Постанова

від 17.12.2014 по справі 808/5727/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року о 10 год. 45 хв.Справа № 808/5727/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Леус Г.О., Проценко І.А.

відповідача - Воронкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного

управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА-ЛТД" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.05.2014 №0002112212 та №0002102212.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в Акті перевірки податковим органом базуються на нібито фіктивній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп». Позивач зазначає, що при проведенні перевірки податковому органу до перевірки надано усі необхідні первинні документи на підставі яких були сформовані витрати та податковий кредит, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, банківські виписки, акти виконаних робіт, товарно-транспорті накладні. Крім того зазначає, що посадові особи ДПІ своїми діями грубо порушили встановлений Податковим кодексом України порядок проведення перевірки умисно, в ході незаконно та безпідставно проведеної податкової перевірки не дослідили первинні документи, що підтверджують господарську діяльність позивача, та зробили неправомірні висновки щодо фіктивної діяльності реально працюючого підприємства, який сумлінно сплачує всі податки, а відтак позивач вважає що висновки акту податкової перевірки №372/22-12/20470713 від 12.05.2014 є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0002112212 від 30.05.2014 та №0002102212 від 30.05.2014 - незаконними.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях від 18.11.2014 відповідно до яких зазначає, що ТОВ «Лада ЛТД» не надано товарно-транспортні накладні, які підтверджували факт доставки товару, тому є підстави вважати, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Представник відповідача зазначає, що, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі ТОВ «Лада ЛТД» товарів документально не підтверджено в частині їх прийняття матеріально - відповідальною особою оприбуткування на балансі підприємства. Крім того вказує, що у ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. ТОВ «Лада ЛТД» документувались видаткові та податкові накладні, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Отже на думку представника відповідача, підприємством ТОВ «Лада ЛТД» без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання підприємством податкової вигоди.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 17 грудня 2014 року, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до Довідки Серіа АА №813326 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» зареєстроване, як юридична особа 30.08.1993 за адресою: 69069, м. Запоріжжя, Ленінський район, Дніпропетровське шосе, буд. 11, ідентифікаційний код 20470713.

На підставі направлення від 24.04.2014 року № 389 виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізької області Шендрик Оксаною Валеріївною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту, інспектору податкової та митної справи 1 рангу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізької області згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ та відповідно до наказу Д111 у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізької області від 24.04.2014 року №390 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» (скорочена назва - ТОВ «ЛАДА-ЛТД») з питання включення до складу валових витрат сум витрат за операціями з придбання ТМЦ (послуг) по взаємовідносинам з ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» (код ЄДРПОУ 34616449), ПП «Ванцдорф Компані» (код ЄДРПОУ 38347454), ПП «Ватер-Шпаг» (код ЄДРПОУ 32257266), з ТОВ «Бруно-Плюс» (38489805), з ТОВ «Гефест Груп» (код ЄДРПОУ 38546040) за 2013 рік та з питання включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання ТМЦ (послуг) по взаємовідносинам з ПП «Ватер-Шпаг» (код ЄДРПОУ 32257266) за період січень 2013 року, з ТОВ «Бруно-Плюс» (38489805) за період травень-червень 2013 року, з ПП «Ванцдорф Компані» (код ЄДРПОУ 38347454) за період липень 2013 року, з ТОВ «Гефест Груп» (код ЄДРПОУ З8546040) за липень 2013 року.

Перевірка проводилась з 24 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Лада-ЛТД»:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ «Лада-ЛТД» у періоді, що перевірявся з 01.01.2013 по 31.12.2013 занижено податок на прибуток всього у сумі 288117 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 288117 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 186800 грн., у т.ч. по періодам: за січень 2013 року на суму 42335 грн.; за травень 2013 року на суму 46546 грн. за червень 2013 року на суму 10424 грн.; за липень 2013 року на суму 87495 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки №372/22-12/20470713 від 12.05.2014.

На підставі Акту перевірки №372/22-12/20470713 від 12.05.2014 податковий орган стосовно позивача виніс податкові повідомлення-рішення:

- №0002112212 від 30 травня 2014 року, яким ТОВ «Лада-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 360146,25 грн., у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 72029,25 грн.;

- №0002102212 від 30 травня 2014 року яким ТОВ «Лада-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 280200,00 грн., у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 93400,00 грн.;

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0002112212 від 30 травня 2014 року та №0002102212 від 30 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» звернулося до суду з позовом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп», на підтвердження яких позивачем надано:

1. Договори:

- договір купівлі-продажу № 0104/1 від 01.04.2013 відповідно до якого ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» (код ЄДРПОУ 34616449) продавець з одної сторони зобов'язаний поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» покупець з іншої сторони прийняти та сплатити товар згідно зі специфікацією (т.1 а.с. 63-67);

- Договір про вивіз сміття № 2709/1 від 27.09.2012 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» замовляє та поручає, а виконавець ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» бере на себе виконання робіт по вивозу сміття з території замовника (т.1 а.с. 79-80);

- договір про надання послуг будівельно-дорожніми машинами № 2709/2 від 27.09.2013 відповідно до якого замовник Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» замовляє, а ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» виконавець зобов'язується по завданню замовника виконати роботи передбачені договором (т.1 а.с. 68-69).

- договір про надання послуг № 0404/1 від 04.04.2013 відповідно до якого замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД», а виконавець - а ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» (т.1 а.с. 70-71).

- договір купівлі продажу № 2602/1 від 26.02.2013 відповідно до якого продавець ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» зобов'язується поставити, а покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» прийняти та сплатити товар згідно специфікацій (а.с. 72-75).

- договір купівлі продажу № 0104/2 від 01.04.2013 відповідно до якого продавець ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» зобов'язується поставити, а покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» прийняти та сплатити товар згідно специфікацій (а.с. 76-78).

- договір щодо надання юридичних послуг № 0404/2 від 04.04.2013 відповідно до якого замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» доручає, а фірма ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбаченим даним договором (а.с. 81-82).

- договір про надання посередницьких послуг №2006/3 від 20.06.2013 відповідно до якого регулюються правовідносини надання послуг виконавцем - ПП «Ванцдорф Компані» замовнику - «Лада-ЛТД»;

- договір про надання посередницьких послуг №0107/5 від 01.07.2013 відповідно до якого регулюються правовідносини надання послуг виконавцем - ПП «Ванцдорф Компані» замовнику - «Лада-ЛТД»;

- договір про надання посередницьких послуг №0107/6 від 01.07.2013 відповідно до якого регулюються правовідносини надання послуг виконавцем - ПП «Ванцдорф Компані» замовнику - «Лада-ЛТД»;

- договір купівлі продажу №0407/1 від 04.07.2013 відповідно до якого продавець - Приватне підприємство «Ванцдорф Компані» зобов'язується поставити, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» прийняти та сплатити товар відповідно до специфікації (т.1 а.с. 168-170);

- договір купівлі продажу №0207/2 від 02.07.2013 відповідно до якого продавець - Приватне підприємство «Ванцдорф Компані» зобов'язується поставити, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» прийняти та сплатити товар відповідно до специфікації (т.1 а.с. 171-172);

- договір купівлі продажу №0307/2 від 03.07.2013 відповідно до якого продавець - Приватне підприємство «Ванцдорф Компані» зобов'язується поставити, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» прийняти та сплатити товар відповідно до специфікації (т.1 а.с. 173-175);

- договір купівлі продажу №0307/1 від 03.07.2013 відповідно до якого продавець - Приватне підприємство «Ванцдорф Компані» зобов'язується поставити, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» прийняти та сплатити товар відповідно до специфікації (т.1 а.с.176-178);

- договір купівлі продажу №0207/1 від 02.07.2013 відповідно до якого продавець - Приватне підприємство «Ванцдорф Компані» зобов'язується поставити, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» прийняти та сплатити товар відповідно до специфікації (т.1 а.с.179-180);

- договір про вивіз сміття № 0705/2 від 07.05.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» замовляє та поручає, а виконавець Приватне підприємство «Ванцдорф Компані» бере на себе виконання робіт по вивозу сміття з території замовника (т.1 а.с. 181-182);

- додаткова угода №1 від 07.05.2013 до договору про вивіз сміття № 0705/2 від 07.05.2013 (а.с. 183);

- договір субпідряду №1401/1 від 14.01.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗЛЕТ ЄРА» приймає на себе зобов'язання по ремонту чоловічої душової к. 203 ц. 657 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с.39-40);

- договір субпідряду №0401/1 від 04.01.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗЛЕТ ЄРА» приймає на себе зобов'язання по ремонту чоловічої душової к. 203 ц. 657 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с.41-42);

- договір субпідряду №0110/2 від 01.10.2012 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, с субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗЛЕТ ЄРА» приймає на себе зобов'язання по ремонту даху к. 230 ц. 610 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с.43-44);

- договір про надання посередницьких послуг №0301/1 від 03.01.2013 відповідно до якого регулюються правовідносини надання послуг виконавцем - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗЛЕТ ЄРА», замовнику - «Лада-ЛТД» (т.2, а.с. 45);

- договір субпідряду №2501/1 від 25.01.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗЛЕТ ЄРА» приймає на себе зобов'язання по поточному ремонту санвузлів та душових на 1 поверсі ц. 657 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с.46-47);

- договір субпідряду №0401/2 від 04.01.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗЛЕТ ЄРА» приймає на себе зобов'язання по заміні віконних блоків в к. 230А/210 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с. 48-49);

- договір субпідряду №1305/1 від 13.05.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруно-Плюс» приймає на себе зобов'язання по ремонту чоловічої душової на третьому поверсі цеху 657 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с. 92-94);

- договір субпідряду №1804/1 від 18.04.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруно-Плюс» приймає на себе зобов'язання по поточному ремонту фасаду к. 230А/210 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с. 95-96);

- договір субпідряду №0504/1 від 05.04.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруно-Плюс» приймає на себе зобов'язання по зовнішньому ремонту віконного откосу к. 203/1 ц. 657 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с. 97-98);

- договір субпідряду №2005/1 від 20.05.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруно-Плюс» приймає на себе зобов'язання по заміні віконних блоків в к.203 ц. 657 (метрологія третій поверх) на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка «Мотор Січ» (т.2 а.с. 99-100);

- договір субпідряду №3005/1 від 30.05.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруно-Плюс» приймає на себе зобов'язання по заміні ролетти вхідної двері (а.с. 101-102);

- договір субпідряду №2006/3 від 20.06.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруно-Плюс» приймає на себе зобов'язання по встановленню окремого входу в офіс по адресі м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 2а (т.2 а.с. 103-105);

- договір субпідряду №0305/1 від 03.05.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруно-Плюс» приймає на себе зобов'язання по герметизації стиків панелі перекриття з.д. платформ (т.2 а.с. 106-107);

- договір субпідряду №1206/1 від 12.06.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Груп» приймає на себе зобов'язання по ремонтно-відновлювальній герметизації стиків панелей к.230А/2010 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка А.О. «Мотор Січ» (т.2 а.с. 151-152);

- договір субпідряду №0307/1 від 03.06.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Груп» приймає на себе зобов'язання по поточному ремонту чоловічої душової к.203 2-й поверх на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка А.О. «Мотор Січ» (т.2 а.с. 153-154);

- договір субпідряду №0507/1 від 05.06.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Груп» приймає на себе зобов'язання по заміні віконних блоків, підвіконних дощок, відлив, ремонт внутрішніх і зовнішніх відкосів к.230А/210 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка А.О. «Мотор Січ» (т.2 а.с. 155-156);

- договір субпідряду №1507/1 від 15.07.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Груп» приймає на себе зобов'язання по заміні віконних блоків, підвіконних дощок, відлив, ремонт внутрішніх і зовнішніх відкосів к.230А/210 на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка А.О. «Мотор Січ» (т.2 а.с. 157-158);

- договір субпідряду №2506/1 від 25.06.2013 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» - підрядник доручає, а субпідрядник Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Груп» приймає на себе зобов'язання по заміні віконних блоків в к.214 (ортопедичне відділення, зубний кабінет) на ОП ЗМЗ ім. Омельчинка А.О. «Мотор Січ» (т.2 а.с. 159-161);

Податкові накладні:

- податкова накладна № 253 від 01.04.2013 на суму 16009.34 грн.;податкова накладна № 255 від 04.04.2013 на суму 31467,06 грн.; податкова накладна № 256 від 04.04.2013 на суму 24420,00 грн.: податкова накладна № 257 від 04.04.2013 на суму 5040,00 грн.; податкова накладна № 258 від 05.04.2013 на суму 17187,50 грн.; податкова накладна № 259 від 08.04.2013 на суму 2119,97 грн.; податкова накладна № 260 від 09.04.2013 на суму 14688,00 грн.; податкова накладна № 261 від 10.04.2013 на суму 881,09 грн.; податкова накладна № 262 від 10.04.2013 на суму 42100,00 грн.; податкова накладна № 263 від 10.04.2013 на суму 10000,00 грн.; податкова накладна № 264 від 11.04.2013 на суму 2208,00 грн.; податкова накладна № 265 від 11.04.2013 на суму 2226,14 грн.; податкова накладна № 266 від 12.04.2013 на суму 6446,00 грн.; податкова накладна № 267 від 12.04.2013 на суму 17187,50 грн.; податкова накладна № 268 від 12.04.2013 на суму 5025,54 грн.; податкова накладна № 269 від 12.04.2013 на суму 27900,00 грн.; податкова накладна № 270 від 15.04.2013 на суму 14750,00 грн.; податкова накладна №271 від 16.04.2013 на суму 816,00 грн.; податкова накладна № 272 від 16.04.2013 на суму 1200.00 грн.; податкова накладна № 273 від 18.04.2013 на суму 4608.00 грн.; податкова накладна № 274 від 18.04.2013 на суму 1200,00 грн.; податкова накладна № 275 від 19.04.2013 на суму 17187,50грн; податкова накладна № 276 від 23.04.2013 на суму 4896,00 грн.; податкова накладна № 264 від 25.04.2013 на суму 7176,00 грн.; податкова накладна № 278 від 25.04.2013 на суму 1200,00 грн.; податкова накладна № 279 від 26.04.2013 на суму 17187,50 грн.; податкова накладна № 280 від 30.04.2013 на суму 7603,20 грн.; податкова накладна № 492 від 05.07.2013 на суму 3600,00 грн.; податкова накладна № 493 від 29.07.2013 на суму 4110,00 грн.; податкова накладна № 494 від 30.07.2013 на суму 4110,00 грн.; податкова накладна № 495 від 30.07.2013 на суму 4110,00 грн.; податкова накладна № 497 від 12.07.2013 на суму 15700,00 грн.; податкова накладна № 498 від 02.07.2013 на суму 2693,40 грн.; податкова накладна № 499 від 03.07.2013 на суму 33348,60 грн.; податкова накладна № 500 від 04.07.2013 на суму 44063,28 грн.; податкова накладна № 501 від 04.07.2013 на суму 27112,80 грн.; податкова накладна № 502 від 05.07.2013 на суму 45000,00 грн.; податкова накладна № 503 від 01.07.2013 на суму 3576,00 грн.; податкова накладна № 504 від 02.07.2013 на суму 1794,00 грн.; податкова накладна № 505 від 03.07.2013 на суму 22552,00 грн.; податкова накладна № 506 від 04.07.2013 на суму 14650,00 грн.; податкова накладна № 507 від 05.07.2013 на суму 1625,18 грн.; податкова накладна № 508 від 08.07.2013 на суму 124,10 грн.; податкова накладна № 509 від 09.07.2013 на суму 974,62 грн.; податкова накладна № 510 від 10.07.2013 на суму 325,04 грн.; податкова накладна № 511 від 11.07.2013 на суму 818,50 грн.; податкова накладна № 512 від 12.07.2013 на суму 164,49 грн.; податкова накладна № 374 від 15.05.2013 на суму 5828,40 грн.; податкова накладна № 414 від 15.05.2013 на суму 59854.50 грн.; податкова накладна № 415 від 16.05.2013 на суму 59854.50 грн.; податкова накладна № 416 від 29.05.2013 на суму 42525,60 грн.; податкова накладна № 417 від 30.05.2013 на суму 29637,60 грн.; податкова накладна № 418 від 31.05.2013 на суму 37939,20 грн.; податкова накладна № 419 від 31.05.2013 на суму 40017,60 грн.; податкова накладна № 420 від 31.05.2013 на суму 3619,00 грн.; податкова накладна № 473 від 26.06.2013 на суму 21341,00 грн.; податкова накладна № 474 від 27.06.2013 на суму 41202,20 грн.; податкова накладна № 652 від 02.07.2013 на суму 5082,17 грн.; податкова накладна № 653 від 08.07.2013 на суму 10301,95 грн.; податкова накладна № 654 від 31.07.2013 на суму 28883,70 грн.; податкова накладна № 655 від 01.07.2013 на суму 56615,69 грн.; податкова накладна № 656 від 02.07.2013 на суму 48126,57 грн.; податкова накладна № 657 від 03.07.2013 на суму 40993,48 грн.; податкова накладна № 658 від 30.07.2013 на суму 43632,00 грн.; податкова накладна № 659 від 31.07.2013 на суму 55104,00 грн.; податкова накладна № 573 від 11.01.2013 на суму 41960,00 грн.; податкова накладна № 574 від 25.01.2013 на суму 11403,55 грн. податкова накладна № 575 від 28.01.2013 на суму 56002,13 грн. податкова накладна № 576 від 29.01.2013 на суму 42073,91 грн. податкова накладна № 577 від 30.01.2013 на суму 34073,12 грн. податкова накладна № 578 від 31.01.2013 на суму 22319,45 грн. податкова накладна № 579 від 31.01.2013 на суму 38977,12 грн. податкова накладна № 320 від 17.01.2013 на суму 2400,00 грн.; податкова накладна № 321 від 17.01.2013 на суму 3600,00 грн.; податкова накладна № 322 від 17.01.2013 на суму 1200.00 грн.;

Видаткові накладні:

- видаткова накладна № 238 від 01.04.2013 на суму 16009,34 грн.; видаткова накладна № 240 від 04.04.2013 на суму 31467,06 грн.; видаткова накладна № 244 від 08.04.2013. на суму 1054,08 грн.; видаткова накладна № 246 від 10.04.2013 на суму 456,77 грн.; видаткова накладна № 250 від 11.04.2013 на суму 1732,34 грн.; видаткова накладна № 251 від 12.04.2013 на суму 6446,40 грн.; видаткова накладна № 253 від 12.04.2013 на суму 4725,54 грн.; видаткова накладна № 590 від 02.07.2013 на суму 2693,40 грн.;видаткова накладна № 592 від 04.07.2013 на суму 44063,28 грн.; видаткова накладна № 593 від 04.07.2013 на суму 27112.80 грн.; видаткова накладна № 594 від 05.07.2013 на суму 45000,00 грн.; видаткова накладна № 591 від 03.07.1013 на суму 17100,00 грн.;

Рахунки-фактур:

- рахунок-фактура № 244; рахунок-фактура № 246; рахунок-фактура № 253; рахунок-фактура №251; рахунок-фактура № 250; рахунок-фактура № 590 від 02.07.2013 на суму 2693,40 грн.; рахунок-фактура № 592 від 04.07.2013 на суму 44063,28 грн.; рахунок-фактура № 593 від 04.07.2013 на суму 27112,80 грн.; рахунок-фактура № 594 від 04.05.2013 на суму 45000,00 грн.; рахунок-фактура № 591; рахунок-фактура № 595; рахунок-фактура № 596; рахунок-фактура № 597; рахунок-фактура № 598; рахунок-фактура № 604; рахунок-фактура № 600; рахунок-фактура № 601; рахунок-фактура № 602; рахунок-фактура № 603; рахунок-фактура № 599;

Акти виконаних робіт:

- акт виконаних робіт № 241 від 04.04.2013 на суму 24420,00 грн.; акт виконаних робіт № 242 від 04.04.2013 на суму 5040,00 грн.; акт виконаних робіт № 243 від 05.04.2013 на суму 17187,50 грн.; акт виконаних робіт № 244 від 08.04.2013 на суму 1065,89 грн.; акт виконаних робіт № 245 від 09.04.2013 на суму 14688,00 грн.; акт виконаних робіт № 246 від 10.04.2013 на суму 424,32 грн.; акт виконаних робіт № 247 від 10.04.2013 на суму 42100,00 грн.; акт виконаних робіт № 248 від 10.04.2013 на суму 10000.00 грн.; акт виконаних робіт № 249 від 11.04.2013 на суму 2208,00 грн.; акт виконаних робіт № 250 від 11.04.2013 на суму 493,80 грн.; акт виконаних робіт № 252 від 12.04.2013 на суму 17187,50 грн.; акт виконаних робіт № 253 від 12.04.2013 на суму 300.00 грн.; акт виконаних робіт № 254 від 12.04.2013 на суму 27900,00 грн.; акт виконаних робіт № 255 від 15.04.2013 на суму 14750,00 грн.; акт виконаних робіт № 256 від 16.04.2013 на суму 816,00 грн.; акт виконаних робіт № 257 від 16.04.2013 на суму 1200,00 грн.; акт виконаних робіт № 258 від 18.04.2013 на суму 4608.00 грн.; акт виконаних робіт № 259 від 18.04.2013 на суму 1200,00 грн.; акт виконаних робіт № 260 від 19.04.2013 на суму 17187,50 грн.; акт виконаних робіт № 261 від 23.04.2013 на суму 4896,00 грн.; акт виконаних робіт № 262 від 25.04.2013 на суму 7176,00 грн.; акт виконаних робіт № 263 від 25.04.2013 на суму 1200,00 грн.; акт виконаних робіт № 264 від 26.04.2013 на суму 17187,50 грн.; акт виконаних робіт № 265 від 30.04.2013 на суму 7603,20 грн.; акт виконаних робіт № 1 від 01.07.2013 на суму 56615,69 грн.; акт виконаних робіт № 2 від 02.07.2013 на суму 48126,57 грн.; акт виконаних робіт № 3 від 03.07.2013 на суму 40993,48 грн.; акт виконаних робіт № 1 від 30.07.2013 на суму 43632,00 грн.; акт виконаних робіт № 2 від 31.07.2013 на суму 55104,00 грн.; акт виконаних робіт від 31.07.2013 на суму 34660,44 грн.; акт виконаних робіт від 08.07.2013 на суму 10301,95 грн.; акт виконаних робіт від 02.07.2013 на суму 5082,17 грн.; акт виконаних робіт від 15.05.2013 на суму 5828,40 грн.; акт виконаних робіт № 2 від 16.05.2013 на суму 59854,50 грн.; акт виконаних робіт № 1 від 15.05.2013 на суму 59854,50 грн.; акт виконаних робіт № 2 від 31.05.2013 на суму 37939,20 грн.; акт виконаних робіт № 1 від 30.05.2013 на суму 29637,60 грн. акт виконаних робіт № 1 від 27.06.2013 на суму 21341,00 грн.; акт виконаних робіт № 2 від 27.06.2013 на суму 41202,20 грн. акт виконаних робіт від 31.05.2013 на суму 3619,00 грн.; акт виконаних робіт від 29.05.2013 на суму 42525,60 грн.; акт виконаних робіт від 31.05.2013 на суму 40017,60 грн.; акт прийняття виконаних субпідрядних робіт № 577 від 31.01.2013 на суму 38977,12 грн.; акт прийняття виконаних субпідрядних робіт № 573 від 28.01.2013 на суму 56002,13 грн.; акт прийняття виконаних субпідрядних робіт № 574 від 29.01.2013 на суму 42073,91 грн.; акт прийняття виконаних субпідрядних робіт № 575 від 30.01.2013 на суму 34073,12 грн.; акт прийняття виконаних субпідрядних робіт № 571 від 11.01.2013 на суму 41960,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 294 від 17.01.2013 на суму 1200,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 293 від 17.01.2013 на суму 3600,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 292 від 17.01.2013 на суму 2400,00 грн.; акт прийняття виконаних субпідрядних робіт № 572 від 25.01.2013 на суму 11403,55 грн.; акт прийняття виконаних субпідрядних робіт № 576 від 31.01.2013 на суму 22319,45 грн.;

Платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару:

- платіжне доручення № 460 від 19.09.2013 на суму 22000,00 грн.;платіжне доручення № 467 від 23.09.2013 на суму 26000,00 грн.; платіжне доручення № 474 від 01.10.2013 на суму 11700,00 грн.; платіжне доручення № 483 від 04.10.20ІЗ на суму 15000,00 грн.; платіжне доручення № 516 від 10.10.2013 на суму 1170,00 грн.; платіжне доручення № 517 від 10.10.2013 на суму 7455,74 грн.; платіжне доручення № 518 від 10.10.20ІЗ на суму 5404,26 грн.; платіжне доручення № 492 від 14.10.2013 на суму 3340,00 грн.; платіжне доручення № 528 від 24.10.2013 на суму 15866,74 грн.; платіжне доручення № 532 від 28.10.2013 на суму 12030,00 грн.; платіжне доручення № 535 від 30.10.2013 на суму 8300,00 грн.; платіжне доручення № 532 від 30.10.20ІЗ на суму 12030,00 грн.; платіжне доручення № 536 від 01.11.2013 на суму 18000,00 грн.; платіжне доручення № 524 від 13.11.2013 на суму 14813,26 грн.; платіжне доручення № 525 від 13.11.2013 на суму 40186,74 грн.; платіжне доручення № 528 від 15.11.2013 на суму 8384,46 грн.; платіжне доручення № 529 від 15.11.2013 на суму 26315,54 грн.; платіжне доручення № 334 від 26.07.2013 на суму 3261,04 грн.; платіжне доручення № 332 від 26.07.2013 на суму 8150,00 грн.; платіжне доручення № 349 від 30.07.2013 на суму 24000,00 грн.; платіжне доручення № 356 від 01.08.2013 на суму 10000,00 грн.; платіжне доручення № 453 від 05.08.2013 на суму 7488,96 грн.; платіжне доручення № 454 від 05.08.2013 на суму 16511,04 грн.; платіжне доручення № 485 від 15.08.2013 на суму 13000,00 грн.; платіжне доручення № 390 від 20.08.2013 на суму 11000,00 грн.; платіжне доручення № 393 від 21.08.2013 на суму 14000,00 грн.; платіжне доручення № 402 від 29.08.2013 на суму 59700,00 грн.; платіжне доручення № 407 від 30.08.2013 на суму 10790,00 грн.; платіжне доручення № 409 від 03.09.2013 на суму 20960,00 грн.; платіжне доручення № 417 від 06.09.2013 на суму 10610,00 грн.; платіжне доручення № 443 від 16.09.2013 на суму 8950,00 грн.; платіжне доручення № 454 від 18.09.2013 на суму 18000,00 грн.; платіжне доручення № 591 від 11.12.2013 на суму 9630,00 грн.; платіжне доручення № 592 від 11.12.2013 на суму 18822,01 грн.; платіжне доручення № 590 від 11,12.2013 на суму 34050,42 грн.; платіжне доручення № 553 від 13.12.2013 на суму 16370,00 грн.; платіжне доручення № 594 від 11.12.2013 на суму 29815,70 грн.; платіжне доручення № 593 від 11.12.2013 на суму 59877,23 грн.; платіжне доручення № 429 від 10.б9.2013 на суму 5828,40 грн.; платіжне доручення № 430 від 10.09.20ІЗр.на суму 55000,00 грн.; платіжне доручення № 563 від 05.12.2013 на суму 32400,00 грн.; платіжне доручення № 565 від 06.12.2013 на суму 26066,80 грн.; платіжне доручення № 566 від 06.12.2013 на суму 9063,00 грн.; платіжне доручення № 576 від 09.12.2013 на суму 40017.60 грн.; платіжне доручення № 577 від 09.12.2013 на суму 6700,00 грн.; платіжне доручення № 578 від 09.12.2013р.на суму 1282,40 грн.; платіжне доручення № 584 від 10.12.2013 на суму 18450,00 грн.; платіжне доручення № 587 від 10.12.2013 на суму 18450,00 грн.; платіжне доручення № 576 від 09.12.2013 на суму 40017,60 грн.; платіжне доручення № 577 від 09.12.2013 на суму 6700.00 грн.; платіжне доручення № 578 від 09.12.2013 на суму 1282,40 грн.; платіжне доручення № 546 від 11.12.2013 на суму 18943,20 грн.; платіжне доручення № 547 від 11.12.2013 на суму 46660,00 грн.; платіжне доручення № 141 від 10.04.2013 на суму 590,72 грн.; платіжне доручення № 140 від 10.04.2013 на суму 14400,00 грн.; платіжне доручення № 139 від 10.04.2013 на суму 38977,12 грн. платіжне доручення № 138 від 10.04.2013 на суму 22319,45 грн.; платіжне доручення № 137 від 10.04.2013 на суму 1712,71 грн.; платіжне доручення № 133 від 09.04.2013 на суму 11240,00 грн. платіжне доручення № 132 від 08.04.2013 на суму 2500,00 грн.; платіжне доручення № 126 від 08.04.2013 на суму 65536,45 грн.; платіжне доручення № 112 від 04.04.2013 на суму 3340,00 грн.; платіжне доручення № 111 від 04.04.2013 на суму 41960,00 грн.; платіжне доручення № 111 від 29.03.2013 на суму 1500,00 грн.; платіжне доручення № 102 від 29.03.2013 на суму 36700,00 грн.; платіжне доручення № 62 від 14.03.2013 на суму 27900,00 грн.; платіжне доручення № 63 від 14.03.2013 на суму 23900,00 грн.; платіжне доручення № 64 від 14.03.2013 на суму 7200,00 грн.;

Товарно-транспорті документи:

- ТТН №253; ТТН № 250; ТТН № 246; ТТН № 244; ТТН № 591 від 03.07.2013; ТТН № 1206/3 від 12.06.2013; ТТН № Ю06/2 від 10.06.2013р.; ТТН № 0706/2 від 07.06.2013р.; ТТН № 0506/1 від 05.06.2013; ТТН № 0306/1 від 03.06.2013; ТТН № 2606/1 від 26.06.2013; ТТН № 2106/3 від 21.06.2013; ТТН № 1906/2 від 19.06.2013; ТТН № 1706/1 від 17.06.2013; ТТН № 1406/3 від 14.06.2013; ТТН № 243 від 05.04.2013; ТТН № 264 від 26.04.2013; ТТН № 260 від 19.04.2013; ТТН №252 від 12.04.2013;

Акти прийому-передачі робіт:

- акт здачі-прийняття робіт № 584 від 05.07.2013 на суму 3600,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 585 від 29.07.2013 на суму 4110,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 586 від 30.07.2013 на суму 4110,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 587 від 30.07.2013 на суму 4110,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 589 від 12.07.2013 на суму 15700,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 591 від 03.07.2013 на суму 16248,60 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 595 від 01.07.2013 на суму 3576,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 596 від 02.07.2013 на суму 1794,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 597 від 03.07.2013 на суму 22552,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 598 від 04.07.2013 на суму 4650,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 599 від 05.07.2013 на суму 1625,18 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 600 від 08.07.2013 на суму 124,10 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 601 від 09.07.2013 на суму 974,62 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 602 від 09.07.2013 на суму 325,04 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 603 від 11.07.2013 на суму 818,50 грн.; акт здачі-прийняття робіт № 604 від 12.07.2013 на суму 164,50 грн.;

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямими контрагентами - ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та йог контрагентами: ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів/послуг у контрагентів.

2. Щодо реальності вчинених операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» та ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки №372/22-12/20470713 від 12.05.2014 податковий орган посилається на те, що ПП «Ватер-Шпаг» (код за ЄДРПОУ 32257266) за січень 2013 року; ТОВ «Бруно - Плюс» (код за ЄДРПОУ 38489805) за травень - червень 2013 року; ПП «Ванцдорф Компані» (код за ЄДРПОУ 38347454) за липень 2013 року; ТОВ «Гефест Груп» (код за ЄДРПОУ 38546040) за липень 2013 року здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Підприємство реальною фінансово-господарською діяльністю не займалось, а здійснювало транзитний супровід фінансових потоків з номенклатурним товаром (роботами, послугами), що не вироблялися та не могли бути вироблені в обсязі, вартості та обсягах кількості, зазначених в документах обліку грошових операцій.

Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність відповідної кваліфікації, управлінського, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст. З Господарського Кодексу України.

Тобто, виходячи з вищевикладеного податковий орган робить висновок про те, що правовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, оскільки на думку контролюючого органу контрагентами позивача порушувались податкове законодавство в розрізі податкового обліку.

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп»: договори з контрагентами, акти прийому-передачі робіт; товарно-транспорті документи; платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару; акти виконаних робіт; рахунки-фактур; видаткові накладні; податкові накладні, та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаними контрагентоми - фактичне отримання товарів/послуг/робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД».

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару/послуг/робіт покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагенти не виконували свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» та ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп».

Однак, позивачем до суду було надано: договори з контрагентами, акти прийому-передачі робіт; товарно-транспорті документи; платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару; акти виконаних робіт; рахунки-фактур; видаткові накладні; податкові накладні, що підтверджують факт здійснення господарських операцій ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп» з позивачем.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

3. За приписами пп.134.1.1-134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як зазначено у п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З урахуванням товарності господарських операцій здійснених ТОВ «Лада-ЛТД» з контрагентами ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп», позивачем вірно віднесені видатки на придбання послуг при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження факту нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

З огляду на вище зазначене, суд не погоджується із висновками податкового органу стосовно відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами за перевіряємий період.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних спростовуються наданими позивачем податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, картками рахунку, платіжними дорученнями, та, суд окремо звертає увагу - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, посвідченнями про відрядження.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

4. Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, господарські правовідносини з ТОВ «Нові Рішення-2013», ПП «Ванцдорф Компані», ПП «Ватер-Шпаг», ТОВ «Бруно Плюс», ТОВ «Гефест Груп» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання послуг підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже на підставі вищезазначеного, ТОВ «Лада-ЛТД» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ТОВ «Лада-ЛТД» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення №0002112212 від 30 травня 2014 року, яким ТОВ «Лада-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 360146,25 грн., у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 72029,25 грн. та №0002102212 від 30 травня 2014 року яким ТОВ «Лада-ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 280200,00 грн., у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 93400,00 грн., прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД», є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД»- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкові повідомлення - рішення від 30.05.2014 року №0002102212 та №0002112212.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАДА-ЛТД» судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара