Ухвала

від 28.01.2015 по справі 802/3700/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3700/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

28 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ямпільському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі Вінницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ямпільському районі Вінницької області про зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року позов задоволено частково .

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких підстав колегія суддів, керуючись положеннями статті 197 КАС України, вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без фіксування судового засідання (частина 1 статті 41 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що за період з березня 2014 року по серпень 2014 року між УПФ України у Томашпільському районі та Фондом була проведена щомісячна звірка витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому загальна сума витрат, що підлягала відшкодуванню УПФ України у Томашпільському районі становила 27921,09 грн. Водночас Фондом було прийнято до відшкодування лише 27021,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відмовлено у включенні до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, за період з березня по серпень 2014 року в сумі 900,00 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", право яких на отримання відшкодування раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівниками внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Міжнародно-правовим актом, що регулює виниклі правовідносини, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Україною вказана Угода підписана в день її прийняття, а в дію Угода вступила з моменту її підписання.

Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до цієї Угоди, держави-учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 1 зазначеної Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД, усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Разом з тим, у відповідності до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Отже, пенсійне законодавство напряму пов'язує виплату відповідної пенсії з фактичним місцем проживанням пенсіонера. Таким чином, страхові виплати повинні проводитись відповідним відділенням ФССНВ по місцю фактичного проживання застрахованої особи при умові звернення останньої з відповідною заявою.

За змістом ст. 7 Закону України від 22 лютого 2001 року №2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі виплати її органами Пенсійного фонду України, є відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до вимог п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодуванню підлягають також і суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

З огляду на вище зазначені норми, колегія суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування ВД ФССНВ та ПЗ України у Ямпільському районі Вінницької області пенсій по громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, в сумі 900 грн. за період з березня 2014 року по серпень 2014 року.

Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, не регулюються спірні відносини, які виникли у випадку зобов'язання включити в акти звірки витрати по особових справах потерпілих, оскільки встановлене ним правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише за відсутності спору.

У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги про стягнення таких сум мають вирішуватись у судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами Пенсійного фонду України позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання Фонд включити в акти звірки витрати по особових справах потерпілих.

Тому позовні вимоги УПФ України у Томашпільському районі Вінницької області про зобов'язання відповідача включити в акти щомісячної звірки спірні суми задоволенню не підлягають.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ямпільському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України та підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.