Постанова

від 29.01.2015 по справі 813/6289/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 876/14325/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Попка Я.С.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

за участі осіб:

позивача по справі: представника Андріїв Д.М.

відповідача по справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Галтеплосервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Галтеплосервіс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009 року №0008061550/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Галтеплосервіс» в лютому 2010 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009 року №0008061550/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки про нереальність господарської операції та нікчемність господарських договорів не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що господарські операції з ТзОВ «Профліга» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року в справі №813/6289/13а адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року в справі №813/6289/13а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року в справі №813/6289/13а без змін.

Вказана ухвалу суду апеляційної інстанції оскаржена Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2013 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено частково. Рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій вказав, що судами не було враховано приписи ч.1 ст.11 КАС України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також судами обох інстанцій по даній справі не досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП «Галтеплосервіс» з підтвердженням відповідними доказами; відповідності ціни в первинних документах, складених на виконання зазначених договорів в розрізі з ціною визначеною в самих договорах; факту сплати податку на додану вартість в ціні отриманих робіт; фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента позивача до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, відповідно.

25 жовтня 2013 року при новому розгляді справи Львівським окружними адміністративним судом прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з цим рішенням ПП «Галтеплосервіс» подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, де просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року в справі №813/6289/13а скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, зазначає, що судом помилково взято до уваги безпідставне твердження відповідача про відсутність у ТзОВ «Профліга» матеріально-технічної бази для виконання робіт за умовами спірних договорів, оскільки відповідачем не вчинено жодний дій для з'ясування цієї обставини. Зокрема, відповідачем не надано доказів про направлення відповідних запитів у БТІ, підрозділи ДАІ, інші установи з метою з'ясування питання про наявність у підприємства нерухомого майна, транспортних засобів тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено камеральну перевірку податкової декларації ПП «Галтеплосервіс» за березень-серпень, жовтень-грудень 2008 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 743/150/34069814 від 14.07.2009 року.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008061550/0 від 30.07.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 204 741 грн. 60 коп., з яких 194 992 грн. за основним платежем та 9 749 грн. 60 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про відсутність фактичного та реального здійснення господарських операцій зі сторони ТзОВ «Профліга», оскільки вказане підприємство не звітує, у такого відсутні матеріальні та трудові ресурси для надання розглядуваних послуг; також по факту неправомірних дій посадових осіб порушено кримінальну справу. Податковим органом також зроблено висновок про нікчемність господарських операцій між ПП «Галтеплосервіс» та ТзОВ «Профліга».

За таких обставин позивачем отримано податкову вигоду без належних правових підстав.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

При цьому вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2011р. в кримінальній справі № 1-7/2011р., не містить покликання на господарські операції між позивачем та ТзОВ «Профліга».

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Так, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування (невідшкодування бюджетної заборгованості), формування податкового кредиту, валових витрат з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1.Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 6 липня 1999 року № 996-Х1У визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брата участь у здійсненні господарської операції.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №8 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (надалі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України - господарськими визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України - під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Так, між ПП Галтеплосервіс» (Замовник) та ТОВ «Профліга» (Підрядчик») було укладено наступні договори: договір № 27/12/07 від 27.12.2007р. на проведення робіт по монтажу системи водопостачання, каналізації, опалення багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Головацького, 23; договір № 28/02/08 від 28.02.2008р. на проведення робіт по монтажу системи опалення житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 4а/1; договір № 27/02/08 від 27.02.2008р. на проведення робіт по монтажу системи опалення житлового будинку за адресою: м.Львів, вул. Дж. Вашингтона, 4а/9; договір № 29/01/08 від 29.01.2008р. на проведення робіт по монтажу системи водопостачання, каналізації, опалення багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Райдужна; № 26/05/08 від 26.05.2008р. на проведення робіт по монтажу системи водопостачання, каналізації, опалення та вентиляції багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Караджича, 29; № 15/08/08 від 15.08.2008р. на проведення робіт по монтажу внутрішніх систем опалення будівлі у м. Львові, вул. Ковельська, 109-б; № 04/06/08 від 04.06.2008р. на проведення робіт по монтажу системи опалення на об'єкті ВАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» у м. Моршині; № 11/08/08 від 11.08.2008р. на проведення робіт по ізоляції трубопроводів системи опалення на об'єкті ВАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» у м. Моршині.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано:

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 від 27 червня 2008 року на суму 14 528,40 грн., від 26 червня 2008 року на суму 8 377,20 грн., від 27 серпня 2008 року на суму 19 089,60 грн., від 21 серпня 2008 року на суму 19 256,40 грн., від 29 вересня 2008 року на суму 15 513,85 грн., від 29 вересня 2008 року на суму 619 147,20 грн.;

- акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в;

- підсумкові відомості ресурсів та акти прийому-передачі матеріалів для виконання робіт.

- податкові накладні: від 29.09.2008 року №9290000017 на загальну суму 15 513,85 грн., в т.ч. ПДВ 2585,64 грн.; від 29.09.2008 року №9290000016 на загальну суму 33 237,60 грн., в т.ч. ПДВ 5 539,60 грн.; від 29.09.2008 року №9290000015 на загальну суму 558 236,80 грн., в т.ч. ПДВ 93 039,47 грн.; від 21.08.2008 року №8210000006 на загальну суму 19 256,40, в т.ч. ПДВ 3 209,40 грн.; від 30.07.2008 року №7300000019 на загальну суму 31 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 166,67 грн., від 29.07.2008 року №7290000010 на загальну суму 49 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 166,67 грн.; від 27.06.2008 року №6270000076 на загальну суму 14 528,40 грн., в т.ч. ПДВ 2 421,40 грн.; від 26.06.2008 року №6260000016 на загальну суму 8 377,20 грн., в т.ч. ПДВ 1 396,20 грн.; від 25.06.2008 року №6250000018 на загальну суму 151 871,60 грн., в т.ч. ПДВ 25 311,93 грн.; від 30.05.2008 року №5300000045 на загальну суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн.; від 23.05.2008 року №5230000005 на загальну суму 49 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 166,67 грн.; від 28.04.2008 року №4280000002 на загальну суму 18 163,20 грн., в т.ч. ПДВ 3 027,20 грн.; від 26.03.2008 року №3260000008 на загальну суму 123 984,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 664,00 грн.; від 22.03.2008 року №3220000003 на загальну суму 15 758,40 грн., в т.ч. ПДВ 2 626,40 грн.; від 22.03.2008 року №3220000002 на загальну суму 6 003,60 грн., в т.ч. ПДВ 1 000,60 грн.; від 23.03.2008 року №3230000001 на загальну суму 46 024,80 грн., в т.ч. ПДВ 7 670,80 грн.

- платіжні доручення: від 04 листопада 2008 року №369 на суму 15513,85 грн.(по договору від 15.08.2008 року); від 17 грудня 2008 року №429 на суму 32100,00 грн., від 16 грудня 2008 року №426 на суму 49900,00 грн., від 15 грудня 2008 року №410 на суму 49339,60 грн., від 13 листопада 2008 року №394 на суму 49950,00 грн., від 12 листопада 2008 року №393 на суму 49000,00 грн., від 11 листопада 2008 року №388 на суму 49000,00 грн., від 06 листопада 2008 року на суму 49950,00 грн., від 07 листопада 2008 року №377 на суму 49950,00 грн., від 04 листопада 2008 року №368 на суму 49950,00 грн., від 28 жовтня 2008 року №360 на суму 49147,20 грн., від 30 липня 2008 року №280 на суму 31000,00 грн., від 29 липня 2008 року №276 на суму 49000,00 грн., від 10 липня 2008 року №255 на суму 8377,20 грн., від 05 листопада 2008 року №372 на суму 49950,99 грн. (по договору від 26.05.2008 року); від 29 вересня 2008 року №340 на суму 19256,40 грн. (по договору від 11.08.2008 року);

- від 10 липня 2008 року №256 на суму 14528,40 грн. (по договору від 04.06.2008 року).

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, в матеріалах справи міститься ліцензія видана ПП Галтеплосервіс» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ №587940.

В матеріалах справи наявні договори підряду із безпосередніми замовниками робіт: №30/03-06 від 30.03.2006 року між ТзОВ «Екскомбуд» та ПП «Галтеплосервіс», №03/01/08 від 03.01.2008 року між ТзОВ «Екскомбуд» та ПП «Галтеплосервіс», №01/11-06 від 01.11.2006 року між ТзОВ «Екскомбуд» та ПП «Галтеплосервіс», №28/08-06 від 28.08.2006 року між ТзОВ «Екскомбуд» та ПП «Галтеплосервіс», №22/09-06 від 22.09.2006 року між ТзОВ «Екскомбуд» та ПП «Галтеплосервіс», №14/07-06 від 14.07.2006 року між ТзОВ «Екскомбуд» та ПП «Галтеплосервіс», №23/05-07 від 23.05.2007 року між ТзОВ «Екскомбуд» та ПП «Галтеплосервіс», № 18/04/08 від 18.04.2008 року між ТзОВ «Буддеталь» та ПП «Галтеплосервіс», №23/11/07 від 23.11.2007 року між ТзОВ «Торгова група «Система» та ПП «Галтеплосервіс», №04/09/07 від 04.09.2007 року між ВАТ ТБО «Львівбуд» та ПП «Галтеплосервіс», №08/08/08 від 08.08.2008 року між ТзОВ БК «Вітом» та ПП «Галтеплосервіс», №03/06/08 від 03.06.2008 року між ТзОВ БК «Вітом» та ПП «Галтеплосервіс», №03/08 від 31.07.2007 року між ТзОВ «Сфера» та ПП «Галтеплосервіс», №05/12/07 від 05.12.2007 року між ТзОВ «Новобуддизайн» та ПП «Галтеплосервіс».

Крім того, на виконання господарських зобов'язань за цими договорами в матеріалах справи містяться: довідки про вартість виконаних підрядних робіт за підписами сторін, виписки з банку про розрахунки між сторонами та платіжні доручення про оплату виконаних робіт.

Вказані документи в податкової інспекції сумнівів не викликали, вони не визнані недійсними та безспірні в даних та правильності їх заповнення.

Колегія суддів звертає увагу, що правомірність прийнятого рішення повинен доводити відповідач як суб'єкт владних повноважень у випадку коли позивач його оспорює.Натомість, позивачем надано достатньо документів, що стверджують про фактичність господарської операції. Водночас відповідач в обґрунтування своєї позиції оперує лише актом перевірки позивача та вироком Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2011 року.

Крім того колегія суддів вважає, що відсутність в матеріалах даної адміністративної справи товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей та іншої первинної документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність зазначених документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги є неаргументованими та не підлягають до задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Галтеплосервіс» задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року в справі №813/6289/13а скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 30 липня 2009 року №0008061550/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

Я.С. Попко