Постанова

від 04.02.2015 по справі 2а-9589/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 04 лютого 2015 року                                        № 2а-9589/09/2670 за позовом                    Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплюс»            за участю                    прокурора міста Києва про                              стягнення в дохід держави коштів у розмірі 8 265 000, 00 грн.                                                 Суддя –  Вовк П.В. В порядку письмового провадження ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва з позовом в якому, зокрема, просила зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Ресурси» (далі також – ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», відповідач-1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Техносплюс» (далі також – ТОВ «Техносплюс», відповідач-2) отримані за договором № 30 9 8-1 від 30 вересня 2008 року грошові кошти у сумі 8 265 000, 00 грн. та стягнути з ТОВ «Техносплюс» в дохід державного бюджету грошові кошти у сумі 8 265 000, 00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. В подальшому, за своєю ініціативою (на підставі заяви від 15 жовтня 2009 року №05/2/2-7987-09) у справу вступив прокурор міста Києва. Ухвалою суду від 10 лютого 2010 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 2а-13745/09/2670 за позовом ТОВ «Техносплюс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвалою від 20 січня 2015 року провадження у справі № 2а-9589/09/2670 було поновлено, оскільки відпала обставина, що була підставою для зупинення провадження. У судовому засіданні 03 лютого 2015 року, у зв'язку з реорганізацією державних податкових органів, судом було уточнено найменування позивача як Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі також – ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року, у зв'язку з припиненням ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» в результаті ліквідації за рішенням суду, було закрито провадження в частині позовних вимог ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про зобов'язання ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» повернути ТОВ «Техносплюс» отримані за договором № 30 9 8-1 від 30 вересня 2008 року грошові кошти у сумі 8 265 000, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений між відповідачами договір № 30 9 8-1 від 30 вересня 2008 року є нікчемним та таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому, до такого господарського зобов'язання мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України (далі – ГК України). При цьому, на думку позивача, факт укладення вказаного правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, підтверджується висновками акту від 29 липня 2009 року № 9082/23-11/20771828 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Техносплюс» (код ЄДРПОУ 20771828) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» (код ЄДРПОУ 35431532) за жовтень 2008 року». У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю. Представник прокуратури міста Києва, при розгляді справи в судовому засіданні, позицію позивача щодо заявлених позовних вимог підтримав повністю. В наданих суду запереченнях відповідачі зазначили про те, що подання податковими органами позовів про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними угодами, нікчемність яких встановлена актом податкової перевірки, суперечить нормам чинного законодавства. У судове засідання, призначене на 03 лютого 2015 року, не з'явились належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники відповідача-1 та відповідача-2. Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на зазначене та відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури міста Києва, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: 29 липня 2009 року позивачем було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Техносплюс» (код ЄДРПОУ 20771828) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» (код ЄДРПОУ 35431532) за жовтень 2008 року. За результатами проведеної перевірки позивачем було складено акт № 9082/23-11/20771828 від 29 липня 2009 року, за змістом якого податковим органом було встановлено, що укладений між ТОВ «Техносплюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» договір № 30 9 8-1 від 30 вересня 2008 року, предметом якого була поставка товару на загальну суму 8 265 000, 00 грн., є нікчемним та таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до положень статті 208 ГК України (тут і далі нормативні акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Оскільки позивачем в межах даної адміністративної справи були заявлені вимоги про застосування передбачених вказаною нормою наслідків до укладеного між відповідачами договору № 30 9 8-1 від 30 вересня 2008 року, суд зазначає, що ключовим питанням в межах її розгляду є дослідження такого правочину на предмет його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому, позиція позивача щодо нікчемності такого господарського зобов'язання, як вже було зазначено вище, ґрунтується на обставинах, встановлених актом податкової перевірки № 9082/23-11/20771828 від 29 липня 2009 року. З наявної в матеріалах справи копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року по справі № 2а-13745/09/2670, до набрання законної сили рішенням у якій зупинялось провадження в даній справі, вбачається, що судом було відмовлено в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Техносплюс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по справі № 2а-13745/09/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року, рішення суду першої інстанції було скасоване, а адміністративний позов задоволено шляхом скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків акту податкової перевірки № 9082/23-11/20771828 від 29 липня 2009 року. Зокрема, в мотивувальній частині свого рішення, яке набрало законної сили в передбаченому КАС України порядку, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи податкового органу про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «Техносплюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються. Відповідно, Київський апеляційний адміністративний суд встановив, що спірний договір поставки № 30/09/08-1 від 30 вересня 2008 року, за умовами якого ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «Техносплюс» товари відповідно до Специфікації, є таким, що не суперечить інтересам держави та суспільства, придбаний на його умовах товар не був виключений із цивільного обігу, на момент укладення договору сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків. Згідно положень ч. 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи зазначене, суд вважає встановленими та такими, що не підлягають доказуванню, обставини несуперечності договору поставки № 30/09/08-1 від 30 вересня 2008 року інтересам держави і суспільства. Таким чином, відповідно, в межах розгляду даної адміністративної справи суд не вбачає правових підстав для застосування до укладеного між відповідачами правочину передбачених статтею 208 ГК України наслідків. Крім того, як вже було зазначено вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року в межах розгляду даної справи, зв'язку з припиненням ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» в результаті ліквідації за рішенням суду, було закрито провадження в частині позовних вимог ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про зобов'язання ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» повернути ТОВ «Техносплюс» отримані за договором № 30 9 8-1 від 30 вересня 2008 року грошові кошти у сумі 8 265 000, 00 грн. Оскільки, відповідно до вимог статті 208 ГК України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави, закриття провадження в зазначеній частині вимог, на думку суду, унеможливлює задоволення похідних від вказаних вимог позивача про стягнення з ТОВ «Техносплюс» в дохід державного бюджету грошових коштів у сумі 8 265 000, 00 грн. Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ: В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплюс» про стягнення в дохід держави коштів у розмірі 8 265 000, 00 грн. – відмовити повністю. Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                                      П.В. Вовк