Постанова

від 28.01.2015 по справі 914/4065/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 914/4065/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т. Б.,

Якімець Г. Г.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина"

на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2014 року, суддя Іванчук С. В.

у справі № 914/4065/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Бельгійське підприємство "АЙВОКС", с.Софіївська Борщагівка Київської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Галичина", м.Радехів Львівської області

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2014 року в справі №914/4065/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Бельгійське підприємство "АЙВОКС" задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Галичина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Бельгійське підприємство "АЙВОКС" 20075грн. 00коп. - основного боргу, 2099 грн. 03коп. - пені, 1039 грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 273 грн. 90коп. - 3% річних на підставі укладеного між сторонами договору за №2014-082 від 22.04.2014 р. про надання послуг. Стягнуто з відповідача 1826 грн. 68коп. - судового збору та 1400 грн. 00коп. - витрат на послуги адвоката.

Судом відмовлено в стягненні інфляційних втрат в розмірі 4 грн. 12коп. як помилково нарахованих позивачем.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2014 року скасувати та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Бельгійське підприємство "АЙВОКС" відмовити.

В обґрунтування доводів апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи. Зокрема зазначає, що не погоджується з нарахованим і стягненим, рішенням суду, розміром пені. Скаржник вважає, що формулювання штрафних санкцій викладене в пункті 5.4 укладеного між сторонами договору суперечить чинному законодавству України, тому відсутні підстави для стягнення з апелянта пені або штрафу. Також відповідач вказує, що відсутня його вина у прострочені оплати, оскільки акт здачі-приймання робіт ним підписаний 16.05.2014 року, а договір та додаток до нього були підписані позивачем 06.06.2014.

У запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просить рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2014 року в справі №914/4065/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, вказує, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч.3 ст. 549 ЦК, неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання має назву «пеня», штрафні санкції, що були застосовані до відповідача відповідно до рішення суду першої інстанції, за своєю правовою природою згідно з положеннями цивільного законодавства є пенею. Як зазначає скаржник, на його думку, в даному контексті вибір назви виду неустойки («штраф чи «пеня») не може бути покладений в основу обґрунтування неправомірності її застосування, оскільки сама суть та порядок її застосування не суперечить чинному цивільному законодавству України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин і вважає розглянути спір за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Представник позивача, у прохальній частині відзиву просив розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина" - без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 22.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Бельгійське підприємство "АЙВОКС" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Галичина" (замовник) укладено договір про надання послуг №2014-082.

Розділом 1 договору про надання послуг №2014-082 сторони встановили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання нижчезазначених дослідницьких послуг із проведення оn-lіnе (Інтернет) опитування згідно наступних параметрів: географія проведення опитування: територія України. Мета дослідження: виявлення попиту на послуги замовника, а також дослідження настроїв, думки та вподобань споживачів щодо діяльності замовника. Опис вибірки для досліджень та кількість респондентів, що включено до вибірки, наведено у додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами. За результатами досліджень виконавець надає замовнику звіти у форматі таблиць розподілу Eхсеl або звіти у форматі Power Point або масиву даних у форматі SPSS та ЕхсеІ, у відповідності до додаткових письмових вказівок замовника. Результати досліджень надаються замовникові також в роздрукованому і прошитому вигляді із печаткою виконавця і підписом директора виконавця. Зміна предмету та інших умов проведення дослідження допускається за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до діючого договору та Додатків до нього. Передача в установленому порядку документації з виконаних робіт супроводжується актом про здачу-приймання робіт. Замовник повинен підписати акт здачі-прийомки робіт протягом 1 тижня або представити обґрунтовану відмову.

За умовами розділу 4 договору про надання послуг №2014-082 вартість послуг визначається у відповідних додатках до цього договору, що також містять детальні дані щодо конкретного проекту дослідження (опитування). Оплата проводиться замовником по безготівковому розрахунку шляхом перерахування замовником грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту про здачу-прийом послуг за даним договором та відповідним додатком до нього. Умовою своєчасної сплати замовником виконаної роботи згідно п.4.1.- 4.2. даного договору, а також відповідних додатків до нього, є надання виконавцем всього пакету необхідних документів для оплати (а саме: відповідно оформлені та підписані виконавцем рахунок-фактура, акт прийому-передачі послуг та додаток до даного договору щодо проведення конкретного дослідження) не пізніше, ніж за 10 банківських днів до належної дати оплати.

Відповідно до розділу 3 додатку №1 до договору про надання послуг №2014-082 вартість послуг складає 20075,00грн. Нарахування ПДВ не передбачено. Оплата проводиться замовником у спосіб та строки, у відповідності до визначеного в договорі про надання послуг 2014-082 від 22.04.2014р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг №2014-082 та додатку №1 від 22.04.2014р. до даного договору, позивачем були проведені роботи (надані послуги) по дослідницькій роботі із проведення On-line (інтернет) опитування на загальну суму 20075грн. 00коп. (без ПДВ), що підтверджується актом №ОУ-0000299 здачі-прийняття робіт (а.с. 27) від 16.05.2014р., який підписаний буз будь-яких застережень та скріплений печатками обох сторін.

Позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 08.10.2014р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.10.2014р., фіскальним чеком №0192 від 09.10.2014р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №8020001169004 ( а. с. 28-34), в якій позивач просив відповідача оплатити заборгованість. Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи, не міститься жодних доказів оплати відповідачем основної суми заборгованості. Окрім того, з доводів апеляційної скарги вбачається, що скаржник не заперечує щодо основної суми заборгованості.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.4. договору про надання послуг 2014-082 від 22.04.2014р. сторони встановили, що за порушення умов оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2,3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, хоча сторонами договору і зазначено що за порушення умов оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, однак колегія суддів, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, дійшла висновку, що фактично за своєю юридичною природою, даний пункт договору (п.5.4) передбачає стягнення пені. Так, згідно п. 5.4. договору про надання послуг 2014-082 від 22.04.2014р., позивач за період з 26.05.2014р. по 07.11.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 2099грн. 03коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1043грн. 90коп. за період з 26.05.2014р. по 31.09.2014р. та 3% річних в розмірі 273грн. 90коп. за період з 26.05.2014р. по 07.11.2014р.

Однак, колегія суддів, погоджується з тим, що позивач припустився арифметичної помилки, відтак у перерахунку інфляційні втрати задоволенню підлягають в розмірі 1039грн. 78коп.

Окрім того, у своїх доводах, наведених в апеляційній скарзі, відповідач вказує, що відсутня його вина у прострочені оплати, оскільки акт здачі-приймання робіт ним підписаний 16.05.2014 року, а договір та додаток до нього були підписані позивачем 06.06.2014.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги дану позицію відповідача з наступних підстав.

Акт здачі-приймання робіт містить конкретну вартість наданих послуг - 20 075 грн. 00 коп. та опис предмету наданих послуг , які повністю відповідають положенням Додатку №1 до Договору. Окрім того, акт містить посилання на наданий позивачем відповідачу разом з актом здачі-приймання робіт рахунок-фактуру № СФ-0000353 від 16.05.2014 року, в якому чітко зазначено, що послуги, які повинні бути оплачені згідно вказаного рахунку, надані саме згідно Додатку №1 до Договору. Таким чином, станом на дату підписання Акту здачі-приймання робіт відповідачу були відомі всі умови, як Договору, так і Додатку №1.

Слід також зазначити, що позивачем вчинялись дії для досудового врегулювання спору, а саме надіслання претензії за даним договором, яку відповідач отримав 16.10.2014 року, однак остання залишилась без відповіді.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 20075грн. 00коп., пені пеня у розмірі 2099грн. 03коп., інфляційних втрат в розмірі 1039грн. 78коп. та 3% річних у розмірі 273грн. 90коп є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог, як вірно вказав суд першої інстанції, належить відмовити.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів.

В підтвердження адвокатських послуг до матеріалів справи долучено договір №07-10/2014-1 про надання правової допомоги від 07.10.2014р., укладений між Адвокатом Дорофєєвим Олегом Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Бельгійське підприємство "АЙВОКС", додаток №1 до договору №07-10/2014-1 про надання правової допомоги від 07.10.2014р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3771 від 25.06.2009р., видане Дорофєєву Олегу Олександровичу та платіжне доручення №40 від 07.11.2014р. на суму 1400грн. 00коп. про оплату за надання адвокатських послуг. Враховуючи подані докази, суд приходить до висновку про підставність вимоги позивача про відшкодування адвокатських витрат у розмірі 1400грн. 00коп. з відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Галичина" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2014 року в справі №914/4065/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 02.02.2015 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.