Постанова

від 04.02.2015 по справі 910/18611/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/18611/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Пасічна Т.О., дов. від 23.01.2015,

від відповідача Шитіков А.В. - директор,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014

(дата підписання - 26.11.2014)

у справі №910/18611/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора «Біком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 55695,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора «Біком» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал» (далі - відповідач) про стягнення 55695,42 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 22740,67 грн основного боргу, 3064,05 грн інфляційних втрат, 514,00 грн 3% річних, 21,37 грн пені, 4548,13 грн штрафу та 1053,23 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем сплачено гарантійну суму в розмірі місячної орендної плати, яка при припиненні відносин оренди приміщення мала бути врахована в якості орендної плати за березень 2014 року. Крім того, до уваги брався період з січня 2014 року по березень 2014 року, але приміщення відповідач орендував з 24.07.2013 та платив за неіснуючі комунальні послуги, за завищеними рахунками позивача за компенсацію витрат по оплаті землі. На думку відповідача, надмірно сплачені кошти за комунальні послуги за весь час оренди підлягають поверненню йому (або, як заявив усно представник відповідача у судовому засіданні, зарахуванню в суму заборгованості), оскільки позивач систематично завищував рахунки. Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав можливості йому ознайомитись з матеріалам справи та заявити клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 22.12.2014) позивачу - 05.01.2015, долучене до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерву для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. Клопотання відповідача задоволено колегією суддів апеляційної інстанції, у судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2015.

28.01.2015 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

04.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу з детальним розрахунком суми основного боргу.

У судовому засіданні 04.02.2015 представник відповідача заявив клопотання витребувати у позивача письмові докази фактичних оплат за землю, за теплову енергію, за електричну енергію, за пожежну сигналізацію, за техобслуговування ІТП та ліфтів, за заміну покриття. На підставі наданих документів провести перерахунок комунальних платежів, що підлягають компенсації відповідачем за весь час дії договору оренди та вивести загальний баланс взаєморозрахунків за договором.

Представник відповідача стверджує, що у суді першої інстанції йому не було надано можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати заперечення стосовно розрахунків та звернутись із зустрічним позовом до позивача.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони мають право, зокрема, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги та робити копії, надавати пояснення господарському суду. Сторони також зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Ухвала Господарського суду міста Києва про прийняття позову до розгляду та порушення провадження у справі винесена 08.09.2014. Неодноразово справа відкладалась та оголошувалась перерва (24.09.2014, 08.10.2014, 15.10.2014, 21.10.2014, 04.11.2014, 11.11.2014, 18.11.2014), було зобов'язано, в т.ч., відповідача надати докази на підтвердження заперечення позовних вимог. Ухвалою від 11.11.2014 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надавались письмові пояснення, однак контррозрахунок сум боргу судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Твердження відповідача, що суд першої інстанції не надав йому можливість ознайомитись зі справою спростовується матеріалами справи.

Крім того, доводи про те, що відповідач не мав можливості подати зустрічний позов, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки відповідач має право подати зустрічний позов до початку розгляду справи по суті (с.1 ст.60 ГПК України). У судовому засіданні 08.10.2014 розпочато розгляд справи по суті, дослідження матеріалів та обговорення обставин (протокол судового засідання від 08.10.2014).

На думку колегії суддів, у відповідача було достатньо часу для того, щоб скористатись своїми процесуальними правами - повторно ознайомитись з матеріалами справи та надати контррозрахунок суми боргу.

Крім того, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.3 ст.101 ГПК України).

Також слід зауважити, що суд зобов'язаний перевірити надані сторонами розрахунки сум боргу та не наділений правом здійснювати самостійне нарахування, тому клопотання відповідача в частині вимоги провести перерахунок комунальних платежів, що підлягають компенсації відповідачем за весь час дії договору оренди та вивести загальний баланс взаєморозрахунків за договором також підлягає відхиленню.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення суми заборгованості з відповідача з січня 2014 року по березень 2014 року, а не повернення переплати позивачу за весь час дії договору оренди, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У своїх поясненнях представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. На думку позивача, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову про стягнення сум компенсації за надання комунальних послуг.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У частині 1 статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2013 між сторонами укладено договір найму №24/07/13, згідно якого позивач (наймодавець) зобов'язався передати відповідачу (наймачу) в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 255,5 м2 по вул. Б.Хмельницького, 56-А, 4 поверх у м. Києві для розміщення офісу, а відповідач - прийняти та не пізніше 5 числа розрахункового місяця проводити оплату за оренду вказаного майна, відшкодовувати одержані комунальні послуги пропорційно орендованій площі та сплачувати інші платежі згідно умов договору.

Згідно п. 3.1 договору розмір місячної плати за найм приміщень складає 28101,29 грн, що еквівалентно 3450 доларів США, за середнім курсом комерційних банків України, діючому на день розрахунків, але не нижчому за ставку НБУ. Інформація про середній курс банків для розрахунків вартості найму приміщення береться з сайту - www.finance.ua в розділі "Курси валют в Україні" підрозділ "Безготівковий".

Прийом-передача приміщення оформлюється актом не пізніше 01.08.2013 (п.п.2.1, 2.2 договору).

Орендна плата сплачується наймачем самостійно щомісячно на розрахунковий рахунок наймодавця авансовим платежем до 5-го числа кожного розрахункового місяця у національній валюті України - гривні (п.3.2 договору).

Орендна плата за перший місяць найму сплачується наймачем авансом протягом 5-ти банківських днів з дати підписання договору (п.3.3 договору).

Договором сторони передбачили перерахування відповідачем гарантійної сума в розмірі місячної орендної плати для забезпечення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті оренди. В разі безпідставної відмови відповідача від отримання приміщення, у випадку виникнення заборгованості по оренді та іншим платежам, позивач має право утримати гарантійну суму. Якщо відповідач вчасно оплачує платежі, гарантійна сума зараховується як орендна плата за останній місяць найму приміщення. За рахунок гарантійної суми погашаються зобов'язання наймача у першу чергу по пені та штрафу, потім по інших платежах та орендної плати з врахуванням п.3.1, 3.1.2 договору (п.п.3.4-3.7 договору).

Відповідно до п. 3.8 договору наймач окремо від орендної плати відшкодовує наймодавцю пропорційно орендованій площі вартість постачання електричної енергії (в тому числі з перетікань реактивної електроенергії), теплопостачання (споживання теплової енергії), постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, витрат на технічне обслуговування ІТП, дератизації, витрат на страхування, перевезення та утилізації твердих побутових відходів, телекомунікаційних послуг (вартість міжнародних, міських і міжміських телефонних розмов, абонентську плату за телефон), послуг мережі Інтернет, технічно обслуговування пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, орендної плати за землю та/або податок на землю, а також інших експлуатаційних витрат по підтриманню будинку в належному технічному та естетичному стані в якому знаходиться приміщення. Вартість комунальних послуг розраховується за тарифами підприємств, що надають ці послуги. У разі наявності лічильників у приміщені відшкодування провадиться згідно їх показань.

Рахунки на оплату надає наймодавець, які наймач отримує самостійно (п.3.10 договору). Копії рахунків наявні в матеріалах справи.

Наймач сплачує наймодавцю орендну плату, відшкодовує комунальні послуги та інші платежі з дня фактичної передачі приміщення в оренду і по день повернення його (п.3.11 договору).

Строк дії договору, відповідно до п. 13.1, встановлений з 24.07.2013 до 31.12.2014.

Таким чином, до 29.07.2013 відповідач зобов'язаний був внести перший платіж - гарантійну суму в розмірі місячної орендної плати - 28101,29 грн. 29.07.2013 відповідач перерахував позивачу 28101,29 грн «за оренду приміщення згідно умов договору найму від 23.07.2013 №24/07/13».

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.08.2013.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідач, крім 28101,29 грн, сплачених 29.07.2013, перерахував:

07.08.2013 - 28057,13 грн часткової сплати за оренду за рах. від 01.08.2013,

27.08.2013 - 28101,28 грн орендна плата за липень 2013 року,

26.09.2013 - 28101,28 грн оренди за серпень 2013 року,

26.09.2013 - 5928,88 грн за комунальні послуги за серпень 2013 року,

05.11.2013 - 4813,93 грн за комунальні послуги та податок за землю, за вересень 2013 року,

09.12.2013 - 2846,30 грн оренди за грудень 2013 року,

20.01.2014 - 14015,94 грн за комунальні послуги за листопад-грудень 2013 року,

05.02.2014 - 3554,96 доплата за оренду за січень 2014 року.

Доказів здійснення інших платежів сторонами не надано.

Однак, до відзиву на апеляційну скаргу позивач додав детальний розрахунок суми боргу за орендну плату, з якого чітко вбачається як виник борг за оренду приміщення.

Посилання відповідача на здійснення оплати за оренду в сумі 2800 доларів США на підставі заявки на видачу готівкових коштів від 21.01.2014 судом першої інстанції вірно не взято до уваги, оскільки із вказаної заявки не вбачається, що ці кошти зараховані в рахунок виконання спірного договору, а також, що вказана сума грошових коштів одержана саме від відповідача. Крім того, договором не передбачено проведення розрахунків між сторонами в готівковій формі. Виходячи з наведеного вище, вказаний документ правомірно відхилено місцевим господарським судом.

Згідно пояснень сторін договір оренди від 24.07.2013 припинено в усній формі за згодою сторін з 01.04.2014. Акта про повернення приміщення від відповідача позивачу сторони не надали.

З розрахунку позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача орендну плату з січня 2014 року по березень 2014 року, що складається з 28554,96 грн за січень 2014 року, за лютий 2014 року - 30015,00 грн та за березень 2014 року - 35500,50 грн, а всього 94070,46 грн за три місяці. Плата за оренду змінювалась в залежності від середнього курсу долара по відношенню до гривні на день розрахунку на підставі п.3.1 договору.

За твердженням позивача, відповідач частково здійснив оплату орендної плати, в результаті чого у нього утворилась заборгованість по оренді перед позивачем в сумі 17414,00 грн.

15.07.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №01-02/123, в якій вимагав сплатити заборгованість станом на 01.04.2014 в сумі 40794,65 грн (за період з січня 2014 року по березень 2014 року за орендну плату в сумі 17414,21 грн та комунальні послуги в сумі 23380,44 грн).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив, в результаті чого, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення вказаних сум.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на його спростування, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 17414,00 грн боргу по орендній платі.

Контррозрахунок суми боргу відповідачем не надано.

Будь-яких письмових претензій чи заперечень за час дії договору оренди відповідач до позивача не надсилав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача оплату за комунальні та інші послуги, надані за період з січня 2014 року (лише 44,16 грн компенсації за електроенергію та реактивну енергію з грудня 2013 року) по березень 2014 року в сумі 23380,44 грн, з яких:

12716,43 грн відшкодування плати податку за землю,

360,54 грн компенсація за послуги з дератизації,

1030,14 грн за технічне обслуговування ІТП,

378,39 грн за технічне обслуговування ліфтів,

300,00 грн за вивезення та утилізації твердих побутових відходів,

686,74 грн компенсація за постачання питної води та приймання стічних вод,

234,98 грн компенсація за заміну покриття,

540,80 грн за технічне обслуговування пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу,

2941,70 грн компенсація за споживання теплової енергії та

4190,76 грн компенсація за електроенергію та реактивну електроенергію.

Судом першої інстанції позовні вимоги у вказаній частині задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача 2941,70 грн компенсації за споживання теплової енергії та 2384,97 грн відшкодування плати податку за землю, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Позивач надав розрахунок, здійснений згідно відомостей обліку споживання теплової енергії, поставленої ПАТ "Київенерго" на підставі договору від 14.02.2006 №320381 до будинку по вул. Б.Хмельницього, 56-А, та просить стягнути з відповідача 2941,70 грн компенсації за споживання теплової енергії, спожитої ним протягом січня-березня 2014 року пропорційно займаній ним площі.

Оскільки доказів оплати відповідачем позивачу вартості спожитої теплової енергії суду не надано, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов у вказаній частині.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про відшкодування витрат по сплаті податку за землю підлягають частковому задоволенню, оскільки розрахунок цих вимог проведений без дотримання умов п. 3.8 договору найму, що передбачають таке відшкодування пропорційно орендованій відповідачем площі приміщення.

Наявним у справі договором оренди земельної ділянки від 18.10.20004, податковою декларацією з плати за землю підтверджується факт належності позивачу земельної ділянки площею 1168 м2 по вул. Б.Хмельницького, 56-А у м. Києві, за користування якою той зобов'язаний протягом 2014 року рівномірними щомісячними платежами сплатити 121424,72 грн. (24689,08 грн./міс.)

При цьому, свідоцтвами про право власності від 19.01.2006 серії ЯЯЯ №848629 та від 08.02.2012 серії САЕ №553500 підтверджується, що на вищевказаній земельній ділянці розташовані жилий будинок № 56 літ. А площею 1785,8 м2 та будівля готелю № 56-ж (літера А) площею 6139,90 м2. Загальна площа цих будівель становить 7925,7м2, з якої позивачу слід виходити під час визначення частки відповідача у витратах по відшкодуванню сплати податку за землю.

З урахуванням наведеного, розмір належних з відповідача на користь позивача витрат по сплаті податку за землю за січень-березень 2014 року складає 2384,97 грн. (24689,08 грн.*(255,5*100%/7925,7) * 3 міс).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення боргу за надання інших комунальних послуг, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки позивачем на надано належних доказів надання ним відповідачу вказаних комунальних послуг у заявленому обсязі.

З наданих позивачем до матеріалів справи договорів про постачання електричної енергії від 23.01.2006 №70522, на проведення профдезробіт (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) від 19.01.2012 №190, від 13.09.2013 №13/09/13-Т, на виконання робіт від 04.01.2011 №050111, на технічне обслуговування від 01.03.2012 №12-5, про спостереження за установками пожежної автоматики на об'єкті від 11.05.2006 №845/10С6, про надання послуг по користуванню, чищенню та заміні бруднопоглинаючого покриття від 01.10.2008 №1110, про надання послуг по збору та вивезенню твердих побутових відходів, у т.ч. сміття з урн від 02.01.2014 №25, на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів по індивідуальному розрахунку від 01.10.2005 №D24С0049, тимчасового договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 19.02.2013 №11114/5-10 не вбачається, що послуги за цими договорами надавалися саме до будинку по вул. Б.Хмельницького, 56 літ. А, орендне користування приміщень в якому здійснювалося відповідачем.

Зі змісту вказаних документів слідує, що предметом частини з цих договорів було надання послуг до будинку за іншою адресою, а саме, вул. Б.Хмельницького, 56 у м. Києві. Решта стосуються виконання послуг у будинку по вул. Б.Хмельницького, 56-ж (літера А) у м. Києві.

Посилання позивача на те, що вищевказаними договорами охоплювалося надання послуг до обох будівель, розташованих на земельній ділянці по вул.Б.Хмельницького, 56 у м. Києві, вірно відхилено судом, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 17414,00 грн орендної плати, 2941,70 грн компенсація за споживання теплової енергії та 2384,97 грн відшкодування сплати податку за землю.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.7.2 договору в разі прострочення наймачем строків оплати орендної плати та інших платежів, передбачених п.3.1-3.9 договору, останній сплачує наймодавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше, ніж на 10 календарних днів додатково сплачує штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Позивач наводить розрахунок та просить стягнути з відповідача 21,37 грн пені (за кожен місяць окремо), 8158,93 грн 20% штрафу, 5496,63 грн інфляційних втрат та 1223,84 грн 3% річних, нарахованих на борг в сумі 40794,65 грн за період з 01.12.2013 по 01.09.2014.

Враховуючи, що судом задоволено борг по орендній платі в сумі 17414,00 грн, місцевий господарський суд здійснив перерахунок штрафних санкцій та стягнув 3064,05 грн інфляційних втрат, 514,00 грн 3% річних, 21,37 грн пені та 4548,13 грн 20% штрафу.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що оскільки відповідачем 29.07.2013 сплачено гарантійну суму в розмірі місячної орендної плати (28101,29 грн), то при припиненні відносин оренди приміщення вона мала бути врахована в якості орендної плати за березень 2014 року сприймаються судом апеляційної інстанції критично, оскільки для того, щоб спрацювала умова договору про зарахування гарантійної суми в оплату останнього місяця оренди необхідна відсутність заборгованості останніх 3 місяці (п.3.6 договору).

Як стверджує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу при розрахунку суми заборгованості по орендній платі було враховано гарантійну суму 28101,29 грн, що вбачається з розрахунку.

Колегією суддів також не встановлено порушення норм процесуального права місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байкал» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/18611/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/18611/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій