Постанова

від 28.01.2015 по справі 914/3508/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. cправа №914/3508/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів: Гнатюк Г.М.

Кравчук Н.М.

при секретарі: Лук'яненко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лихва Н.Д. по довіреності №14/12-15 від 08.12.2014р.

від відповідача (скаржника): не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок, Львівська обл.

на рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. (суддя Кітаєва С.Б.)

у справі № 914/3508/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергорембізнес", м.Львів

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок, Львівська обл.

про стягнення 74 303,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергорембізнес", м.Львів та стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок, Львівська обл. 74 303,12 грн. заборгованості з якої: 65 913,49грн. основного боргу, 8 389,63грн. пені, а також 1 827,00грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок, Львівська обл., не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, постановити нове рішення та відстрочити виконання рішення до 31.12.2014р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, зокрема, як вказує апелянт, його робота має сезонний характер, тому він просив суд першої інстанції надати йому час для реалізації продукції, виготовленої у 2014 році, оскільки тільки після цього на його рахунки надійдуть кошти для погашення заборгованостей. Тому просив суд відстрочити виконання рішення суду, через те, що вказане рішення призведе до накладення арешту на всі рахунки скаржника та позбавлення його можливості ведення будь-яких господарських операцій.

У судовому засіданні 28.01.2015р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач (апелянт) в судові засідання 24.12.2014р.та 28.01.2015р. не з'явився. Однак, направив на адресу суду письмові пояснення №81 від 23.01.2015р., в яких зазначив, що не зможе забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання

Відповідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобізнес" (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (замовником) укладено договір №07/10/13-02 (далі по тексту - Договір), за яким виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по монтажу кабельних ліній очисних споруд за адресою: Львівська область, м.Городок, вул.Львівська,274а, а замовник зобов'язується прийняти весь комплекс виконаних робіт шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання виконаних робіт, та оплачувати виконані роботи на умовах, передбачених даним договором.

Пункт 3.1 Договору зазначає, що договірна ціна робіт, передбачених до виконання цим Договором, становить 125 913,49грн. в тому числі ПДВ: 20% - 20 985,58грн.

Згідно п.6.1 Договору, після підписання Акту виконаних робіт замовник на протязі 3 банківських днів перераховує виконавцю суму в розмірі 100% вартості договірної ціни, а саме 125 913,49грн.

21.10.2013р. сторонами підписано та завірено гербовими печатками без зауважень та розбіжностей Акт №10-21-001 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року. на суму 125 913,49грн.

Внаслідок чого позивач виставив відповідачу до оплати рахунок №217 від 21 жовтня 2013р. на суму 125 913,49грн. за роботи по монтажу кабельних ліній очисних споруд за адресою: Львівська область, м.Городок, вул.Львівська,274а.

20.05.2014р. між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 20.05.2014р., з якого вбачається, що станом на 20.05.2014р. існує заборгованість на суму 188 675,82грн.

Господарським судом Львівської області встановлено, що відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконав з порушенням строків, обумовлених договором, а саме частково сплатив заборгованість 06.06.2014р. в сумі 30 000,00грн., та 03.07.2014р. - 30 000,00грн. , що підтверджується долученою позивачем до справи копією виписки з особового рахунку позивача за період 01.06.2014 по 23.10.2014р.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №01/07-8 від 01.07.2014р ., у якій вимагав виконати зобов'язання щодо оплати виконаних робіт (у т.ч. по договору №07/10/13-02 від 07.10.2013р. оплатити вартість виконаних робіт на суму 125 913,49грн. в повному обсязі (оскільки станом на 10.06.2014р. було погашено 30 000,00грн.). Претензія отримана відповідачем 09.07.2014р., що підтверджує наявна у матеріалах справи копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, з урахуванням проведення часткової оплати виконаних робіт за договором, на момент звернення позивача до суду сума заборгованості становила 65 913,49грн.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання виникає, зокрема, з господарського договору.

Відповідно ч.1 ст.193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що п.7.5 договору сторони визначали, що у випадку порушення термінів оплати, згідно умов даного договору, замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діє під час прострочення, за кожен день прострочення від суми недоплати.

Як встановлено судом першої інстанції, за період з 25.10.2013р. по 25.04.2014р. позивач нарахував відповідачу пеню на суму 8 389,63грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 ЦК України - це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати .

У п.2.9 Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за приписом ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Враховуючи викладене вище, перевіривши обґрунтованість виникнення суми основної заборгованості та вірність розрахунків пені, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Львівської області правильно застосував норми матеріального права, дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 74 303,12грн., з яких: основна заборгованість у сумі 65 913,49грн. та пеня у сумі 8 389,63грн. за період з 25.10.2013р. по 25.04.2014р., оскільки це не суперечить діючому законодавству, є арифметично вірним і колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2014р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, і, всупереч вищевказаних норм ГПК України, скаржником не подано доказів, які б спростовували факти, викладені у позовній заяві, а твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (стаття 121) не звільняє сторін права звертатись до суду з заявами про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду на стадії його виконання (з відповідними доказами існування необхідності відстрочення або розстрочення )

З урахуванням викладеного, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок, Львівська обл. не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. по справі №914/3508/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок, Львівська обл - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. по справі №914/3508/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 04.02.2015р.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук