Постанова

від 28.01.2015 по справі 906/1365/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 906/1365/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства - фірми "Каравай" в режимі відеоконференції із господарським судом м. Києва за клопотанням позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції

на рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2014 р.

у справі № 906/1365/14 (cуддя Гансецький В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (м.Київ)

до Приватного підприємства - фірми "Каравай" (м. Житомир)

про стягнення 10 585,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.11.2014 р. у справі № 906/1365/14 (cуддя Гансецький В.П.) позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного підприємства - фірми "Каравай" про стягнення 10 585,20 грн. задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства - фірми "Каравай" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" - 10 585,20 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1 827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" від 07.03.96р. № 85/96-ВР, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Окрім того, згідно ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також, відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так як між власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу - автомобіля "FAW СА 1031" з державним номерним знаком АМ 5622 ВА - Приватним підприємством - фірмою "Каравай" та водієм Озаренчуком Юрієм Юрійовичем на момент ДТП мали місце трудові відносини, то суд першої інстанці, враховуючи приписи ч. 1 ст. 1172 ЦК України, заперечення відповідача розглянув як безпідставні та такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Приватне підприємство - фірма "Каравай" подав апеляційну скаргу, у якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати повністю рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2014 р. у справі № 906/1365/14 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним та необґрунтованим.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши ч. 1 ст. 1172 ЦК України, порушив вимоги процесувального законодавства - самостійно наділив себе правом, яке надане лише позивачу відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України - використав інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилається позивач.

Окрім того, суд першої інстанції хибно вважає, що саме відповідач як страхувальник повинен підтверджувати доказами ті обставини, при яких водій не мав змоги виконати обов'язок щодо повідомлення позивача у триденний термін про ДТП у відповідності до вимог пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не дослідив змісту додаткової угоди № 1 до договору № 2 від 13.11.2007 р. та її звязок з платіжним дорученням, а також невідповідність призначення платежу та отримувача коштів.

На думку скаржника, рішення місцевого господарського суду спростовується судовою практикою, яка узгоджується з висновками викладеними в постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2014 р. у справі № 910/14378/13 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Поряд з цим, вимоги позивача є безпідставними щодо відповідача, оскільки норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" допускають неузгодженість нумерації підпунктів п. 33.1 ст. 33 та підпунктів п. 38.1 ст. 38.

Проте така неузгодженість нумерації підпунктів п. 33.1 ст.33 та підпунктів п. 38.1 ст. 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17.02.2011 р. "Пр внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене ст.37 Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду. а тому не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Разом з тим п. 33.1.4 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка кореспондується з визначеним ст. 38 цього Закону правом страховика подати регресний позов, обов'язок письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, покладено на водія траспортного засобу, причетного до такої пригоди, а не на страхувальника.

Таким чином, як вважає скаржник, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, яка діяла на момент зверненя з позовом до суду, звільняє страхувальника від цивільної відповідальності за неповідомлення страховика не пізніше трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 р. у справі № 906/1365/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 28.01.2015 р. об 11:40 год.

15.01.2015 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому позивач просить доручити проведення відеоконференції господарському суду міста Києва.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 р. задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; визначено судове засідання 28.01.2015 р. об 11:40 год у справі № 906/1365/14 провести в режимі відеоконференції; доручено господарському суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі № 906/1365/14, яке відбудеться 28.01.2015 р. об 11:40 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду міста Києва.

22.01.2015 р. в телефонному режимі працівник господарського суду м. Києва Гончаренко С.М. повідомила про неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції 28.01.2015 р. об 11:40 у господарському суді м. Києва у зв'язку із відсутністю вільних залів судових засідань, які призначені для проведення судових засідань у режимі відеоконференції та повідомила, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції можливе 28.01.2015 р. об 16:00 год.

Ухвалою від 22.01.2015 р. судове засідання перенесено в частині щодо часу його проведення, а саме на 28.01.2015 р. о 16:00 год. у зв'язку із відсутністю вільних залів судових засідань в господарському суді м. Києва в першій половині дня, які призначені для проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

22.01.2015 р. на електоронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

26.01.2015 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку в дане судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні, а також просить не здійснювати розгляд апеляційної скарги відповідача у справі № 906/1365/14 без представника ПП "Каравай"; повідомляється, що відповідач підпримує апеляційну скаргу в повному обсязі.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 906/1365/14 судом відхилено з огляду на таке.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, част.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Окрім того, доказів в підтвердження неможливості забезпечення явки представника відповідача в дане судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні до клопотання не додано.

28.01.2015 р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, в якому позивач просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача у зв'язку із тим, що позивач не був повідомлений про перенесення часу проведення засідання на 16:00 год. 28.01.2015 р. та неможливістю бути присутнім в засіданні в режимі відеоконференції в господарському суді м. Києва о 16:00 год. 28.01.2015 р. Окрім того, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів зауважує, що твердження представника позивача про те, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" не було повідомлене про перенесення часу проведення засідання на 16:00 год. 28.01.2015 р. спростовується наступним. Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. була направлена на адресу позивача 22.01.2015 р., що підтверджується штампом про відправку копії ухвали сторонам у справі на звороті оригіналу вказаної ухвали (а.с.89-90) та реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції (а.с.118). Окрім того, як вбачається з відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", 26.01.2015 р. представникам позивача за довіреністю вручено ухвалу Рівненського апеляційного господарсько суду від 22.01.2015 р. (а.с. 119, 120).

Представники сторін в судове засідання 28.01.2015 року не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.13р. між ПАТ "Страхова компанія "Провідна" (позивач/страховик) та ПП фірмою "Каравай" (відповідач/страхувальник) укладено договір страхування у формі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7230432, згідно якого страховик застрахував цивільно-правову відповідальність страхувальника перед третіми особами при використанні транспортного засобу - автомобіля "FAW СА 1031" з державним номерним знаком АМ 5622 ВА (далі - Поліс) (а.с.8). Відповідно до п.3 Полісу, строк його дії встановлено з 21.08.13р. до 20.08.14р.

16.02.14р. о 14 год. 00 хв. в місті Житомирі по вул.Бердичівській трапилась дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю вказаного застрахованого автомобіля "FAW СА 1031" з державним номерним знаком АМ 5622 ВА під керуванням працівника відповідача - Озаренчука Ю.Ю. та автомобіля марки "Nissan X-Trail" з державним номерним знаком АМ 3621 ВЕ під керуванням громадянина Кириченка С.І. Факт зазначеної ДТП підтверджується довідкою ВДАІ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області (а.с.9).

21.02.14р. Кириченко С.І. - власник пошкодженого у ДТП автомобіля марки "Nissan X-Trail" звернувся до позивача із заявою №2300040232 про виплату страхового відшкодування (а.с.11).

В зв'язку з необхідністю визначення вартості матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля марки "Nissan X-Trail", державний номерний знак АМ 3621 ВЕ, 21.02.14р. позивачем проведено його огляд, про що складено:

- Акт огляду транспортного засобу (а.с.12)

- 06.03.14р. складено ремонтну калькуляцію № 840Q (а.с.13),

- контрольний лист № 840Q від 06.03.14р.,

- розрахунок суми матеріального збитку (а.с.15),

- страховий акт № 1 2300040232 від 06.03.14р. (а.с.16).

Враховуючи вищевказані докази, позивачем було визначено суму матеріального збитку та страхового відшкодування у розмірі 10 585,20 грн.

27.06.14р. позивачем сплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Nissan X-Trail" - Кириченку С.І. в сумі 10 585,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0026477 від 27.06.14р. (а.с.17) та відомістю позивача з відміткою банку про проведення розрахунків, зокрема, по вказаному страховому випадку (а.с.18).

Згідно постанови Богунського районного суду м.Житомира від 17.03.14р. винним у ДТП визнаний працівник відповідача - водій Озаренчук Ю.Ю. (а.с.10).

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 1191 Кодексу особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) якою визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто, зазначена норма статті передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права.

Приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 ст.33 цього Закону (в редакції, чинній на момент дорожно-транспортної пригоди).

Як вірно встановив суд першої інстанції:

- між власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу - автомобіля "FAW СА 1031" з державним номерним знаком АМ 5622 ВА - Приватним підприємством - фірмою "Каравай" та між водієм Озаренчуком Юрієм Юрійовичем на момент ДТП мали місце трудові відносини, що підтверджується наказом директора ППФ "Каравай" № 2 від 15.02.06р. про прийняття на роботу Озаренчука Ю.Ю. водієм (а.с.20), а також наказом директора ППФ "Каравай" № 65 від 20.09.10р. про закріплення автомобіля "FAW СА 1031" з державним номерним знаком АМ 5622 ВА за водієм Озаренчуком Ю.Ю. (а.с.21);

- позивача не було повідомлено водієм Озаренчуком Ю.Ю. у триденний термін про ДТП у відповідності до вимог пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а було повідомлено про ДТП лише 05.03.14р., що підтверджується повідомленням про настання події № 40232 від 05.03.14р. (а.с.19).

- позивачу не було надано Озаренчуком Ю.Ю. будь-яких документальних підтверджень того, що водій не мав змоги виконати обов'язок повідомити страховика (позивача) про ДТП у вказаний строк та за відповідних умов (а.с.3).

Як вбачається з матеріалів справи, матеріальна шкода в сумі 10 585,20 грн. відповідачем не відшкодована, що підтверджується довідкою позивача № 22-19/17073 від 18.11.14р. (а.с.55), розрахунком позивача (а.с.56).

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередньої судової інстанції, скаржником не наведено.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Приватного підприємства - фірми "Каравай" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" - 10 585,20 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо доводів відповідача, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, яка діяла на момент зверненя з позовом до суду, звільняє страхувальника від цивільної відповідальності за неповідомлення страховика не пізніше трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди, судом до уваги не приймається, оскільки невчасне повідомлення водієм страхувальника про настання страхового випадку не звільняє відповідача - Приватне підприємство-фірма "Каравай" (страхувальника), як власника транспортного засобу, який спричинів ДТП, від виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постановах Верховного Суду України від 7 листопада 2011 року у справі № 3-118гс11 та від 12.03.2012 р. №12/032 ( справа № 53/128).

Окрім того, на твердження відповідача, що застосувавши ч. 1 ст. 1172 ЦК України, суд першої інстанції порушив вимоги процесувального законодавства - самостійно наділив себе правом, яке надане лише позивачу відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України - використав інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилається позивач, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, то відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням ст.83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і вимогами діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

З урахуванням викладеного, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.11.2014 року у справі № 906/1365/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства-фірми "Каравай" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 906/1365/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.