Ухвала

від 04.02.2015 по справі 817/2618/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" лютого 2015 р. Справа № 817/2618/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" листопада 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандмастер" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій неправомірними та протиправними ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандмайстер" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001842342 від 10.06.2011, яким товариству збільшено суму податкових зобов'язань за платежем "Податок на прибуток" на 224 134,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 56 034,00 грн.; №0001852342 від 10.06.2011, яким товариству збільшено суму податкових зобов'язань за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 166 232,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 41 526,00 грн.; №0001542343 від 14.06.2011, яким до товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 167 551,59 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001842342 від 10.06.2011 року, № 0001542343 від 14.06.2011 року.

Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001852342 від 10.06.2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 166099 грн. та штрафної санкції в розмірі 41459 грн.

Присуджено на користь позивача Олійник Тетяни Анатоліївни в інтересах ТОВ "Грандмайстер" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 494,50 грн.

Не погоджуючись з даною постановою ДПІ у м.Рівне звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представник податкової інспекції апеляційну скаргу підтримав,

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 25.01.2008р. (а.с.85, т.1), код ЄДРПОУ 35658872; основні види діяльності за КВЕД: будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, покриття підлоги й облицювання стін, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи та інші спеціалізовані будівельні робот (а.с.82, т.1).

Для здійснення господарської діяльності позивачем було отримано ліцензію видану Державною архітектурною будівельною інспекцією АВ№407173 від 02.06.2008 р. (період дії з 02.06.2008р. по 02.06.2011р.) та дозвіл на початок виконання робіт, експлуатації обладнання підвищеної небезпеки №086.08.56-45.21.1 (період дії дозволу з 29.09.2008 року по 28.09.2011 року) (а.с.80, т.1).

Між Позивачем та ТОВ «Горіховий сад» було укладено Договір № 11/02 від 01.11.2008 року. Фактичне виконання умов договору, а також товарність інших господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Горіховий сад» в перевіреному періоді підтверджується видатковою накладною № 48 від 01.10.2009 року на суму 63470,78 грн., Актом виконаних робіт № 1 за березень 2010 року від 31.03.2010 року на суму 460476,10 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно Договору № 101-сб/2009 від 01.12.2009 року, Актом списання № СпТ-000003 від 31.03.2010 року, Актом виконаних робіт за листопад 2009 року від 30.11.2009 року на суму 16500,00 грн., замовник ТОВ «Будівельна компанія КОМФОРТБУД-3» згідно Договору № 2007-01 від 20.07.2009 року, Актом списання № СпТ-000045 від 30.11.2009 року, Актом виконаних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 року на суму 34777,97 грн., замовник ТОВ «Західбудцентр» згідно Договору № 16\02-с від 16.05.2011 року, Актом списання № СпТ-000047 від 30.09.2011 року.

На вказані операції ТОВ «Горіховий сад» для Позивача виписані податкові накладні, ПДВ по яким відображено в податковій звітності відповідного періоду.

Відповідно до відомостей Акту перевірки податкового органу за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. у бухгалтерському обліку ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» відображено наступну кореспонденцію рахунків:

Дт 281 "Товари" Кт 64 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 52 892,32 грн.

Дт 64 "Розрахунки за податками й платежами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 10 578,46 грн.

Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт 3721 "Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті" - 118 470,78 грн.

Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті" - 1 500 грн.

Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками та квитанціями. Розрахунок проведено готівковим та безготівковим шляхами згідно первинних документів за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. на загальну суму 119 970,78 грн., а саме:

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 26.11.2009р. на суму 1 500 грн.;

квитанція №23 від 21.10.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №23 від 21.10.2009р.;

квитанція №25 від 28.10.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №28 від 28.10.2009р.;

квитанція №24 від 30.10.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №30 від 30.10.2009р.;

квитанція №26 від 02.11.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №31 від 02.11.2009р.;

квитанція №27 від 05.11.2009р. на суму 7 500 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №32 від 05.11,2009р.;

квитанція №30 від 09.11.2009р. на суму 7 500 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №33 від 09.11.2009р.;

квитанція №33 від 10.11.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №34 від 10.11,2009р.;

квитанція №34 від 12.11.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №36 від 12.11.2009р.;

квитанція №38 від 16.11.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №37 від 16.11.2009р.;

квитанція №41 від 19.11.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №38 від 19.11.2009р.;

квитанція №42 від 20.11.2009р. на суму 7 500 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №39 від 20.11.2009р.;

квитанція №46 від 23.11.2009р. на суму 10 000 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №40 від 23.11.2009р.;

квитанція №42 від 21.10.2009р. на суму 5 970,78 грн., Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №42 від 26.11.2009р.

ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню товарів (труби, лічильники холодної води, засувки фланцеві, короби, системи кріплень, кондиціонер, регулятори обертів) у ТОВ «Горіховий Сад» відповідно до прибуткової накладної №ПН-00902 від 01.10.2009р. на суму 52 892,32 грн.

10.12.2009 року між ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ТОВ «Промислово-Цивільне Будівництво» (код ЄДРПОУ 33941354) було укладено Договір № 10/12-09, відповідно до якого ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР», яке є платником податку на загальних підставах, в особі директора Червука О.С., що діє на підставі Статуту в подальшому «Замовник» та ТОВ «Промислово - Цивільне Будівництво», в особі директора А.С. Хаєва, що діє на підставі Статуту, в подальшому «Виконавець» було укладено даний договір про наступне: Виконавець зобов'язується здійснити монтаж повітропроводів на об'єкті Замовника, а Замовник оплатити та прийняти замовлення, згідно виставлених рахунків-фактур, та акту здачі-приймання робіт. Кількість та види погоджується сторонами відповідно до замовлення Замовника. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавцю кошти за надані послуги згідно виставлених рахунків-фактур. Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року.

Фактичне виконання договору та монтаж повітропроводів підтверджується Актом виконаних робіт від 30.03.2010 року на суму 345000,00 грн. Актом виконаних робіт № 1 за березень 2010 року від 31.03.2010 року на суму 460476,10 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно договору № 101-сб/2009 від 01.12.2009 року.

Загальна вартість виконаних робіт на ТПРК «King Cross Leopolis» ТОВ «Промислово-Цивільне Будівництво» для ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року становить 437000 грн., в т. ч. ПДВ 72833,33 грн.

ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню робіт у ТОВ «Промислово-Цивільне Будівництво» за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року на суму 364167 грн.

При проведенні даних операцій було оформлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ ОУ-0001001 від 30.12.2009р. на суму ЗО 000 грн., у т.ч. ПДВ 5 000 грн.;

№б/н від 26.02.2010р. на суму 62 000 грн., у т.ч. ПДВ 10 333,33 грн.;

№б/н від 30.03.2010р. на суму 345 000 грн., у т.ч. ПДВ 57 500 грн.

При проведенні даних операцій було оформлено податкові накладні:

податкова накладна №301223 від 30.12.2009р. на суму 30000 грн., у т.ч. ПДВ 5000 грн.;

податкова накладна №260201 від 26.02.2010р. на суму 62 000грн., у т.ч. ПДВ 10333,33 грн.;

податкова накладна №150301 від 15.03.2010р. на суму 16 970грн., у т.ч. ПДВ 2828,33 грн.;

податкова накладна №300307 від 30.03.2010р. на суму 328 030 грн., у т.ч. ПДВ 54671,67 грн.

Згідно даних операцій у бухгалтерському обліку ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» досліджених відповідачем та відображених в акті перевірки, здійснено наступну кореспонденцію рахунків:

Дт 949 "Інші витрати операційної діяльності" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 364 166,67 грн.

Дт 64 "Розрахунки за податками й платежами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 72 833,33 грн.

Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт 31 "Рахунки в банках" - 437 000 грн.

Розрахунок проведено безготівковим шляхом, згідно банківських виписок AT «ЕРСТЕ БАНК» по рахунку 260053309 та шляхом платіжних доручень за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. на загальну суму 437 000 грн., а саме:

банківська виписка від 03.03.2010р. на суму 30 000 грн.;

банківська виписка від 03.03.2010р. на суму 31 350 грн.;

банківська виписка від 15.03.2010р. на суму 47 620 грн.;

банківська виписка від 09.04.2010р. на суму 10 000 грн.;

банківська виписка від 11.08.2010р. на суму 45 000 грн.;

банківська виписка від 11.08.2010р. на суму 45 000 грн.;

банківська виписка від 21.09.2010р. на суму 23 500 грн.;

банківська виписка від 22.09.2010р. на суму 45 500 грн.;

банківська виписка від 23.09.2010р. на суму 44 030 грн.;

банківська виписка від 28.09.2010р. на суму 50 000 грн.;

банківська виписка від 28.09.2010р. на суму 65 000 грн.

Станом на 01.10.2009р. та 31.03.2011р. відсутня заборгованість ТОВ «Грандмайстер» перед ТОВ «Промислово-Цивільне Будівництво».

З 01.10.2009 року по 31.03.2011 року здійснювались господарські операції по яких проводились взаєморозрахунки між ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ПП «Харлем», що підтверджено:

-видатковою накладною № 8 від 11.11.2009 року на суму 5000,00 грн. та Актом виконаних робіт за листопад 2009 року від 30.11.2009 року на суму 70909,01 грн., замовник ТОВ «Будівельна компанія КОМФОРТБУД-3» згідно Договору № 2007-01 від 20.07.2009 року, Актом списання № СпТ-000046 від 30.11.2009 року.

-видатковою накладною № 34-2 від 26.02.2010 року на суму 3381,10 грн. Акт виконаних робіт № 5 за березень 2010 року від 31.03.2010 року на суму 51440,76 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно договору № 101-сб/2009 від 01.12.2009 року. Акт списання № СпТ-000006 від 31.03.2010 року; Акт виконаних робіт № 6 за березень 2010 року від 31.03.2010 року на суму 26762,89 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно договору № 101-сб/2009 від 01.12.2009 року. Акт списання № СпТ-000007 від 31.03.2010 року.

-видатковою накладною № 3 від 31.03.2010 року на суму 1402,12 грн. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2010 року №ОУ-000007 від 26.03.2010 року на суму 6270,00 грн.,замовник ТОВ «Арм-Еко». Акт списання №СпТ-00008 від 31.03.2010 року.

-видатковою накладною № 30/04-5 від 31.03.2010 року на суму 4420,04 грн. Акт виконаних робіт № 4 за березень 2010року від 31.03.2010 року на суму 184702,80 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно договору № 101-сб/2009 від 01.12.2009 року. Акт списання № СпТ-000005 від 31.03.2010 року. Акт виконаних робіт № 1 за березень 2010року від 31.03.2010 року на суму 460476,10 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно договору № 101-сб/2009 від 01.12.2009 року. Акт списання № СпТ-000006 від 31.03.2010 року.

-видатковою накладною № 126 від 01.04.2010 року на суму 2965,50 грн.

-видатковою накладною № РН-0000004 від 30.04.2010 року ПП ОСОБА_6 на суму 3295,00 грн.

-видатковою накладною № 41 від 15.04.2010 року на суму 9132,46 грн. Акт виконаних робіт № 12 за травень 2010року від 31.05.2010 року на суму 137123,90 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно договору № 3105/01 від31.05.2010 року. Акт списання № СпТ-000021 від 31.05.2010 року.

-видатковою накладною № 34 від 31.05.2010 року на суму 70000,00 грн. Акт виконаних робіт № 12 за травень 2010року від 31.05.2010 року на суму 137123,90 грн., замовник ТОВ «Ангели Техно» згідно договору № 3105/01 від 31.05.2010 року. Акт списання № СпТ-000021 від 31.05.2010 року.

-видатковою накладною № 1/5 від 30.06.2010 року на суму 34117,20 грн.

-видатковою накладною № РН-0000012 від 30.06.2010 року, ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» на суму 50176,00 грн.

-видатковою накладною № 1/4 від 02.07.2010 року на суму 2958,06 грн. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2010 року №ОУ-000059 від 17.08.2010 року на суму 3661,20 грн., замовник ТОВ «МСЛ». Акт списання №СпТ-000036 від 17.08.2010 року. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2010 року №ОУ-000057 від 17.08.2010 року на суму 6400,00 грн., замовник ПП «Антошка». Акт списання №СпТ-00035 від 17.08.2010 року.

-видатковою накладною № 24/1 від 16.07.2010 року на суму 52743,49 грн. Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року від 18.08.2010 року на суму 90432,96 грн., замовник ТОВ «Комфорт-Еко» згідно договору 14/07/10 від 14.07.2010 року. Акт списання №СпТ-00037 від 18.08.2010 року.

-видатковою накладною № 9/1 від 10.08.2010 року на суму 11111,00 грн.

-видатковою накладною № РН-0000022 від 12.08.2010 року, ЗАТ «Рівне-офіс» на суму 4607,00 грн.

-видатковою накладною № РН-0000024 від 27.08.2010 року, ТОВ «Комфорт-Еко» на суму 6504,00 грн.

-видатковою накладною № 19/1 від 16.08.2010 року на суму 12072,60 грн. Акт №2 приймання підрядних робіт за серпень 2010 року від 31.08.2010 року на суму 50078,08 грн.,замовник АТЗТ «Рівнебуд» згідно договору № 1809-01 від 18.08.2009 року. Акт списання №СпТ-00038 від 31.08.2010 року. Акт №1 приймання підрядних робіт за серпень 2010 року від 31.08.2010 року на суму 25897,84 грн., замовник АТЗТ «Рівнебуд» згідно договору № 1809-01 від 18.08.2009 року. Акт списання №СпТ-00039 від 31.08.2010 року.

-видатковою накладною № 24 від 18.08.2010 року на суму 14620,85 грн. Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року від 18.08.2010 року на суму 90432,96 грн.,замовник ТОВ «Комфорт-Еко» згідно договору № 14/07/10 від 14.07.2010 року. Акт списання №СпТ-00037 від 18.08.2010 року.

-видатковою накладною № 33/1 від 21.08.2010 року на суму 35024,58 грн. Акт №2 приймання підрядних робіт за серпень 2010 року від 31.08.2010 року на суму 50078,08 грн.,замовник АТЗТ «Рівнебуд» згідно договору № 1809-01 від 18.08.2009 року. Акт списання №СпТ-00038 від 31.08.2010 року. Акт №1 приймання підрядних робіт за серпень 2010 року від 31.08.2010 року на суму 25897,84 грн., замовник АТЗТ «Рівнебуд» згідно договору № 1809-01 від 18.08.2009 року. Акт списання №СпТ-00039 від 31.08.2010 року.

-видатковою накладною № 48 від 31.08.2010 року. На суму 87171,00 грн. Акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року на суму 2066790,68 грн.,замовник ТзОВ «Консерела Україна» згідно договору № 2608-02 від 21.09.2010 року. Акт списання №СпТ-00018 від 31.03.2011 року.

Згідно даних операцій у бухгалтерському обліку ТОВ«Грандмайстер» відображено наступну кореспонденцію рахунків:

Дт 281 "Товари" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 288433,33грн.

Дт 64 "Розрахунки за податками й платежами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 57 686,67 грн.

Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті " - 346 120 грн.

Розрахунок проведено безготівковим шляхом згідно банківських виписок та платіжних доручень за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. на загальну суму 346 120 грн., а саме:

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 05.11.2009 року на суму 5 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 09.02.2010 року на суму 1 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 18.03.2010 року на суму 2 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 23.03.2010 року на суму 1 700 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 24.03.2010 року на суму 2 720 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 09.04.2010 року на суму 7 500 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 22.04.2010 року на суму 6 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 08.07.2010 року на суму 16 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 14.07.2010 року на суму 25 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 15.07.2010 року на суму 20 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 23.07.2010 року на суму 14 200 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 28.07.2010 року на суму 70 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 29.07.2010 року на суму 15 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 03.08.2010 року на суму 101000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 13.08.2010 року на суму 55 000 грн.;

банківська виписка AT «ЕРСТЕ БАНК» від 16.08.2010 року на суму 4 000 грн.;

Станом на 01.10.2009р. та 31.03.2011р. відсутня заборгованість ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» перед ПП «Харлем».

Відповідно до Договору №22/09-03 від 22.09.2010 року укладеного між ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР», в подальшому «Замовник» та ТОВ «Агро Строй Комплекс», в подальшому «Виконавець», Виконавець зобов'язується здійснити виготовлення та монтаж повітропроводів на об'єкті Замовника, а Замовник оплатити та прийняти замовлення, згідно виставлених рахунків-фактур та акту здачі-прийняття робіт. Кількість та види послуг погоджуються сторонами відповідно до замовлення Замовника. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавцю кошти за надані послуги згідно виставлених рахунків-фактур. Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року.

Загальна вартість виконаних робіт на об'єкті по вул. Перля, 3 м. Тернопіль ТОВ «Агро Строй Комплекс» для ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року становить 150000 грн., в т.ч. ПДВ 25000 грн.

При проведенні даної операції було оформлено акт виконаних робіт №б/н від 30.09.2010 року та податкова накладна №9332 від 30.09.2010 року на суму 150000 грн. в т. ч. ПДВ 25000 грн.

ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню робіт у ТОВ «Агро Строй Комплекс» за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року на суму 125000 грн.

Згідно даних операцій у бухгалтерському обліку ТОВ «Агро Строй Комплекс» відображено наступну кореспонденцію рахунків:

Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 125000 грн.

Дт 64 "Розрахунки за податками й платежами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 25000 грн.

Станом на 31.03.2011 року рахується кредиторська заборгованість ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» перед ТОВ «Агро Строй Комплекс» в сумі 150000 грн. (кредитове сальдо по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками")

Фактичне здійснення робіт підтверджено Актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року на суму 2066790,68 грн., замовник ТзОВ «Консерела Україна» згідно договору № 2608-02 від 21.09.2010 року. Акт списання №СпТ-00018 від 31.03.2011 року.

На підставі направлень від 10.05.2011 року № 613/23-100, від 11.05.2011 року №619/17-100, від 11.05.2011 року №628/23-200, від 11.05.2011 року №629/23-200, від 11.05.2011 року №620/24-11, виданих ДПІ у м. Рівне та наказу начальника ДПІ у м.Рівне №569 від 29.04.2011 року уповноваженими особами ДПІ у місті Рівне згідно з ст.20 розділу І, ст.ст.75,77,82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено Акт № 688/23-100/35658872 від 31.05.2011 р. (а.с.34-72 т.1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (редакція ЗУ від 22.05.1997 року №283/97-ВР зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 224134 грн. у тому числі в 4 кварталі 2009 року на суму 37026 грн., в 1 кварталі 2010 року на суму 86 709 грн., в 2 кварталі 2010 року на суму 24 212 грн., в З кварталі 2010 року на суму 76 187 грн.

п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 166 232 грн., в тому числі у жовтні 2009 року на суму 10 578 грн., в листопаді 2009 року на суму 833 грн., в грудні 2009 року на суму 5 000 грн., в лютому 2010 року на суму 10 897 грн., в березні 2010 року на суму 58 237 грн., в травні 2010 року на суму 13 917 грн., в липні 2010 року на суму 14 970 грн., в серпні 2010 року на суму 26 667 грн., у вересні 2010 року на суму 25 000 грн., в березні 2011 року на суму 133 грн.

пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп. "а" п.19.2 ст.19, пп. "а" п.20.2 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-1V від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями та п.3, п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2035, по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 025,25 грн., в т.ч. у 2009р. - 29,70 грн., у 2010р. - 995,55 грн.;

ч.2 ст.9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" № 320/94-ВР від 22.12.94 року із змінами та доповненнями та п.3 (розділу III в новій редакції") "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку11, затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. №451, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.03 р. № 960/8281 та затвердженого в новій редакції Наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. №46/18784, відповідно до статті 51 глави 2, пункту 119.2 статті 119 глави 11, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: в податкових розрахунках не відображено доходи нараховані (виплачені) приватним підприємцям за ознакою доходу "42" у 4 кв. 2009р. - ОСОБА_8 - 3246,29 грн., ОСОБА_9 - 10000,0 грн., ОСОБА_10 - 30000,0 грн., ОСОБА_11 - 1852,0 грн., у 1 кв. 2010р. - ОСОБА_9 - 748,79 грн., ОСОБА_12 - 1250,0 грн., ОСОБА_11 - 3500,0 грн., ОСОБА_13 - 1031,0 грн., ОСОБА_14 - 975,0 грн., у 2 кв. 2010р. - ОСОБА_10 - 6000,0 грн., ОСОБА_15.(НОМЕР_2) - 80,0 грн., ОСОБА_16 - 18986,0 грн., ОСОБА_17 - 1050,0 грн., у 3 кв. 2010р. - ОСОБА_18.(НОМЕР_3) - 418,0 грн., ОСОБА_19.(НОМЕР_4) - 750,0 грн., ОСОБА_17 - 1050,0 грн., ОСОБА_10 - 25000,0 грн., ОСОБА_20 - 111000,0 грн., ОСОБА_21 в 4 кв. 2010р. - ОСОБА_22 - 1430,0 грн., ОСОБА_23.(НОМЕР_5) - 2762,0 грн., ОСОБА_24.(НОМЕР_6) - 653,98 грн., ОСОБА_25(НОМЕР_7) - 10,00 грн., за ознакою доходу "157" в 1 кв. 2011р ОСОБА_26.(НОМЕР_8) в сумі 20750,0 грн., ОСОБА_27(НОМЕР_9) - 1160,0 грн., ОСОБА_23.(НОМЕР_5) - 4749,60 грн., ОСОБА_28.(НОМЕР_10) - 4000,0 грн., ОСОБА_9.(НОМЕР_11) - 383,51 грн., ОСОБА_29.(НОМЕР_12) - 2650,0 грн., ОСОБА_30.(НОМЕР_13) 100,0 грн.;

п.1 ст. З Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України № 1776-ІІІ від 01.06.2000р. із змінами та доповненнями; за непроведення розрахункових операцій на повну суму покупки 74 239,60 грн. через реєстратор розрахункових операцій;

ст.3 дотримання вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996р. із змінами та доповненнями; за здійснення торговельної діяльності за готівкові кошти без одержання відповідного торгового патенту за період 23.07.2010р. по 31.12.2010року;

ст.267 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl із змінами та доповненнями за здійснення торговельної діяльності за готівкові кошти без одержання відповідного торгового патенту за період з 01.01.2011 p. по 18.03.2011 року;

п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, за невідзвітування коштів виданих під звіт на загальну суму 118470,78 грн. та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 196323,25грн.

Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби на підставі Акту перевірки № 688/23-100/35658872 від 31.05.2011 р. прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0001842342 від 10.06.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" за основним платежем на суму 224134 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 56034 грн. (а.с.75, т.1);

податкове повідомлення-рішення № 0001852342 від 10.06.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" за основним платежем на суму 166232 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 41526 грн. (а.с.76, т.1);

податкове повідомлення-рішення № 0001542343 від 14.06.2011 р., яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 167551,59 грн. (а.с.77, т.1).

Позивач оскаржував в адміністративному порядку дані податкові повідомлення рішення, скарги були залишені без задоволення а податкові рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що податковим органом в ході перевірки не було досліджено та враховано обставини, що свідчать про факт дійсного здійснення господарської діяльності позивачем і використання ТМЦ і послуг отриманих від контрагентів з метою отримання прибутку, а саме у розрізі контрагентів. У тексті вироку не знайшли відображення обставини щодо наявності вини та умислу на заволодіння шкоди майну держави у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ТОВ «Горіховий сад» при здійсненні вищезазначеної господарської операції із Позивачем. Вирок суду не доводить вини та умислу на заподіяння шкоди майну держави у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ТОВ «Горіховий сад». Доводи та висновки Відповідача викладені у Акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій Позивача та ТОВ "Горіховий сад" є такими, що ґрунтуються на припущеннях Відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами. Позивачем дотримано необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування, що відповідає наявним у справі доказам.

Зі змісту вироку вбачається, що у ньому відсутні посилання на факти та обставини, які б підтверджували безтоварність господарських операцій між Позивачем ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та постачальником ПП «Харлем».

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи та висновки відповідача стосовно розбіжності даних, яка виникла внаслідок неподання податкової декларації з ПДВ контрагентами Позивача, не може свідчити про порушення податкового законодавства ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З викладеного слідує, що неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Податковим органом в ході перевірки не було досліджено та враховано обставини, що свідчать про факт дійсного здійснення господарської діяльності позивачем і використання ТМЦ і послуг отриманих від контрагентів з метою отримання прибутку, а саме у розрізі контрагентів.

Проте, такі обставини встановлені судом на підставі досліджених в судовому засіданні документів, які узгоджуються із поясненнями позивача та встановленими в акті перевірки відповідача обставинами.

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочин Позивача з ТОВ "Горіховий сад" порушує публічний порядок та направлений на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на прибуток, внаслідок формування "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні за рішенням суду, що набрало законної сили, наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у конкретних фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені вказаних юридичних осіб.

Із досліджено вироку Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1-126/11 від 01.08.2011 року вбачається, що в тексті вироку не знайшли відображення обставини щодо наявності вини та умислу на заволодіння шкоди майну держави у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ТОВ «Горіховий сад» при здійсненні вищезазначеної господарської операції із Позивачем.

Вказаний вирок не доводить вини та умислу на заподіяння шкоди майну держави у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ТОВ «Горіховий сад».

З аналізу змісту вироку Рівненського міського суду, також не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, вирок у кримінальній справі, за яким було засуджено посадових осіб контрагента не може бути доказом незаконності дій іншого платника (позивача) та фіктивності спірних господарських операцій, якщо останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Крім того, ч.2 ст.61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Отже, доводи та висновки Відповідача викладені у Акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій Позивача та ТОВ "Горіховий сад" є такими, що ґрунтуються на припущеннях Відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення валових витрат та правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Горіховий сад" .

Фактичне виконання договору укладеного між ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ТОВ «Промислово-Цивільне Будівництво» та монтаж повітропроводів підтверджується вказаними вище документами і станом на 01.10.2009р. та 31.03.2011р. відсутня заборгованість ТОВ «Грандмайстер» перед ТОВ «Промислово-Цивільне Будівництво».

Господарські операції по яких проводились взаєморозрахунки між ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та ПП «Харлем» також підтверджено належними документами і станом на 01.10.2009р. та 31.03.2011р. відсутня заборгованість ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» перед ПП «Харлем».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені первинні документи бухгалтерського обліку містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Покликання Відповідача на вирок Рівненського міського суду від 10.12.2013 у кримінальній справі № 1-413/11, яким визнано винними ряд осіб у скоєнні злочину, передбаченого статтями 28, 190, 200, 205, 357, 358, 366 Кримінального Кодексу України по підприємству ПП «Харлем», яке було контрагентом позивача, не може бути взяте до уваги, так як відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В той же час зі змісту вироку вбачається, що у ньому відсутні посилання на факти та обставини, які б підтверджували безтоварність господарських операцій між Позивачем ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та постачальником ПП «Харлем».

При цьому, недобросовісність платника має бути встановлена лише безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано. За наслідками проведеної перевірки відповідачем не спростовано факту використання в господарській діяльності позивача товарів та послуг придбаних у вказаного контрагента.

Отже, висновок суду першої інстанції, що Позивачем дотримано необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування, що відповідає наявним у справі доказам, на думку колегія суддів є обґрунтованим.

В перевіреному періоді між Позивачем також проводились господарські операції з ТОВ «Агро Строй Комплекс» код ЄДРПОУ 36165242.

Відповідач заперечує реальність операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів (переходу права власності на товари) від постачальників до ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» тим, що вищезгадані операції не могли здійснюватися у зв'язку з відсутністю товаротранспортних накладних.

В той же час, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування. Також суд бере до уваги що обов'язок наявності ТТН покладено на перевізника та водія, а відсутність такого документа є підставою для притягнення останніх за порушення правил перевезення автомобільних транспортом, що не є тотожним порушенню податкового законодавства. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджу здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Поряд з тим, покликання представника відповідача, щодо відсутності у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом.

При цьому, слід зазначити, що жодних відомостей щодо недобросовісної діяльності контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься. Це означає, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем (у 2009-2011 роках) вказані суб'єкти господарювання були наділені визначеним законом обсягом право та дієздатності.

Крім того, оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з його контрагентами без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поряд з тим, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем його контрагентами, визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПКУ).

Відповідно до п.187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів (робіт, послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той же час, надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо її форми та змісту у акті перевірки відсутні як не висунуті у ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, а також продажу таких товарів позивачем, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання та продажу товарів з вище переліченими контрагентами, що стало підставою для формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки викладені в акті перевірки № 688/23-100/35658872 від 31.05.2011 р. щодо не підтвердження показників декларації позивача відповідними первинними бухгалтерськими документами та вчинення ним безтоварних операцій, не містять під собою жодного документального підтвердження, оскільки з наданих позивачем документів, цілком прослідковуються заявлені ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» показники, а також фактичний рух придбаних/проданих товарно-матеріальних цінностей, отриманих/наданих послуг. При цьому, надані договори, первинні документи, податкові/видаткові накладні, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Як наслідок, реальне виконання господарських зобов'язань позивача та його контрагентів підтверджено доказами підтверджуючими використання в господарських операціях товарів та послуг отриманих позивачем від контрагентів, про що зазначалось вище. Копії вказаних документів були надані для суду та долучені до матеріалів справи. Названі документи повністю розкривають зміст господарських операцій, які на думку суду відповідають діловій меті та узгоджуються з основними напрямками діяльності позивача.

Отже, наявними в матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджується факт здійснення між ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» та його контрагентами господарських операцій по придбанню та реалізації товарно-матеріальних цінностей/ наданні та отриманні послуг, а тому й правомірність формування ним показників валових витрат та податкового кредиту/зобов'язань за наслідком спірних операцій у 2009-2011 роках.

Крім того, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано і факту використання придбаних у наведених вище контрагентів позивача товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) /послуг. Не спростовано відповідачем і господарський сенс таких операцій. Первинні документи представлені до перевірки та надані суду містять усі необхідні для їх виду реквізити, податкові накладні виписані уповноваженими на те особами, адже відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагентів позивача на момент здійснення правочинів. Документи дають можливість розкрити суть здійснюваних господарських операцій.

Покликання представника відповідача, щодо відсутності деяких контрагентів позивача на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу/контрагентам за операціями з обумовленими контрагентами в межах описаних вище господарських операцій.

Крім цього, пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Твердження відповідача про те, що товарно-транспортна накладна (далі ТТН) є первинним бухгалтерським документом є безпідставними, так як ТТН відповідно до чинного законодавства є обов'язковою до застосування для обліку транспортної роботи, проте не є документом суворої звітності, і не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а тому відповідачем безпідставно вказано на безтоварність операцій в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4. ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону

Підпунктом 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної). А згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, існування та наявність яких відповідачем не спростовано.

З системного аналізу норм податкового законодавства яке визначає компетенцію контролюючого податкового органу суд вбачає, що перевірка платника податків податковим органом є нічим іншим як перевірка правильності відображення ним результатів своєї діяльності у відповідній податковій звітності (встановлення завищення або заниження конкретних показників у податкових деклараціях). Результатом перевірки, по суті, є наявність висновків податкового органу про обґрунтованість відображення господарських операцій зафіксованих конкретними первинними бухгалтерськими документами в податковому обліку платника податків, зокрема у відповідних податкових накладних, деклараціях, звітах тощо. Проте, всупереч вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність порушень податкового законодавства. Також в акті перевірки в розділі «Податковий кредит» не вказано висновків щодо невідповідності податкових накладних вимогам закону, зауваження щодо їх форми та змісту в акті перевірки відсутні як не висунуті у ході судового розгляду. При цьому, слід також зауважити, що в ході перевірки не встановлено фактів відсутності чи ненадання всіх документів, які підтверджують відповідні дані податкової звітності, ревізорам, таких обставин актом перевірки

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з контрагентами без мети настання реальних наслідків є безпідставними, так як загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару зобов'язаний сплачувати даний податок до бюджету.

Поряд з тим, що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з названими вище контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб контрагентів позивача, або самого позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Вина та умисел на заволодіння майном держави, юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. На момент винесення оспорюваних рішень відповідача ( червень 2011 року) вироки в кримінальних справах постановлені не були.

Крім того, станом на час винесення акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем, кримінальні справи відносно посадових осіб контрагентів позивача судом розглянуті ще не були. Окрім того, обставин, які б підтверджували незаконну діяльність між ПП «Харлем та ТОВ «Горіховий Сад» та позивачем судом не встановлені у вироках не відображено.

Доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами, на думку суду, є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи та висновки відповідача стосовно розбіжності даних, яка виникла внаслідок неподання податкової декларації з ПДВ контрагентами Позивача, не може свідчити про порушення податкового законодавства ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР».

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних (ВАСУ ухвала у справі №К-8633/07).

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Однією з підстав, яка на думку податкового органу підтверджує факт безтоварності господарських операцій ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» є відсутність контрагента за місцем знаходження.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за дії порушника.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що відповідальність осіб має індивідуальний характер, відтак неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

На момент вчинення господарських операцій, контрагентів позивача - ТОВ «Промислово - цивільне будівництво», ПП «Харлем», ТОВ «Горіховий сад», ТОВ «Агро Строй Комплект», було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами та проведення ліквідаційної процедури не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011 року, також вказав на необхідність доведення обставин щодо обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, ВАСУ у наведеній ухвалі зазначив, що вирок у кримінальній справі, за яким було засуджено певних посадових осіб контрагента не може бути доказом незаконності дій іншого платника (позивача) та фіктивності спірних поставок, якщо останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

В ході судового розгляду справи представник відповідача не надав доказів, що могли б вказувати на безтоварність операцій позивача, не довів обставин обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. В той же час, наявні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність названого контрагента позивача. Тому, позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо не відображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" листопада 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено 05.02.2015 року.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандмастер" пр.Робітничий,1,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

4 - представнику товариства - Олійник Тетяна Анатоліївна, АДРЕСА_1

- ,