Рішення

від 04.02.2015 по справі 906/1723/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" лютого 2015 р. Справа № 906/1723/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Гіндрюк Т.С.- довіреність №217/13-Н від 28.02.2013;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Светолюкс" (м. Житомир)

про стягнення 3465824,88 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3465824,88грн. заборгованості по процентам за неналежне виконання кредитного договору №012/108/493 від 06.06.2007. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості відповідача та копію вимоги від 30.01.2015 до ПП "Свєтолюкс" щодо надання відповідачем контрозрахунку заборгованості або заперечення щодо здійсненого розрахунку банку для складання акту звірки.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 30.01.2015 (а.с.84).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (повним правонаступником якого згідно рішення Загальних зборів акціонерів №36-45 від 14.10.2009 є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (кредитор/позивач) та Приватним підприємством "Светолюкс" (позичальник/відповідач) укладено кредитний договір №012/108/493 (а.с.10), за умовами якого кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у сумі 12600000,00грн. (ліміт кредитування) строком до 05.06.2017 зі сплатою за користування кредитними коштами 16% відсотків річних (п.1.1 договору).

Кредитор зобов'язується на умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок № 2073979 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором. Кредитні кошти надаються кредитором на підставі письмової заяви позичальника шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок позичальника (п.5.1 договору).

Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту (п.6.1 договору).

Відповідно до виписки з рахунку №2073979 позивачем за платіжними дорученнями відповідача надано кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору.

Однак, заборгованість за кредитом погашена відповідачем лише частково, залишок основної заборгованості становить 11 906 127,84 грн.

01.07.2008 сторонами було внесено зміни та доповнення до кредитного договору № 012/108/493, якими суму не відновлювальної кредитної лінії встановлено у розмірі 12600000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 17% річних (а.с.15).

21.10.2008 між тими ж сторонами укладено Генеральний кредитний договір №012/108-01/693 (а.с.28-30), за умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених в окремих кредитних договорах, договорах овердрафту, договорах акредитиву та гарантії, укладених в рамках цього договору і які є його невід'ємними частинами (п.1.1 договору від 21.10.2008).

Загальний розмір позичкової заборгованості відповідача за наданими в рамках цього договору кредитами не повинен перевищувати 42300000,00грн. (п.1.2 договору). Термін дії договору - до 05.06.2017 (п.1.3 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 21.10.2008 до кредитного договору №012/108/493 сторони домовились, що даний кредитний договір укладений в рамках Генерального кредитного договору № 012/108-01/693 від 21.10.2008 (а.с.16).

Додатковою угодою від 31.03.2009 (п.2.1) сторони встановили, що на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість Позичальника за договором по сплаті кредиту становить 11906377,84грн. Сторони також встановили заборгованість, строк якої настав - 1 143 958,37 грн., її погашення відтерміновано до 01.06.2009, змінено графік погашення кредиту (а.с.17-18).

Додатковою угодою від 29.09.2009 (п.3.1) сторони встановили, що на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті кредиту становить 11906377,84грн. Сторони також встановили заборгованість, строк якої настав - 1671902,44грн., її погашення відтерміновано до 01.01.2010. Додатковою угодою було змінено графік повернення кредитних коштів (а.с.18-20).

Додатковою угодою від 18.02.2010 (п.3.1) сторони погодили щомісячну сплату частини нарахованих процентів та за рештою процентів відстрочення платежу, графік погашення кредиту викладено у новій редакції (а.с.21-22).

Додатковою угодою від 30.06.2010 сторони зафіксували заборгованість відповідача з погашення процентів за кредитним договором № 012/108/493 в розмірі 2962137,56грн., щодо яких надано кредитні канікули по сплаті (а.с.23).

Додатковою угодою від 28.07.2010 сторони погодили щомісячну сплату частини нарахованих процентів та за рештою процентів відстрочення платежу (а.с.24).

Додатковою угодою від 28.12.2010 сторони зафіксували заборгованість відповідача з погашення процентів за кредитним договором № 012/108/493 в розмірі 3976952,40грн., щодо яких надано кредитні канікули по сплаті (а.с.25).

Додатковою угодою від 16.05.2011 сторони зафіксували заборгованість відповідача з погашення процентів за кредитним договором № 012/108/493 в розмірі 4814313,27грн., щодо яких надано кредитні канікули по сплаті, графік погашення кредиту викладено у новій редакції (а.с.26-27).

Незважаючи на проведені реструктуризації кредитної заборгованості, позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами, з період з 01.04.2013 по 16.12.2014 заборгованість відповідача за несплаченими процентами становить 3465824,88 грн., яка на день розгляду справи не змінилась.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині сплати відсотків за користування кредитом.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст.1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по кредитному договору.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3465824,88грн. заборгованості за відсотками правомірними та обґрунтованими, з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Светолюкс" (10029, м. Житомир, вул.Щорса, 63, код ЄДРПОУ 30355782)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) - 3465824,88грн. заборгованості по процентам за кредитним договором №012/108/493 від 06.06.2007, а також 69316,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)