Постанова

від 03.02.2015 по справі 826/382/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 лютого 2015 року 10:35 №826/382/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» додержавної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0004072202, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0004072202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.12.2014 №345/26-52-22-02-14/21479478 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Баялд», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0004072202. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.12.2014 №345/26-52-22-02-14/21479478 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0004072202 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Баялд» за період з 01.02.2012 по 30.04.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 138013,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 05.12.2014 №345/26-52-22-02-14/21479478 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0004072202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 172516,00 грн. у тому числі: 138013,00 грн. - основний платіж, 34503,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.12.2014 №345/26-52-22-02-14/21479478 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» та товариством з обмеженою відповідальністю «Баялд».

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Баялд» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» (замовник) укладено договір про надання послуг від 01.02.2012 №02-2012, відповідно до якого, виконавець зобов'язується за замовленням замовника надати послуги щодо виготовлення поліграфічної продукції, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцеві надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору надання послуг від 01.02.2012 №02-2012; рахунків-фактур; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» та товариством з обмеженою відповідальністю «Баялд» вказано на лист оперативного управління головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, відповідно до якого, з протоколу допиту свідка вбачається, що ОСОБА_1, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Баялд», зареєстрував товариство за грошову винагороду у розмірі 200 $, господарську діяльність вести не збирався, не має вищої профільної освіти, в бухгалтерському обліку не розбирається. Реєстраційні документи, що надавались йому для підпису-не читав, а підписавши, повертав незнайомцю.

Крім того, в матеріалах справи, наявний вирок Деснянського районного суду міста Києва від 02.10.2014 по справі №754/14895/14-к, яким встановлено, що ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в червні 2010 року створив та встановив контроль над суб'єктом підприємницької діяльності (юридичною особою) - ТОВ «Хевіс», а саме: отримав у володіння установчі, реєстраційні документи, банківські рахунки та печатки підприємств, які в подальшому збув невстановленій слідством особі, яка використовуючи даний фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності, минаючи ОСОБА_2, який формально рахувався засновником та директором, в період червня 2010 року здійснював конвертацію безготівкових коштів в готівку, шляхом документального оформлення псевдо господарських операцій, а також незаконно формував податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, а саме: товариствами, серед яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Баялд» (код ЄДРПОУ 37312656), що дало змогу останньому безпідставно занизити суму податків, які підлягали нарахуванню та сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилились від їх сплати.

Аналізуючи первинні документи, на підставі яких позивачем сформовані дані свого податкового обліку, на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, суд наголошує на наступному.

З матеріалів справи вбачається, предметом договору про надання послуг від 01.02.2012 №02-2012 є виготовлення поліграфічної продукції, у тому числі її тиражування поліграфічними та іншими технічними засобами, здійснюється лише після затвердження (оригіналу-макету) посадовою особою замовника чи його уповноваженим представником. Продукція виконується на папері виконавця. Якість паперу та його властивості додатково узгоджуються з замовником.

З наданих позивачем рахунків-фактур, вбачається, що виконавцем виготовлялась поліграфічна продукція у вигляді: виготовлення каталогу, бланків, брошур.

Проте, доказів, затверджених оригінал-макетів, фотозвіту або копій поліграфічної продукції, що виготовлялась контрагентом позивача, на підтвердження реальності виготовлення такої продукції, останнім не надано.

Також, матеріали справи не містять інформації щодо мети придбання поліграфічної продукції у товариства з обмеженою відповідальністю «Баялд».

З акту перевірки державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.12.2014 №345/26-52-22-02-14/21479478 вбачається наявність відхилень між сумами задекларованого податкового кредиту та сумами задекларованих грошових зобов'язань контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Баялд».

За таких обставин, позивачем не надано суду доказів, що дані податкового обліку сформовані ним на підставі належних первинних документів, які відповідають вимогам закону і відображають рух активів в процесі здійснення господарської операції.

Зазначене, а також відсутність документів щодо руху активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Боялд», підтверджують висновки контролюючого органу, що взаємовідносини позивача із названим контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0004072202, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 345,03 грн., мінімальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 3105,29 грн. (3450,32 грн. - 345,03 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Олбі» (03179, місто Київ, проспект Перемоги, 148/1, н/п 257, літера «А», код ЄДРПОУ 21479478) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 3105,29 грн. (три тисячі сто п'ять гривень 29 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.