Постанова

від 21.01.2015 по справі 2а-1721/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/31226/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Цвіркун Ю.І.,

за участю секретаря Стадницької Ю.Є.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Дитиненко Ю.А.,

Генеральної прокуратури України - Куліби О.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а-1721/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Агро Трейд" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2010 № 0003752302/0 (від 09.11.2010 № 0003752301/1 та від 08.12.2010 № 0003752301/2), згідно з якими позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 254 461 грн. (у тому числі 1 502 974 грн. за основним платежем та 751 487 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки товарів та послуг товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Простір» (далі - ТОВ «ТК «Простір») в адресу позивача підтверджується документально, тоді як правові наслідки допущених цим постачальником правопорушень у сфері оподаткування не можуть перекладатися на платника податків - покупця (позивача у справі).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо нарахування Товариству ПДВ у сумі 1 824 999,99 грн. (у тому числі 1 216 666,66 грн. за основним платежем та 608 333,33 грн. за штрафними санкціями); у цій частині позову відмовлено; в решті постанову Харківського окружного адміністративного суду у справі залишено без змін. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується зв'язок придбаних позивачем маркетингових послуг з його господарською діяльністю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні операції Товариства з ТОВ «ТК «Простір» не були опосередковані фактичним виконанням, а позивачем подано формальні документи, що не відповідають реальним фактам господарської діяльності.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ було визначено позивачеві за наслідками проведення ДПІ документальної невиїзної перевірки Товариства з питання правильності визначення сум ПДВ до сплати по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Простір» за період з 01.08.2008 по 31.10.2008 (оформленої актом від 28.09.2010 № 5677/23-506/31440281), під час якої ДПІ дійшла висновку про безтоварний характер операцій з поставки товарів (м'ясної продукції, продуктів харчування та обладнання) і маркетингових послуг між позивачем та названим контрагентом.

Вказаний висновок ДПІ мотивує посиланням на наявність ознак вигодоформуючого суб'єкта господарювання у ТОВ «ТК «Простір», яке відсутнє за місцезнаходженням, не має основних фондів, майна та трудового персоналу, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності, зареєстровано на підставну особу, подавало до контролюючого органу податкову звітність з нульовими показниками та перебуває на стадії банкрутства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції у межах економічної діяльності платника та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем не було дотримано наведених вимог при формуванні податкового кредиту за операціями з придбання маркетингових, рекламних послуг у ТОВ «ТК «Простір» та послуг з просування торговельної марки та проведення передпродажних заходів. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що розглядувані операції не були спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, не мали господарського характеру, а тому не можуть породжувати податкові наслідки для платника (позивача у справі).

У цій частині висновки апеляційного суду учасниками спору не оскаржуються, а тому з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції не підлягають правовому аналізу в порядку касації.

По епізоду, пов'язаному з відображенням у податковому обліку платника операцій з придбання продуктів харчування та обладнання (пакувальної машини) на підставі договорів постачання від 01.08.2008 № ТД0553-08П та від 11.08.2008 № ТД0552-08П, суди визнали належним документальним підтвердженням фактичного виконання розглядуваних операцій подані Товариством видаткові накладні, подорожні листи, акти прийому-передачі поставленого обладнання від 18.08.2008 № 18, договір про зарахування зустрічних грошових вимог від 31.12.2009.

Водночас суди не взяли до уваги те, що за відсутності у спірного постачальника об'єктивних умов для виконання розглядуваних операцій (основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо) та наявності у ТОВ «ТК «Простір» ознак анонімної структури наведені документи не є достатніми для підтвердження як існування активу, так і його фактичного руху на шляху до платника податків-набувача. Доказів транспортування товару у процесі його поставки позивачеві, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю уповноваженими особами матеріали справи не містять; подані подорожні листи не містять будь-яких відомостей щодо транспортування позивачем товару саме від ТОВ «ТК «Простір»; за наведених обставин використання заліку зустрічних вимог як способу розрахунків викликає обґрунтовані сумніви й у наявності у позивача реальних витрат з оплати товару спірному постачальникові.

Власне ж факт використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності не є підтвердженням отримання цих товарів саме від ТОВ «ТК «Простір».

Таким чином, подані позивачем докази на підтвердження реального характеру правовідносин зі спірним контрагентом, не спростовують висновків ДПІ, зафіксованих в акті перевірки, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повністю відмовити у позові Товариства.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-1721/11/2070 змінити в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2010 № 0003752302/0 (від 09.11.2010 № 0003752301/1 та від 08.12.2010 № 0003752301/2) в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Агро Трейд" податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 429 461, 01 грн. (у тому числі 286 307,34 грн. за основним платежем та 143 153,67 грн. за штрафними санкціями).

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-1721/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько Ю.І. Цвіркун