Ухвала

від 03.02.2015 по справі 826/9070/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64506/14

суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЮНМА ІНШААТ ТААХЮТ ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними дій, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЮНМА ІНШААТ ТААХЮТ ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ТОВ «ГЮНМА ІНШААТ ТААХЮТ ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» (резидент Туреччини, далі -Товариство) звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (Митниця) про визнання дій протиправними.

Зазначали, що у 2007 році уклали з ТОВ «Ейч Джі» Строй компані» договір оренди бетононасосу, який належить позивачу на праві власності. Цього ж року орендар ввіз бетононасос у режимі тимчасового ввезення на митну територію України. У 2009 році при його вивезенні, Митницею встановлено подання декларантом неправдивих відомостей та заниження внаслідок цього податкових зобов'язань. Бетононасос вилучений Митницею, а у 2013 році реалізований на аукціоні.

Посилаючись на непорушність права власності та неодноразові звернення до Митниці з вимогою повернути бетононасос, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо неповернення та реалізації бетононасосу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 15 вересня 2007 року ТОВ «Ейч Джі» Строй компані» ввезло на митну територію України в режимі тимчасового ввезення бетононасос марки «PUTZMEISTER», вказавши у митній декларації 1996 рік його випуску. ТОВ «Ейч Джі Строй компані» здійснювало користування товаром на підставі договору оренди з власником - позивачем.

1 травня 2009 року при декларуванні вивезення бетононасосу (декларант - ПП «Алюр-ІІ», яке діяло від імені ТОВ «Ейч Джі» Строй компані») Митницею встановлено, що насправді роком його випуску є 2007 рік.

20 травня 2009 року Митницею складено протокол про порушення митних правил, яким вирішено вилучити бетононасос як безпосередній предмет порушення митних правил.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 червня 2009 року посадову особу декларанта притягнуто до адміністративної відповідальності в порядку статті 340 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також цією постановою вирішено повернути бетононасос власнику.

7 жовтня 2009 року Митницею проведена камеральна перевірка ТОВ «Ейч Джі» Строй компані», якою встановлено, що внаслідок зазначення неправдивих відомостей про рік випуску бетононасосу останнім занижені зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 53 136,26 грн.

5 листопада 2009 року Митницею винесено податкове повідомлення-рішення № 92 про сплату ТОВ «Ейч Джі Строй компані» донарахованих сум ПДВ та штрафних санкцій у загальному розмірі 55 793,07 грн. Вказане зобов'язання не оскаржене, проте залишилось не виконаним, що пояснено директором ТОВ «Ейч Джі Строй компані» відсутністю коштів.

Також встановлено, що у 2009 та 2012 роках ТОВ «Ейч Джі» Строй компані» неодноразово зверталося до Митниці із заявами про повернення бетононасосу. Митницею роз'яснювалось, що таке повернення є можливим за умови належного митного оформлення товару та сплати донарахованих податкових зобов'язань.

5 червня 2012 року до Митниці звернувся позивач із заявою про повернення належного йому майна. Аналогічні заяви Товариство подало Митниці також у грудні 2013 року та січні 2014 року.

У відповідь на лист позивача від 27 січня 2014 року Митницею 13 лютого 2014 року повідомлено Товариство, що бетононасос реалізований з аукціону у 2013 році. Кошти, отримані від реалізації, направлені на погашення зобов'язань зі сплати сум ПДВ, донарахованих ТОВ «Ейч Джі Строй компані», плати зберігання товару на митному складі та витрат на проведення торгів.

Відмовивши у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вилучений бетононасос не міг бути повернутий, оскільки ТОВ «Ейч Джі» Строй компані» не виконало своїх зобов'язань зі сплати митних платежів. Крім того, суди зазначили, що закінчення встановленого законом строку зберігання товару надало митному органу право його реалізувати.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів передчасними.

Згідно з пунктом 1 розділу VII Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Державної митної служби України від 28 березня 2000 року № 173 (чинного до 30 жовтня 2012 року, далі - Порядок № 173) товари, що поміщені у митний режим тимчасового ввезення (вивезення), перебувають під митним контролем митниці оформлення з моменту поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення (вивезення) до його завершення.

За правилами пункту 1 розділу VIII Порядку № 173 митний режим тимчасового ввезення (вивезення) завершується, якщо: а) тимчасово ввезені на митну територію України товари зворотно вивезені за межі митної території України (з моменту фактичного вивезення цих товарів за межі митної території України); тимчасово вивезені за межі митної території України товари зворотно ввезені на митну територію України (з моменту завершення митного оформлення цих товарів відповідним митним органом); б) митний режим тимчасового ввезення (вивезення) змінено на інший митний режим з додержанням вимог Кодексу та інших законодавчих актів (з моменту завершення митного оформлення товарів відповідно до нового заявленого митного режиму); в) митний режим тимчасового ввезення (вивезення) товарів припинено внаслідок конфіскації товарів, що тимчасово ввезені на митну територію України, за рішенням суду, яке набрало законної сили (з моменту набрання рішенням суду законної сили); г) митний режим тимчасового ввезення (вивезення) товарів припинено через знищення чи повну втрату товарів унаслідок дії обставин непереборної сили (з моменту прийняття рішення митним органом про припинення митного режиму).

З наведених норм вбачається, що станом на момент звернення позивача до Митниці із заявою про повернення майна (5 червня 2012 року), режим тимчасового ввезення не був завершений.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (чинного з 1 червня 2012 року) заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс.

Цей Кодекс опубліковано у газеті «Голос України» 21 квітня 2012 року.

Таким чином, заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до 1 червня 2012 року, мали бути завершені в порядку та на умовах, які діяли станом на 31 травня 2012 року.

Пунктом 8 частини першої статті 168 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV (чинного до 1 червня 2012 року, далі - МК 2002 року) встановлено, що на складах митних органів можуть зберігатися товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статті 377 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 169 МК 2002 року товари і транспортні засоби, зазначені у пункті 8 частини першої статті 168 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.

Такий строк визначено пунктом 1.3 Наказу Державної митної служби України від 28 серпня 2003 року № 579 «Про встановлення строків зберігання» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за № 807/8128, та чинного до 13 серпня 2012 року).

За правилами цього пункту товари й транспортні засоби, вилучені митними органами за протоколами про порушення митних правил, зберігаються на складах митних органів з моменту розміщення їх на складі до моменту повернення власникові (але не більше трьох років з дня набрання законної сили відповідною постановою суду) або до передання органу державної виконавчої служби на підставі судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що з моменту набрання законної сили постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 червня 2009 року до моменту звернення позивача із заявою про повернення майна не пройшло трьох років.

У матеріалах справи відсутня інформація про надання Митницею відповіді на таке звернення. Судами не досліджено питання про те, чи відреагувала Митниця на заяву позивача.

Процедура випуску товарів зі складу митного органу була врегульована розділом 8 Порядку роботи складу митного органу, затвердженим наказом Державної митної служби України від 5 грудня 2003 року № 835 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1186/8507 (чинним до 13 серпня 2012 року, далі - Порядок № 835).

Підпунктом 8.1 цього Порядку встановлено, що видача зі складу митного органу товарів їх власникам або уповноваженим особам здійснюється лише після їх митного оформлення та внесення плати відповідно до законодавства, а підпунктом 8.2 визначено перелік документів, які необхідно подати для видачі.

З викладеного вбачається, що надання юридичної кваліфікації діям митного органу щодо неповернення бетононасосу та його подальшої реалізації, не є можливим без з'ясування обставин звернення позивача із відповідною заявою та отримання на неї відповіді.

Посилання судів на те, що повернення бетононасосу власнику не є можливим за умови існуючої заборгованості третьої особи зі сплати ПДВ не є обґрунтованим.

Такий висновок колегія суддів робить виходячи зі змісту статті 375 МК 2002 року, а також спеціальних законів у сфері оподаткування.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 375 МК 2002 року до процесуальних дій у справі про порушення митних правил належить вилучення товарів, транспортних засобів і документів.

За змістом частини першої цієї ж статті метою вчинення процесуальних дій є лише отримання доказів, необхідних для правильного вирішення справи.

Підпунктом 7.3.1 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент вилучення товарів) не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно майно, передане платнику податків у лізинг (оренду).

Аналогічна за змістом норма міститься у підпункті 87.3.2 статті 87 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (чинного з 1 січня 2011 року).

Таким чином, метою вилучення бетононасосу не могло бути гарантування погашення ТОВ «Ейч Джі» Строй компані» своїх податкових зобов'язань. Це також означає неможливість погашення відповідних зобов'язань за рахунок коштів, отриманих від реалізації бетононасосу.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що правильність вирішення цієї справи залежить від встановлення тієї обставини, чи був позивач належно повідомлений про результати розгляду свого звернення до Митниці 5 червня 2012 року.

Зокрема, у разі виявлення, що заява про повернення бетононасосу не відповідає вимогам Порядку № 835, Митниця мала вказати позивачу на причини, з яких її задоволення неможливе. Невиконання Митницею такого обов'язку означає незаконність дій щодо подальшої реалізації бетононасосу на аукціоні.

У разі, якщо Митниця дотрималась свого обов'язку щодо розгляду заяви та відмовила у поверненні товару, вирішення справи залежатиме від встановлення законності або протиправності такої відмови.

Судами наведені обставини не досліджувалися, тому їх рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, як це передбачено статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини другої цієї статті підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЮНМА ІНШААТ ТААХЮТ ІТХАЛАТ ІХРАДЖАТ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов