Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/28001/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/28001/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» Простягнення 443 460,55 грн.

Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Тищук Л.К. - представник за довіреністю;

від відповідача: Корольова І.О. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» про стягнення 443 460,55 грн., з яких: 398 901,70 грн. - заборгованості за поставлений товар, 2 703,78 грн. - 3% річних, 18 668,00 грн. - інфляційних втрат, 23 187,00 грн. - пені.

Ухвалою суду від 18.12.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.01.2015 року.

05.01.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 13.01.2015 року представник позивача надав пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2015 року не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.01.2015 року розгляд справи відкладено до 26.01.2015 року.

В судовому засіданні 26.01.2015 року представник позивача подав клопотання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2015 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в нього не виникло зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, оскільки, позивач, в порушення п.6.2 договору, не передав відповідачу документів, що підтверджують якість товару.

Крім того, як зазначав представник відповідача, відповідач додатково сплатив позивачу 4 000,00 грн., а саме: 1 000,00 грн. - 11.12.2014 року, 1 000,00 грн. - 08.01.2015 року та 2 000,00 грн. - 09.01.2015 року.

В судовому засіданні 26.01.2015 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 02.02.2015 року.

29.01.2015 року до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на клопотання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до яких, просив суд відмовити в задоволені зазначеного клопотання позивача.

30.01.2015 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 02.02.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2015 року проти позову заперечував.

В судовому засіданні 02.02.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №07/03/2013, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язаний передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної в якій зазначається кількість, асортимент та цін товару.

Згідно з п. 4.3 договору моментом здійснення поставки є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару, що поставляється покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця та підписання сторонами відповідних накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна одиниці товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п.10.1); якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору не пізніше ніж за 5 днів до його закінчення, дія договору продовжується на кожен наступний календарний рік, але не більше ніж на три роки (п.10.2).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 569 608,20 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними: №Б-00000540 від 08.08.2014 року на суму 402 667,20 грн., №Б-00000554 від 12.08.2014 року на суму 74 250,00 грн., №Б-00000577 від 20.08.2014 року на суму 92 691,00 грн.;

- довіреностями: №ТМ-0001753 від 07.08.2014 року, №ТМ-0001830 від 20.08.2014 року, виданих відповідачем на ім'я Ковальчука Миколи Івановича на отримання товару від позивача;

- податковими накладними: №33 від 08.08.2014 року на суму 402 667,20 грн., №48 від 12.08.2014 року на суму 74 250,00 грн., №69 від 20.08.2014 року на суму 92 691,00 грн.

Як зазначав позивач, ним відповідачу були виставлені рахунки-фактур: №Б-00000504 від 08.08.2014 року на суму 402 667,20 грн., №Б-00000516 від 12.08.2014 року на суму 74 250,00 грн., №Б-00000537 від 20.08.2014 року на суму 92 691,00 грн.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково. Відповідно до, підписаного сторонами, акту зведення взаєморозрахунків станом на 30.09.2014 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 459 401,70 грн., однак, як зазначав позивач, після 30.09.2014 року відповідачем було сплачено заборгованість за договором в сумі 60 500,00 грн., у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 398 901,70 грн.

18.09.2014 року позивач надіслав відповідачеві претензію №85/14 щодо сплати заборгованості, на підтвердження чого позивач надав фіскальний чек поштової установи від 18.09.2014 року № 9476, повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, як зазначав позивач, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої продукції, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 398 901,70 грн. - заборгованості за поставлений товар, 2 703,78 грн. - 3% річних, 18 668,00 грн. - інфляційних втрат, 23 187,00 грн. - пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному е об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 569 608,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи:

- видатковими накладними: №Б-00000540 від 08.08.2014 року на суму 402 667,20 грн., №Б-00000554 від 12.08.2014 року на суму 74 250,00 грн., №Б-00000577 від 20.08.2014 року на суму 92 691,00 грн.;

- довіреностями: №ТМ-0001753 від 07.08.2014 року, №ТМ-0001830 від 20.08.2014 року, виданих відповідачем на ім'я Ковальчука Миколи Івановича на отримання товару від позивача;

- податковими накладними: №33 від 08.08.2014 року на суму 402 667,20 грн., №48 від 12.08.2014 року на суму 74 250,00 грн., №69 від 20.08.2014 року на суму 92 691,00 грн.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором поставки складала 398 901,70 грн.

Як зазначав відповідач, та що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, ним (після порушення провадження у справі) сплачено позивачу 4 000,00 грн., а саме: 1 000,00 грн. - 11.12.2014 року, 1 000,00 грн. - 08.01.2015 року та 2 000,00 грн. - 09.01.2015 року.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 4 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав про те, що у відповідача не виникло зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, оскільки, позивач, в порушення п.6.2 договору, не передав відповідачу документів, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем за умови отримання від продавця належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку бухгалтерських документів на кожну поставку товару та документів, що підтверджують якість переданого товару.

Згідно з п. 3.1 договору якість товару, що відпускається, повинна бути підтверджена сертифікатом якості з обов'язковим повним описом складу товару, в тому числі складу харчових добавок, сертифікатом відповідності, висновком санепідемслужби та іншими документами, необхідними для даного виду товару, які передаються покупцю разом з товаром. Якісні показними товару повинні відповідати вимогам ГОСТів, ДСТУ, ТУ, а також всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам і правилам, які встановлені в Україні для даної групи товару, а також не мати дефектів товарного вигляду.

Відповідно до п. 4.5 договору приймання товару здійснюється покупцем на складі продавця у випадку доставки товару транспортом продавця у відповідності до Інструкції №П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженого постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року, з особливостями, встановленими цим договором.

Згідно пункту 14 Інструкції №П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженого постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється згідно зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також з супровідним документом, який підтверджує якість і комплектність продукції, яка постачається (технічний паспорт, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація). Відсутність вказаних супровідних документів чи деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, яка надійшла та в акті зазначається, які документи відсутні.

Серед іншого, видаткові накладні №Б-00000540 від 08.08.2014 року на суму 402 667,20 грн., №Б-00000554 від 12.08.2014 року на суму 74 250,00 грн., №Б-00000577 від 20.08.2014 року на суму 92 691,00 грн. підписані представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, зокрема, щодо якості товару, акт про відсутність документів, підтверджуючих якість товару, сторонами не укладався.

Крім того, в матеріалах справи наявні відповідні документи, що підтверджують якість поставленого позивачем товару на момент його поставки, а факт часткової оплати відповідачем отриманого від позивача товару засвідчує відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо якості товару.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 394 901,70 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 9.2.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 23 187,07 грн. пені.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару, адже всупереч умов наведеного договору у визначений строк договором строк не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 9.2.1 договору сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1 договору, покупець сплачує пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами та з огляду на те, що відповідачем під час розгляду справи не наведено жодних обставин, які б звільняли відповідача від відповідальності за порушення строків оплати за договором, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 23 187,07 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 2 703,78 грн. три відсотки річних та 18 668,00 грн. грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 2 703,78 грн., а позовні вимоги в частині інфляційних втрат - частково, в сумі 18 666,87 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Надання позивачу адвокатських послуг на суму 10 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договору про надання правової допомоги від 24.11.2014 року, укладеним між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма Гринчук і партнери»; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №349, виданого Гринчуку А.М.; актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2015 року на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням №4166 від 27.01.2015 року на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов до висновку про те, що витрати позивача на послуги адвоката покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» 4 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» (місцезнаходження : 02095, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 7, код ЄДРПОУ 31450478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» (місцезнаходження: 81053, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, буд. 22, код ЄДРПОУ 32296918) 394 901 (триста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот одну) грн. 70 коп. - основного боргу, 23 187 (двадцять три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 07 коп. - пені, 2 703 (дві тисячі сімсот три) грн. 78 коп. - 3% річних, 18 666 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 87 коп. - інфляційних втрат, 9 999 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. - витрат за послуги адвоката, 8 869 (вісім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 19 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

05.02.2015 року.