Рішення

від 02.02.2015 по справі 922/5799/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р.Справа № 922/5799/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Стройсервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків про стягнення 5731,33 грн. за участю представників сторін:

позивача - Стременешенко С.М. довіреність №28/11/14-1 від 28.11.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Стройсервіс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 3981,81 грн., інфляційні у розмірі 1401,27 грн., 3% річних у розмірі 348,25 грн., всього 5731,33 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору підряду №01/02/11 від 01.02.11 р., який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду 02.02.2015 р. відзив на позовну заяву (вх. №3617), в якому проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що заявлена відповідачем сума основного боргу є частиною невиплаченого підряднику гарантійного фонду, порядок та строк виплати якого встановлений п. 2.7 договору підряду №01/02/11 від 01.02.11 р., а саме це 30 денний строк з моменту закінчення гарантійного строку експлуатації (12 місяців) з дня підписання акту здачі - приймання робіт. Також, відповідач посилався на п.5.1.1 договору відповідно до якого, для визначення строку виплати залишкової частини гарантійного фонду необхідна наявність 2-х моментів: закінчення гарантійного строку експлуатації за кожним актом та отримання замовником рахунку фактури. Оскільки відповідач рахунку - фактури не отримував, зобов'язання відповідача з перерахування коштів гарантійного фонду відсутнє.

Присутній представник позивача у судовому засіданні зазначав, що копіями актів виконаних робіт, які підписані відповідачем, доданими до матеріалів справи, підтверджується, що гарантійний строк експлуатації закінчився. Рахунки фактури надавалися відповідачу факсимільним зв'язком а оригінали особисто головному бухгалтеру в руки під час підписання актів звірки. Також позивач зазначив, що гарантійний фонд не має відношення до заборгованості, яка заявлена у даному позові, позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості, що утворилась шляхом неоплаченого боргу по актам виконаних робіт.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 лютого 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 01/02/11. Відповідно до умов вказаного договору позивач (підрядник) зобов'язався своїми силами і засобами виконати роботи з улаштування покрівлі на будівництві Торгівельно-офісного центру з адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, кут пр. Правди, а відповідач (замовник) зобов'язався прийняти результати робіт та оплатити їх (п. 1.1. договору).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п. 4.2. вищевказаного договору замовник протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання від підрядника Акту виконаних робіт зобов'язаний прийняти належним чином виконані роботи та підписати акт.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання по договору виконав повністю, про що свідчать акти виконаних робіт 31 травня 2011 року, 30 червня 2011 року, 29 липня 2011 року, 31 серпня 2011 року, 30 вересня 2011 року, 31 жовтня 2011 року, 30 листопада 2011 року, 30 грудня 2011 року, які підписані сторонами. Таким чином відповідач прийняв виконані позивачем роботи без зауважень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.13 р., згідно якого у відповідача залишилась неоплаченою заборгованість у розмірі 3981,81 грн.

Відповідно до п.2.7. договору перерахування замовником (відповідач) на рахунок підрядника (позивач) решти коштів в розмірі 50% гарантійного фонду здійснюється: а) протягом 30 календарних днів з моменту закінчення гарантійного строку експлуатації, вказаного у п.5 договору, та отримання замовником від підрядника відповідного рахунку фактури.

Згідно п.5.1 договору, підрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 12 місяців з дня підписання акту приймання - передачі виконаних робіт.

Відповідно п.5.2. договору, в разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків, замовник складає односторонній акт, про що негайно інформує підрядника.

Згідно п. 5.3. договору, в разі наявності вини підрядника у виявлених недоліках, підрядник зобов'язаний розпочати усунення виявлених недоліків протягом 7 (семи) днів з дня складання акту розбіжностей.

Акти виконаних робіт були підписані позивачем та відповідачем у 2011 році, доказів наявності недоліків у роботі підрядника відповідачем не надано, гарантійний строк на виконані позивачем роботи сплив у грудні 2012 року, відповідно до цього заперечення відповідача щодо відсутності зобов'язань по сплаті гарантійного фонду за наявності заборгованості перед позивачем по сплаті виконаних робіт, яка не заперечувалась відповідачем в акті звіряння у розмірі 3981,81 грн. є необґрунтованими.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3981,81 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні у розмірі 1401,27 грн. та 3% річних у розмірі 348,25 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м. Харків, пр-т Московський, 283, р/р 26001701540101 в філії ХРУ АТ КБ "Експобанк", МФО 351964, код ЄДРПОУ 21191412, ІПН 21191420343, св-во ПДВ 100018117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Стройсервіс" (61102, м. Харків, пров. Руднічний 3-й, б.6, р/р 26003000276966 в ПАТ "УніверсалБанк", МФО 322001, код ЄДРПОУ 25610426, ІПН 256104220388, св-во ПДВ 200056010) суму боргу у розмірі 3981,81 грн., інфляційні у розмірі 1401,27 грн., 3% річних у розмірі 348,25 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний