Ухвала

від 03.02.2015 по справі 804/10767/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2015 рокусправа № 804/10767/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофе-Тайм» до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кофе-Тайм» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем № 000182222 від 05.08.2013 на суму 111584,80 грн., з яких 90846,00 грн. - за основним платежем та 20738,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001812220 від 05.08.2013 на 92076,25 грн., з яких 73661,00 грн. - за основним платежем, 18415,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ТОВ «УНІСТРОЙ ГРУП» за період лютий - квітень 2012 року, ТОВ «ДЖІС.ТІ» за період жовтень 2012 року, ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОЕКТ» за період лютий, травень 2012 року, ТОВ «ТЕХНО-ГРУП» за період червень - жовтень 2012 року, ПП «БЕЗПЕКА КОМПЛЕКС» за період листопад, грудень 2011 року, травень - вересень 2012 року, ТОВ «БІЗНЕС СОМ» за період жовтень, листопад 2012 року, ТОВ «ОЛЕС» за період грудень 2011 року - грудень 2012 року, ТОВ «Клім-Еко», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій, крім того придбаний товар та послуги були використані у власній господарській діяльності позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Дніпропетровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що під час перевірки не доведено ділової мети в діях позивача при здійсненні господарських операцій із зазначеними у акті перевірки контрагентами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник податкового органу не з'явився про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кофе-Тайм», за результатами якої складено акт № 13/222/34315806 від 25.07.2013 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КОФЕ-ТАЙМ» (код ЄДРПОУ 34315806), документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з ТОВ «УНІСТРОЙ ГРУП» (код ЄДРПОУ 35396650) за період лютий - квітень 2012 року, ТОВ «ДЖІС.ТІ» (код ЄДРПОУ 36054616) за період жовтень 2012 року, ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 35608491) за період лютий, травень 2012 року, ТОВ «ТЕХНО-ГРУП» (код ЄДРПОУ 32999136) за період червень - жовтень 2012 року, ПП «БЕЗПЕКА КОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 33611884) за період листопад, грудень 2011 року, травень - вересень 2012 року, ТОВ «БІЗНЕС СОМ» (код ЄДРПОУ 37004744) за період жовтень, листопад 2012 року, ТОВ «ОЛЕС» (код ЄДРПОУ 33116805) за період грудень 2011 року - грудень 2012 року, ТОВ «Клім-Еко» за листопад 2011».

Актом перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із зазначеними в акті перевірки контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кофе-Тайм»:

1. п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 73 661,00 грн., а саме:

за листопад 2011 року на суму 2 893,00 грн.,

за грудень 2011 року на суму 1 505,00 грн.,

за січень 2012 року на суму 665,00 грн.,

за лютий 2012 року на суму 19 531,00 грн.,

за березень 2012 року на суму 13 812,00 грн.,

за квітень 2012 року на суму 7 343, 00 грн.,

за травень 2012 року на суму 4 972,00 грн.,

за червень 2012 року на суму 1 961,00 грн.,

за липень 2012 року на суму 707,00 грн.,

за серпень 2012 року на суму 2 520,00 грн.,

за вересень 2012 року на суму 1 648,00 грн.,

за жовтень 2012 року на суму 4 569,00 грн.,

за листопад 2012 року на суму 11 535,00 грн.

2. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , завищено валові витрати на суму 368 305,00 грн. в т.ч.:

за VI квартал 2011 року на суму 21 990,00 грн.,

за І квартал 2012 року на суму 170 040,00 грн.,

за II квартал 2012 року на суму 71 380,00 грн.,

за III квартал 2012 року на суму 24 375,00 грн.,

за VI квартал 2012 року на суму 80 520,00 грн.

3. пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України , ТОВ «Кофе-Тайм» занижено доходи у вигляді вартості товарів безоплатно отриманих від ТОВ «ДЖІ.С.ТІ» та ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОЕКТ», ТОВ «Клім-Еко» на суму 61 026,00 грн., у т.ч.:

за VI квартал 2011 року на суму 12 318,00 грн.,

за І квартал 2012 року на суму 18 246,00 грн.,

за II квартал 2012 року на суму 20 802,00 грн.,

за VI квартал 2012 року на суму 9 660,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 000182222 від 05.08.2013 на суму 111584,80 грн., з яких 90846,00 грн. - за основним платежем та 20738,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0001812220 від 05.08.2013 на 92076,25 грн., з яких 73661,00 грн. - за основним платежем, 18415,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновків про допущенні порушення податкового законодавства податковий орган прийшов на підставі актів перевірок інших ДПІ контрагентів позивача, а саме: акту Верхньодніпровської ОДПІ № 147/22-5/33611884 від 15.01.2013 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «БЕЗПЕКА КОМПЛЕКС»; акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 780/221/37004744 від 12.04.2013 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «БІЗНЕС СОМ»; акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 134/2204/36054616 від 23.01.2013 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ДЖІ.С.ТІ»; акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 203/22.1-09 від 13.02.2013 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог додаткового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ОЛЕС»; акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 121/224/35608491 від 23.01.2013 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОЕКТ»; акту ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська № 152/22-6/35396650 від 03.04.2013 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «УНІСТРОЙ ГРУП».

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей, рахунків-фактур, платіжних доручень, актів виконаних робіт, по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Кофе-Тайм» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів товарів та послуг на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів та послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактур, банківськими виписками. Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відсутності підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 06 лютого 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова