Постанова

від 22.01.2015 по справі 808/2286/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2015 рокусправа № 808/2286/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

представників позивача - Кірюти Сергія Сергійовича, Верлинської Лариси Леонідівни,

представника відповідача - Лабура Михайла Григоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.01.2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово-технічних виробів» до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Запорізький завод гумово-технічних виробів» звернулося 25.02.2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Просив визнати протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 № 0000022214, та № 0000032214.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішеннями, якими збільшені грошові зобов'язання позивача, у зв'язку безтоварністю операцій позивача з контрагентом ТОВ «Левіс Компані», при цьому позивачем були оформлені всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті 30.01.2013 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС у відношенні публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово-технічних виробів»:

№ 0000022214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 708 805 гривень, у т.ч. 567 044 гривень за основним платежем, 141 761 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000032214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 439 077,5 гривень, у т.ч. 351 262 гривень за основним платежем, 87 815,5 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанову суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем на підтвердження дійсності укладання та реального виконання угод до перевірки було надано первинні бухгалтерські документи, порушень до їх оформлення встановлено не було. Отже, факт наявності у позивача усіх первинних бухгалтерських документів відповідачем не спростовано.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган посилається на те, що контрагент позивача має ознаки фіктивного підприємства, відносно засновників ТОВ «Левіс Компані» було порушено кримінальну справу.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентом.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав. Суду пояснив, що існує рішення у кримінальній справі, згідно якого засновника і директора контрагента позивача - товариства «Левіс Компані», притягнуто до кримінальної відповідальності, встановлено, що ТОВ «Левіс Компані» з моменту державної реєстрації підприємницьку діяльність не здійснювало. Просить апеляційну скаргу задовольнити та в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечення проти апеляційної скарги підтримали, суду пояснили, що підприємство має належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують господарську діяльність підприємства з контрагентами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток і податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Левіс Компані» за період з 01.09.2009 по 30.06.2010 року. Результати перевірки викладено в акті №2967/2214/00152371 від 24.12.2012. На підставі акта перевірки податковим органом 30.01.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000022214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 708805 грн. (основний платіж - 567 044грн., штрафні санкції - 141 761 грн.); №0000032214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 439 077,5 грн. (основний платіж - 351262 грн., штрафні санкції - 87 815,5 грн.).

Судом першої інстанції також встановлено, що 16.11.2009 між позивачем та ТОВ «Левіс Компані» укладено договір поставки товару №8 (т. 1 а.с. 58-59), на виконання умов якого були оформлені первинні бухгалтерські документи: видаткові та податкові накладні (т.1 а.с. 60-165); подорожні листи вантажного транспорту, реєстр платіжних доручень (т.1 а.с. 166-206). Факт здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами також підтверджується прибутковими ордерами складу сировини позивача, заявками про проведення випробувань сировини, сертифікатами якості від виробника, копіями митних декларацій на імпортовану сировину (т. 2 а.с. 149-240), довіреностями (т.4 а.с. 8, 12, 17, 21, 28, 31, 36, 37; 38 39 - звор. бік; 41, 43).

Натомість, з висновком суду першої інстанції щодо можливості задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може з наступних підстав.

В силу ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Згідно матеріалів справи постановою слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області, 21.05.2012 порушено кримінальну справу за ст.205 Кримінального кодексу України відносно осіб, які створили ТОВ «Левіс Компані». У постанові слідчого зазначено, що ТОВ «Левіс Компані» створено для приховування незаконної діяльності, яка виразилася у конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівку, а також транзит таких коштів. Органами досудового слідства встановлено, що ТОВ «Левіс Компані» створено без наміру здійснювати господарську діяльність. Реєстраційні документи та печатка ТОВ «Левіс Компані» використовувались для складання фіктивних договорів та первинної документації на суму від 1000 до 500 000 гривень по кожній операції, що дає підставу для перерахування даних грошових коштів по розрахункових рахунках на рахунки інших підприємств. В результаті незаконної діяльності ТОВ «Левіс Компані» сума несплачених податків склала 10 727 806,02 гривень.

Матеріали справи також містять Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2013 року у кримінальному провадженні, згідно якої звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності підозрюваних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (ч. 1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене за попередньою змовою групою осіб) та кримінальну справу відносно них закрито. При цьому даною ухвалою встановлено, що з моменту державної реєстрації товариство «Левіс Компані» підприємницьку діяльність не здійснювало. Так, в грудні 2007 року ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, свідомо не бажаючи здійснювати самостійну системну діяльність, здійснювану суб'єктами господарювання, маючи намір на прикриття незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків, а також конвертації безготівкових грошових коштів в готівку, зареєстрував на ім'я ОСОБА_7, не повідомляючи останнього про свої злочинні наміри, суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Левіс Компані». Надалі ОСОБА_4, діючи спільно і за попередньою змовою із ОСОБА_5 і ОСОБА_6, використовуючи печатку, реєстраційні документи підприємства для складання фіктивних договорів і первинної бухгалтерської документації, що дають підстави для перерахування грошових коштів по розрахункових рахунках на рахунки інших підприємств, з яких надалі обготівковувалися в касах банків. В результаті вказаних дій співучасників, з моменту державної реєстрації товариство «Левіс Компані» підприємницьку діяльність не здійснювало. ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 займалися прикриттям незаконної діяльності контрагентів по ухиленню від сплати податків, а також конвертації отриманих від останніх грошових коштів з безготівкової форми в готівку.

Отже матеріали справи містять беззаперечний доказ, який підтверджує що контрагент позивача - товариство «Левіс Компані» - було створено без наміру здійснення господарської діяльності, а з метою конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, а також надання податкової вигоди третім особам; реєстраційні документи та печатка ТОВ «Левіс Компані» використовувалися для складання фіктивних договорів та первинних документів. Засновників товариства «Левіс Компані» було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, що не є реабілітуючи ми підставами.

Таким чином, закупівля товару через посередника при наявності прямих контактів з виробником товару вказує на укладання угоди з товариством «Левіс Компані» з метою штучного завищення валових витрат.

Вказана позиція висловлена в рішенні Верховного Суду України у справі №21-1258во09, згідно якого зазначено, що «Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач придбав через посередника сировину у осіб, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходяться, проти засновників порушено кримінальні справи, а також те, що позивач, продавець та його постачальники працювали в одному сегменті ринку».

Вказаним обставинам, судом першої інстанції не надано належної оцінки, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз. 1-3 пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Згідно з п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (у редакції Закону № 2156-VI від 27.04.2010, який набрав чинності 19.05.2010), «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств передбачає формування валових витрат підприємства лише за умови наявності розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що до перевірки подані всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції.

Однак, з даним висновком, суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Будь які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, згідно з абз. 1-3 пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 (у редакції Закону N 2275-VI від 20.05.2010, який набрав чинності 16.06.2010), «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».

Згідно з абз.абз. 1, 3 пп. 7.2.3, абз. 1 пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, «податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2, абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Перевіркою позивача встановлено, що, станом на 30.06.2010, кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Левіс Компані» складала 717 126,29 гривень (т.1 а.с. 39). Згідно акта перевірки було встановлено, що ПАТ «ЗЗГТВ» безпідставно включив до складу податкового кредиту за період з 01.09.2009 по 30.06.2010 суму ПДВ по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Левіс Компані» у розмірі 453 639 гривень, в тому числі по періодах: листопад 2009 року в сумі 8 450 гривень, грудень 2009 року в сумі 93 927 гривень, січень 2010 року в сумі 27 232 гривень, лютий 2010 року в сумі 32 777 гривень, березень 2010 року в сумі 104 093 гривень, квітень 2010 року в сумі 82 213 гривень, травень 2010 року в сумі 27 277 гривень, червень 2010 року в сумі 77 670 гривень (т.1 а.с.44), що знайшло підтвердження під час дослідження матеріалів справи та розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки, є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, що призвело до порушень норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово-технічних виробів» до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна