Постанова

від 16.12.2015 по справі 808/2286/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2015 рокусправа № 808/2286/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі №808/2286/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізькій завод гумово-технічних виробів» до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

25 лютого 2013 року публічне акціонерне товариство «Запорізькій завод гумово-технічних виробів» звернулось з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000022214 від 30.01.2013 року, №0000032214 від 30.01.2013 року, прийняті ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на виконання умов договору між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» були оформлені первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких перевезення сировини здійснювалось ПАТ «ЗЗГТВ» самостійно, сировина отримувалась на складі виробника за довіреностями, які були видані ТОВ «Левіс Компані» особисто особам, що її отримували - водіям ПАТ «ЗЗГТВ». Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриману сировину проводились у безготівковій формі. Відтак, позивачем було дотримано умови формування податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками господарських операцій за перевіряємий звітний період, а тому висновки податкового органу про наявність порушень з боку позивача приписів податкового законодавства є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000022214 від 30.01.2013 року, №0000032214 від 30.01.2013 року, прийняті ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції податковий орган оскаржив його до суду в апеляційному порядку, за наслідками апеляційного розгляду справи постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Запорізький завод гумово-технічних виробів».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд виходив з того, що рішення апеляційної суду є передчасним, оскільки воно прийняте без дослідження та врахування всіх обставин справи, тому під час нового розгляду справи суду слід дослідити характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи, встановити за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити вмотивований висновок щодо реальності проведення операцій.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 27.11.2012 року по 10.12.2012 року посадовими особами ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову документальну перевірку ПАТ «ЗЗГТВ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» за період з 01.09.2009 року по 30.06.2010 року, за наслідками якого складено акт перевірки №2967/2214/00152371 від 24.12.2012 року.

Перевіркою ПАТ «ЗЗГТВ» встановлені порушення:

Пп. 5.39. п. 5.3 ст. 5 п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 567 044 грн., у тому числі:

за 2009 рік на суму 127 971 грн.;

за І квартал 2010 року на суму 232 787 грн.;

за І півріччя 2010 року на суму 439 073 грн..

порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 453639 грн., у т.ч.:

листопад 2009 в сумі 8450 грн.;

грудень 2009 року в сумі 93927 грн.;

січень 2010 року в сумі 27232 грн.;

лютий 2010 року в сумі 32777 грн.;

березень 2010 року в сумі 104093 грн.;

квітень 2010 року в сумі 82213 грн.;

травень 2010 року в сумі 27277 грн.;

червень 2010 року в сумі 77670 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000022214 від 30.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на суму 708805 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 567044 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 141761 грн.

№, №0000032214 від 30.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на суму 439077.50 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 351262 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 87815.5 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000022214 та №, №0000032214 від 30.01.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено правомірність сформованої за наслідками господарської діяльності податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі складених належним чином документів первинної бухгалтерської звітності, що на думку суду першої інстанції свідчить про достатність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «ЗВГТВ».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

У відповідності пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.2. п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

У відповідності до пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За приписами пп. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 16.11.2009 між ПАТ «ЗЗГТВ» та ТОВ «Левіс Компані» було укладено договір поставки товару №8 (т. 1 а.с. 58-59), згідно якого були оформлені первинні бухгалтерські документи: видаткові та податкові накладні (т.1 а.с. 60-165); подорожні листи вантажного транспорту, реєстр платіжних доручень (т.1 а.с. 166-206).

На підтвердження факту здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами позивачем надано прибуткові ордери складу сировини ПАТ «ЗЗГТВ», заявки про проведення випробувань сировини, сертифікати якості від виробника, копії митних декларацій на імпортовану сировину (т. 2 а.с. 149-240), довіреностями (т.4 а.с. 8, 12, 17, 21, 28, 31, 36, 37; 38 39 - звор. бік; 41, 43).

На думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено сторонами не з метою настання наслідків обумовлених договорами, надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що надані позивачем документи не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначені документи не визнаються судом як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналізовані документи бухгалтерського обліку надані ПАТ «ЗЗГТВ» до перевірки виписані на його адресу, на думку позивача є безперечним доказом на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товару та правомірності формування позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи ПАТ «ЗЗГТВ» безпідставними з огляду на наступне.

Позивачем до суду не надано реєстру виданих довіреностей водіям на отримання товару від ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ», не підтверджено також факту перерубування вказаних водіїв в трудових відносинах з позивачем, що свідчить про відсутність достатніх підстав вважати доведеним факт отримання товару від постачальника.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься ухвала Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2013 року про звільнення винних осіб від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності, якою встановлено, що приблизно в грудні 2007 року ОСОБА_3, діючи навмисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою з ОСОБА_4 і ОСОБА_5, свідомо не бажаючи здійснювати самостійну ініціативну, систематичну на власний ризик діяльність, здійснювану суб'єктами господарювання (підприємствами), з метою досягнення економічних і соціальних результатів і отримання прибутку, маючи намір на прикриття незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків, а також конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, зареєстрував на ім'я ОСОБА_6, не повідомляючи останнього про свої злочинні наміри, суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ». При цьому, діючи за погодженням з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не маючи намір здійснювати господарську діяльність, згідно відведеної злочинної ролі, підготував статут підприємства, 10.12.2007 року, зареєстрував на ім'я ОСОБА_6 ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» ЄДРПОУ 35595619 у виконавчому комітеті Запорізької міської ради. Згідно статутної звітності підприємства засновником та директором ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» виступав ОСОБА_6, якого не було про це повідомлено, надалі ОСОБА_3 діючи спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 використовували печатку підприємства для складання фіктивних договорів та документів первинної звітності, що дають підстави для перерахування даних грошових коштів по розрахункових рахунках в рахунках інших підприємств, з яких надалі обготівковувались кошти в касах банку.

Таким чином, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2013 року встановлено, що ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» було створено з метою надання податкової вигоди третім особам та господарською діяльністю не зайшлось, також особа, що зазначена директором та засновником ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» фактично в діяльності підприємства не приймала участі та не знала про його існування.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України , є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що ухвала про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку не має реабілітаційних обставин та доводить факт вчинення обвинуваченими кримінально караного діяння.

Водночас, обставини справи встановлені судовим рішенням під час розгляду іншої справи не підлягають доказуванню в силу приписів ст. 72 КАС України.

Як вже зазначалось, матеріали справи містять первинні документи виписані ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» на адресу позивача, а саме: видаткові та податкові накладні які містять підписи посадових осіб з боку обох сторін договору поставки. Так, з боку продавця (постачальника) товару вказані документи підписані ОСОБА_6, який як встановлено рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2013 року не був обізнаний про існування ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» та не приймав жодної участі у виготовленні документів первинного бухгалтерського обліку.

Вказане свідчить про невідповідність поданих позивачем документів, зокрема податкових та видаткових накладних, вимогам чинного законодавства щодо їх форми та змісту. Водночас, за умови невідповідності податкових та видаткових документів вимогам чинного законодавства не можуть бути визнані судом як первинні й інші документи подані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема, прибуткові ордери складу сировини ПАТ «ЗЗГТВ», заявки про проведення випробувань сировини, сертифікати якості від виробника, копії митних декларацій на імпортовану сировину оскільки вказані документи самі по собі не можуть підтверджувати факт поставки товару, саме від ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» у перевіряємий період.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та від 22 вересня 2015 року (справа № 21-887а15) , відповідно до яких податкові накладні, та інші первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, під час судового розгляду справи представником позивача не було пояснено та підтверджено документально обставин та способу налагодження господарських зв'язків між позивачем та його контрагентом, що унеможливлює визначення судом можливості проведення господарських операцій з поставки товару, з урахуванням існування обставин, які свідчать про відсутність у ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» ділової мети у проведення на власний ризик підприємницької діяльності., в тому числі й з поставки сировини.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, з урахуванням вищевикладеного, не можуть бути визнані первинними для цілей оподаткування податок на додану вартість та податком на прибуток ПАТ «ЗЗГТВ» за перевіряємий період, що свідчить про непідтвердженість факту настання реальних наслідків обумовлених правочином укладеним з ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ», відсутністю ділової мети на отримання прибутку за наслідками здійснення на власний розсуд підприємницької діяльності з придбання товару у ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ», що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вказані вище обставини, в своїй сукупності, вказують на порушення позивачем вимог норм податкового законодавства при формування податку на додану вартість за рахунок сум ПДВ та податку на прибуток сплачених позивачем в ціні товару на користь ТОВ «ЛЕВІС КОМПАНІ» за превіряємий період, що свідчить про правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень від 30.01.2015 року №0000022214 та №0000032214.

У зв'язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі №808/2286/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити публічному акціонерному товариству «Запорізькій завод гумово-технічних виробів» в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна