Ухвала

від 12.01.2015 по справі 2а-14492/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Київ К/9991/29364/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Хамелеон Софт»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011

у справі № 2-а-12910-10-2070

за позовом Приватного підприємства «Хамелеон Софт»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Хамелеон Софт» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова від 03.11.2011 № 0004102302/0 та № 0004112302/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

ПП «Хамелеон Софт» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 1.32 ст. 1 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 10.06.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 20.10.2010 № 6118/235/36459695, яким зафіксовано порушення:

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 25993 грн.;

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 44853 грн.

Податковий орган вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість, відповідно, за господарськими операціями з придбання консультаційних послуг у ФОП ОСОБА_2 та у ФОП ОСОБА_3, послуг з пошуку покупців продукції у ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатив-Технолоджі» та у Підприємства «Техномет-комплект» ХООВОІ «СОІУ», оскільки такі операції не пов'язані з господарською діяльністю позивача у зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували зворотне. Податковий орган вказує на відсутність в первинних документах інформації щодо змісту операцій, обсягу наданих послуг.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0004102302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 61054,7 грн., в т.ч. 44853 грн. основного платежу та 16201,7 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0004112302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38989,5 грн., в т.ч. 25993 грн. основного платежу та 12993 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що надані судам попередніх інстанцій первинні документи (акти виконаних робіт, первинні облікові документи, замовлення та звіти контрагентів, договори з клієнтами тощо), складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV, підтверджують реальне надання контрагентами консультаційних послуг та послуг з пошуку покупців продукції. Крім того, вказує, що збільшення клієнтської бази споживачів не є єдиним підтвердженням використання придбаних послуг у господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатив-Технолоджі» та Підприємством «Техномет-комплект» ХООВОІ «СОІУ», з огляду на таке.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

Однак наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо реальний характер господарських операцій не підтверджено.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували надання кожної консультаційної послуги щодо кожного замовника, із яким позивачем в результаті укладено договори. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що укладення позивачем договорів із замовниками відбулося в результаті попередніх взаємовідносин таких замовників із ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатив-Технолоджі» та Підприємством «Техномет-комплект» ХООВОІ «СОІУ».

Надані позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження фактичного отримання послуг та їх використання в господарській діяльності первинні документи оцінені судом апеляційної інстанції як такі, що не конкретизують змісту та обсягів господарських операцій, зокрема, в них зазначено загальні умови договору про надання послуг без конкретизації інформації, яка надавалась для консультацій, а також характеристик здійснених робіт щодо спостереження, вивчення та аналізу стану ринку товарів, відомостей, які підлягали опрацюванню.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин щодо непідтвердження реального вчинення господарських операцій з надання послуг та використання їх в господарській діяльності.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Хамелеон Софт» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун