Постанова

від 30.01.2015 по справі 826/15908/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 січня 2015 року №826/15908/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 №0005242208 та від 09.07.2014 №0005252208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 №0005242208 та від 09.07.2014 №0005252208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 25.06.2014 №2892/26-58-22-08-11/37313115 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «АСІА», товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд», товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Альта ком», товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.О. Електронікс-1», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0005242208 та від 09.07.2014 №0005252208.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 25.06.2014 №2892/26-58-22-08-11/37313115 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 №0005242208 та від 09.07.2014 №0005252208. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд», товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Альта ком».

Адміністративну справу №826/15908/14 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з обмеженою відповідальністю «Фірма «АСІА», товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд», товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Альта ком», товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.О. Електронікс-1» з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 та з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж»:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 209 079,00 грн.;

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 203 459,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 25.06.2014 №2892/26-58-22-08-11/37313115 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 09.07.2014 №0005242208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 254 324,00 грн., у тому числі: 203 459,00 грн. - основний платіж, 50 865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 09.07.2014 №0005252208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 261 349,00 грн., у тому числі: 209 079,00 грн. - основний платіж, 52 270,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.06.2014 №2892/26-58-22-08-11/37313115 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» та його контрагентами:

товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон» за договорами від 18.03.2013 №18/03-13, від 17.05.2013 №17/05-13;

товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» за договором від 08.04.2013 №080413;

товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані» за договором від 01.07.2013 №01/07-13;

товариством з обмеженою відповідальністю «Альта ком» за договорами від 20.09.2012 №20/09-12, від 26.10.2012 №26/10-12, від 21.12.2012 №21/12-12, від 20.12.2012 №20/12-12.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» (замовник) та його контрагентами (підрядник): товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариством з обмеженою відповідальністю «Альта ком», товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані» було укладено типові договори будівельного підряду від 18.03.2013 №18/03-13, від 17.05.2013 №17/05-13, від 01.07.2013 №01/07-13, від 20.09.2012 №20/09-12, від 26.10.2012 №26/10-12, від 21.12.2012 №21/12-12, від 20.12.2012 №20/12-12, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту (індивідуально визначеному у договорах) та здати у встановлений термін, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчені будівельно-ремонтні роботи.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів будівельного підряду від 18.03.2013 №18/03-13, від 17.05.2013 №17/05-13, від 01.07.2013 №01/07-13, від 20.09.2012 №20/09-12, від 26.10.2012 №26/10-12, від 21.12.2012 №21/12-12, від 20.12.2012 №20/12-12; виписок з ЄДРЮОФОП по контрагентам; ліцензій на будівельну діяльність по контрагентам; податкових накладних за відповідні періоди; договірних цін за відповідні періоди; довідок про вартість виконаних робіт за відповідні періоди; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 08.04.2013, відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов цього договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору від 08.04.2013 №080413; додатків №1 (перелік товарно-матеріальних цінностей), №2 (акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей); видаткової накладної; рахунку-фактури; податкової накладної.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд», товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Альта ком» вказано на:

вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 №761/19615/13-к по обвинуваченню ОСОБА_1 (директора товариства з обмеженою відповідальністю «Альта ком») у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частини першої статті 205 Кримінального кодексу України;

лист СУФР державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.01.2014 №351/7/26-58-09-01, яким надано протокол допиту ОСОБА_2 (директор товариства з обмеженою відповідальністю «Каліон») від 11.09.2013;

протокол допиту ОСОБА_3 (директор товариства з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд») від 27.08.2013 та акт державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.10.2013 №557/26-54-22-2/38510737 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року»;

протокол допиту ОСОБА_4 (директор товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані») від 15.08.2013.

Так, згідно протоколів допиту ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про фінансово-господарську діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариства з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд», товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані» їм нічого не відомо, будь-яких фінансово-господарських документів, податкових та видаткових накладних, договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт чи послуг вони не підписували.

Згідно даних контролюючих органів товариство з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариство з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд», товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані», товариство з обмеженою відповідальністю «Альта ком» не мали ані трудових, ані матеріальних ресурсів для провадження господарської діяльності у декларованих обсягах.

Аналізуючи первинні документи щодо взаємовідносин позивача із названими контрагентами, суд наголошує на тому, що основним видом діяльності позивача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодами КВЕД є: будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж металевих конструкцій, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Позивачем не обґрунтовано суду ділову та економічну доцільність залучення для виконання робіт, які є основним видом діяльності позивача, спірних контрагентів і наявність від цього прибутку.

Не обґрунтовано позивачем і руху активів під час здійснення монтаж металевих конструкцій, оптова торігвля ів за кодами КВЕД є: будівнпевних господарських операцій, зокрема:

за договорами будівельного підряду передбачено наявність журналу виконання робіт, виконавча документація, здійснення технічного нагляду за відповідністю обсягу, вартості і якості виконання;

за договором купівлі-продажу передбачено, що покупець власними силами (пункт 2.3 договору) здійснює доставку, розвантаження, монтаж та пусконалагоджувальні роботи, проте позивачем не надано суду доказів отримання цього товару (журнал видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей), його перевезення (товарно-транспортна-накладна), обліку товару на складах позивача (оборотно-сальдові відомості) тощо.

Крім того, за договорами будівельного підряду вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Каліон», товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані», товариство з обмеженою відповідальністю «Альта ком» здійснювали ремонт цеху №2. Первинні документи не конкретизують місцезнаходження об'єкту «Цех№2», а по актам приймання виконаних будівельних робіт роботи названих вище контрагентів дублюються.

Згідно висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.06.2014 №2892/26-58-22-08-11/37313115 внаслідок співставлення даних податкового обліку позивача і названих вище контрагентів встановлені значні відхилення, чим порушено фіскальні інтереси держави.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування вартості послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується із доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 №0005242208 та від 09.07.2014 №0005252208, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» (03186, місто Київ, вулиця Мартиросяна, 23/8, код ЄДРПОУ 37313115) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.