Ухвала

від 29.10.2015 по справі 826/15908/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15908/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мамчур Я.С., Шостак О.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 року №0005242208 та від 09.07.2014 року №0005252208, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 №0005242208 та від 09.07.2014 №0005252208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «АСІА», ТОВ «Каліон», ТОВ «Капекс-буд», ТОВ «Альтаїр компані», ТОВ «Альта ком», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 та з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 25.06.2014 №2892/26-58-22-08-11/37313115.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 209079,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 203459,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 року: №0005242208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 254324,00 грн., у тому числі: 203459,00 грн. - основний платіж, 50865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0005252208, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 261349,00 грн., у тому числі: 209079,00 грн. - основний платіж, 52270,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Каліон», ТОВ «Альта ком», ТОВ «Альтаїр компані» типові договори будівельного підряду від 18.03.2013 №18/03-13, від 17.05.2013 №17/05-13, від 01.07.2013 №01/07-13, від 20.09.2012 №20/09-12, від 26.10.2012 №26/10-12, від 21.12.2012 №21/12-12, від 20.12.2012 №20/12-12.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: ліцензії на будівельну діяльність контрагентів, податкові накладні, договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Капекс-буд» укладено договір купівлі-продажу від 08.04.2013, на підтвердження виконання умов якого позивачем надано: акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився із висновками податкового органу, що укладені позивачем із контрагентами правочини не мали реального характеру, а використовувались виключно для отримання податкової вигоди.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, у свою чергу, також погоджується із зазначеними висновками виходячи з наступного.

Так, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 №761/19615/13-к директора ТОВ «Альта ком» - ОСОБА_3 визнано винниму вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частини першої статті 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, згідно протоколів допиту ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (директорів ТОВ «Каліон», ТОВ «Капекс-буд», ТОВ «Альтаїр компані» відповідно) останнім нічого не відомо про діяльність зазначених товариств, будь-яких фінансово-господарських документів, податкових та видаткових накладних, договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт чи послуг вони не підписували.

При цьому, відповідно до даних контролюючих органів ТОВ «Каліон», ТОВ «Капекс-буд», ТОВ «Альтаїр компані» ТОВ «Альта ком» не мають ані трудових, ані матеріальних ресурсів для провадження господарської діяльності у декларованих обсягах.

Також, слід зазначити, що за договорами будівельного підряду передбачено наявність журналу виконання робіт, виконавча документація, здійснення технічного нагляду за відповідністю обсягу, вартості і якості виконання - зазначених документів позивачем не надано; договором купівлі-продажу передбачено, що покупець власними силами здійснює доставку, розвантаження, монтаж та пусконалагоджувальні роботи, проте позивачем не надано суду доказів отримання цього товару, його перевезення, обліку товару на складах позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладені позивачем з контрагентами договори не мали реального характеру, не спричинили зміни в структурі його активів, а отримані результати таких договорів не використані позивачем в подальшій господарській діяльності.

Крім того, наявність формально складених податкових накладних та інших документів не є безумовною підставою для висновку про реальність укладених правочинів, натомість їх оцінка повинна здійснюватись на підставі комплексного, всебічного аналізу всіх обставин справи з урахуванням їх специфіки, що і було належним чином здійснено судом першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 02.11.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.