Рішення

від 04.02.2015 по справі 910/26902/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/26902/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ПРЕСТИЖ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІСЕРТ"

про стягнення 57 888,16 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

від позивача: Павлов В.І. (за дов. від 04.04.2014)

від відповідача: Шаруба О.С. (дов. від 14.01.2015)

В судовому засіданні 04.02.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.12.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ПРЕСТИЖ" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІСЕРТ" (надалі - відповідач) про стягнення 57 888,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/26902/14, розгляд справи призначено на 22.12.2014.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник позивача з'явився та надав заяву про збільшення позовних вимог.

Позовні вимоги підлягають збільшенню на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Суд приймає вказану заяву та подальший розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 2956042 4, згідно якого 19.05.2014 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду на підставі ст.. 77 Господарського процесуального кодексу Укрїни розгляд справи відкладено на 14.01.2015.

23.12.2014 через канцелярію суду надійшли документи від представника позивача.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представники сторін з'явились.

В судових засіданнях оголошувались перерви на 28.01.2015 та 04.02.2015.

В судове засідання, призначене на 04.02.2015, представник відповідача з'явився та заявив клопотання про проведення судової експертизи.

В судове засідання, призначене на 04.02.2015, представник позивача з'явився та надав заперечення проти клопотання відповідача про проведення судової експертизи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні експертизи у даній справі, а питання які просить поставити позивач на вирішення експертизи не відносяться до предмету спору у даній справі.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі експертизи.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

22.07.2014 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ПРЕСТИЖ" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІСЕРТ" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки № 01/22-07 від 22.07.2014 (надалі - Договір), щодо поставки холодного асфальту.

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця кондитерські вироби, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у видаткових накладних.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договору, Позивач поставив Продукцію Відповідачеві на загальну суму 395 681,57 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками Сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 7.6 Договору, оплата продукції здійснюється протягом 28 календарних днів з дати отримання Покупцем відповідно до партії Продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого Постачальником до виконання замовлення Покупця.

Відповідачем було частково сплачено отриманий товар на загальну суму 282 421,29 грн., що підтверджується банківськими виписками Позивача, таким чином на час розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 113 260,28 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 113 260,28 грн.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковими накладними, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Заперечення відповідача, що підписи та печатки на накладних їм не підписувались судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Як зазначається у відзиві на позовну заяву, на думку відповідача, деякі накладні мають підпис не уповноваженої на приймання товару особи, а відтак не можуть бути враховані як такі, що підлягають оплаті. Проте, в тому числі й зазначені відповідачем видаткові накладні, перелічені у проміжному акті звірки взаємних розрахунків від 30.09.2014, що підписаний сторонами у справі та скріплений печатками юридичних осіб.

Зазначений акт звірки підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем та свідчить про визнання ТОВ «Профісерт» факту прийняття товару від постачальника за відповідними накладними.

Крім того, необхідно зазначити, що більшість видаткових накладних, справжність підпису на яких ставить під сумнів відповідач, вже оплачені відповідачем, що також підтверджує визнання останнім факту прийняття за ними товару. Підписи та печатки на згаданих видаткових накладних, на яких є посилання у акті звірки взаємних розрахунків від 30.09.2014 ідентичні підписам та печаткам, що стоять на інших накладних, за якими поставлений товар відповідачеві.

За таких обставин, твердження представника відповідача про сфальсифікованість підписів на певних видаткових накладних є безпідставним, а невизнання з цього приводу факту прийняття товару від TOB «Т ПРЕСТИЖ» помилковим.

Як роз'яснено в п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Враховуючи наведене, навіть якщо припустити, що на видатковій накладній стоїть підпис не уповноваженої на отримання товару особи, але така накладна скріплена печаткою юридичної особи, оплачена або внесена до підписаного сторонами правочину акту звірки взаємних розрахунків, відповідач в порядку ст.241 ЦК України фактично схвалив дії свого повіреного, який міг діяти поза межами своїх повноважень.

Натомість відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що приймаючи придбаний відповідачем товар, особа, яка поставила підпис на видаткових накладних, діяла від власного імені та заволоділа поставленим товаром у своїх власних корисливих інтересах.

Також відсутні будь-які документальні підтвердження звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу підробки підпису на видаткових накладних, які він вважає спірними.

Спростовують твердження відповідача про фальсифікацію підпису на певних видаткових накладних й умови укладеного сторонами у справі договору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 265,21 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» сианом на 01.01.2014 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІСЕРТ"( 02218, м. Київ, вулиця Райдужна, будинок 59 Б, офіс 2; ідентифікаційний код: 36300849) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІСЕРТ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 13-А; ідентифікаційний код 00913982) 113 260 (сто тринадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 28 коп. - основного боргу та 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 21 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.02.2015

Суддя М.О. Лиськов