Постанова

від 03.02.2015 по справі 904/4680/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015 року Справа № 904/4680/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. -доповідача

суддів : Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

представники сторін:

від позивача: Мащенко А.І. представник, довіреність №1-8/3 від 05.01.15;

від відповідача: Липка С.О. представник, довіреність №31-407.07.-55/2-15 від 15.01.15;

розглянувши апеляційну скаргу Управління Держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 року у справі №904/4680/14

за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", м. Київ

до Управління Держземагентства у Павлоградському районі Дніпропетровської області, м. Павлоград

про стягнення 38 093,65грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 року у справі №904/4680/14 ( суддя Новікова Р.Г.) позов задоволено.

Стягнуто з Управління Держземагенства у Павлоградському районі на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" суму боргу в розмірі 35 376 грн., 453,59 грн. 3% річних та 2 264,06 грн. Інфляційних та на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 827 грн.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №57 від 04.10.2013 року в частині оплати наданих послуг із створення цифрової векторної карти по Павлоградському району методом векторизації сканованих зображень топографічних карт масштабу 1:10000 та(або) видавничих оригіналів карт (рельєф), порушення вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.525 Цивільного кодексу України, правом позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути інфляційні та 3% річних

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості, оскільки державне фінансування за договором не проведено, кошти загального фонду державного бюджету відсутні та про це відомо позивачу.

Також апелянт вважає, що інфляційні та 3% річних є штрафом за прострочення виконання грошового зобов'язання та згідно вимог Податкового кодексу України кредитор урегульовує таку заборгованість як безнадійну та сумнівну.

Відзив на апеляційну скаргу представник позивача не надав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2013 року між сторонами укладено договір №57, згідно умов якого Державне підприємство "Центр земельного кадастру" (далі - виконавець) зобов'язується у 2013році надати Управлінню Держземагенства у Павлоградському районі (далі - замовник) послуги зі створення цифрової векторної карти по Павлоградському району методом векторизації сканованих зображень топографічних карт масштабу 1:10000 та(або) видавничих оригіналів карт (рельєф), а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Найменування, зміст, обсяг, характеристика та інші вимоги до вищезгаданих послуг, визначено узгодженим сторонами Технічним завданням, яке є невід'ємною частиною договору.

В пункті 3. 1 договору сторони встановили, що ціна договору становить 35 376 грн. (з ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2013 року між сторонами був складений та підписаний акт надання послуг, який підтверджує виконання умов договору з боку позивача.

Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов'язаний був провести розрахунок протягом 10 банківських днів з дати підписання акту наданих послуг в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за бюджетною програмою 2803030 "Проведення земельної реформи" на 2013рік.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент вирішення спору сума боргу в розмірі 35 376 грн. залишилась несплаченою.

При розгляді апеляційної скарги представники сторін підтвердили, що дійсно, бюджетне фінансування відповідача за спірним договором відсутнє.

Однак, дана обставина в силу положень ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України не є підставою для звільнення відповідача від виконання взятого зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд першої інстанції правомірно стягнув заборгованість, оскільки належні та допустимі докази його виконання відповідач не надав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є правильним, відповідачем не спростований.

Щодо доводів апелянта про безпідставне звільнення позивача від сплати судового збору при подачі позову, то з даного питання судом постановлена ухвала від 01.07.2014 року, законність та обґрунтованість якої не є предметом даного апеляційного розгляду.

Таким чином, висновки оскаржуваного судового рішення відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014року по справі № 904/4680/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 06.02.2015 року.