Постанова

від 04.02.2015 по справі 914/3417/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа № 914/3417/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Довгополові А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства об'єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир»№ 101201 від 10.12.2014р. (вх. № ЛАГС 01-05/5954/14 від 16.12.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2014р.

у справі № 914/3417/14 (суддя - М.Р. Король)

за позовом Приватного підприємства «Час-Пік», м. Львів

до Підприємства об'єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Міндоходів у Львівській області, м. Львів;

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились (належним чином повідомлені);

від відповідача: Яцишин І.І., керівник;

від третьої особи: Стецьків Н.І., представник (довіреність в матеріалах справи).

Причини відкладення розгляду справи викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2015р. (з врахуванням ухвали суду від 26.01.2015р. про виправлення описки).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2015р. змінено склад колегії для розгляду справи, зокрема, замість судді Данко Л.С. введено суддю Матущака О.І. (знаходяться в справі).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 85) та копією списку згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2015р.(а. с. 117).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2014 року (з врахуванням ухвал про виправлення описок від 02.12.2014р та від 11.12.2014р.) (суддя Король М.Р.) позовні вимоги Приватного підприємства «Час-Пік» до Підприємства об'єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканність ділової репутації позивача, викладену відповідачем в листі - зверненні №080701 від 08.07.2014 р., адресованому в. о. начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області, а саме: „„Час пік" отримує готівку в незаконний спосіб, щоб розрахуватись з банком; В 2012 р. „Час пік" загітував з десяток фірм на конвертаційний центр в Києві, де погоріли як самі, так і заагітовані". Зобов'язано відповідача спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням суду законної сили недостовірну інформацію про позивача, викладену у вищевказаному листі - зверненні та стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем про позивача інформація в частині, зокрема: ««Час пік» отримує готівку в незаконний спосіб, щоб розрахуватись з банком; В 2012 р. «Час пік» загітував з десяток фірм на конвертаційний центр в Києві, де погоріли як самі, так і заагітовані» є недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації. На підставі ст. ст. 94, 200, 201, 277 ЦК України та ст. ст. 1, 5, 7, 30 Закону України «Про інформацію» місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, судом першої інстанції констатовано, що позовна вимога про зобов'язання відповідача письмово вибачитись перед позивачем не відповідає способам захисту порушеного особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації, визначених нормами чинного законодавства.

За відсутністю доказів заподіяння моральної шкоди та обгрунтування її розміру, визначеного позивачем в сумі 1218 грн., місцевий господарський суд також відмовив в цій частині позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених вимог, Підприємство об'єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» оскаржило його в апеляційному порядку, зазначаючи при цьому, що інформація, викладена у листі № 080701 від 08.07.2014р. не є недостовірною, оскільки, при зверненні до в. о. начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області із вказаним листом відповідач мав на меті отримати інформацію щодо описаного ним. Такі обставини, вважає апелянт, підтверджують відсутність у його діяннях юридичного складу правопорушення, зокрема, відсутність мети щодо поширення недостовірної інформації, що унеможливлює задоволення позовних вимог позивача. Крім того, апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з нього судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки вважає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Головне управління Міндоходів у Львівській області у поясненнях № 388/10-1006 від 15.01.2015р. зазначає, що направлений відповідачем лист-звернення № 080701 від 08.07.2014р. не є інформацією з обмеженим доступом. Згідно норм чинного законодавства, яким встановлено право кожного на отримання відкритої інформації, Головне управління Міндоходів у Львівській області, враховуючи лист директора ПП «Час Пік» № 76 від 18.07.204р. не могло не скерувати такому копію листа звернення відповідача.

Позивач, наданим ст. 96 Господарського процесуального кодексу України правом, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, враховуючи те, що участь сторін по справі обов'язковою не визнавалась, заслухавши в судовому засіданні думку представників відповідача та третьої особи, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. При прийнятті рішення судова колегія Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2013р. Підприємство об'єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України "Орієнтир"звернулося до в. о. начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області з листом № 080701.

У відповідь на вказане звернення, ГУ Міндоходів у Львівській області надіслано відповідачу лист № 11406/13-07-22-01-08 від 24.07.2014р., яким вказано, що вирішення викладених у зверненні відповідача питань не входить до компетенції органів Державної фіскальної служби України.

З листа ГУ Міндоходів у Львівській області № 19508/10/13-01-22-10-10/83 від 13.08.2014р. вбачається, що звернення відповідача № 080701 від 08.07.2014р. потрапило до позивача на його вимогу № 76 від 18.07.2014р.

На думку позивача, у зверненні відповідача № 080701 від 08.07.2014р. викладена недостовірна інформація про ПП «Час-Пік», що порушує його особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, зокрема, не погоджується з текстом викладеного у листі: « 1) «Час пік» отримує готівку в незаконний спосіб, щоб розрахуватись з банком; 2) В 2012 р. «Час пік» загітував з десяток фірм на конвертаційний центр в Києві, де погоріли як самі, так і заагітовані; 3) На початку травня 2014 р. в Одесі був викритий концентр, який фінансував терористів. Чи не отоварювався там «час пік»?».

Судова колегія зазначає, що згідно частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до частини 1 статті 277 цього ж Кодексу фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже, за змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене частиною 1 статті 277 цього Кодексу, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб"єкта.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Статтею 1 Закону України „Про інформацію" визначено, що під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

З пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Пункт 15 цієї ж постанови визначає, що при розгляді спорів про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" слід мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частина 2 статті 34 Господарського кодексу України визначає, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що частина тексту листа № 080701 від 08.07.2013р., зокрема, - ««Час пік» отримує готівку в незаконний спосіб, щоб розрахуватись з банком; В 2012 р. «Час пік» загітував з десяток фірм на конвертаційний центр в Києві, де погоріли як самі, так і заагітовані» містить відомості, виражені у формі твердження, що принижують ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і можуть бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства.

Статтею 5 Закону України „Про інформацію" визначено право особи на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, однак, реалізація цього права не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до п. 18 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1, обов'язком довести, що поширена інформація є достовірною, покладено на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Докази, які би підтверджували викладені у листі - зверненні №080701 від 08.07.2014р. обставини у матеріалах справи відсутні, відтак, відповідачем не виконано обов'язку доведення достовірності інформації про те, що: ««Час пік» отримує готівку в незаконний спосіб, щоб розрахуватись з банком; В 2012р. «Час пік» загітував з десяток фірм на конвертаційний центр в Києві, де погоріли як самі, так і заагітовані».

Частиною 7 ст. 277 ЦК України визначено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до вірних висновків про підставність задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно пункту 19 вказаної вище постанови Пленуму вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом вірно встановлено, що фраза: «На початку травня 2014 р. в Одесі був викритий концентр, який фінансував терористів.» не стосується відповідача, а фраза «Чи не отоварювався там «час пік»?» не носить стверджувального та інформативного характеру, тобто є оціночним судженням. Таким чином, зазначена вище частина тексту листа № 080701 від 08.07.2013р. не порушує прав та інтересів позивача, у зв'язку із чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Також, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні решти позовних вимог, оскільки, позовна вимога про зобов'язання відповідача письмово вибачитись перед позивачем не відповідає способам захисту порушеного особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації, визначених нормами чинного законодавства, а вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі визначеному позивачем у сумі 1218 грн. не обгрунтована і недоведена ним.

Щодо стягнення з відповідача судового збору, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 49 ГПК України, яка визначає розподіл господарських витрат між сторонами спору, встановлено, що витрати по сплаті судового збору у даному спорі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду звільняються від сплати судового збору

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно стягнув з Підприємства об'єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» на користь ПП «Час - Пік» 1218,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного, враховуючи, що висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам справи та те, що судом вірно застосовані норми матеріального права, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, за перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку судові витрати в розмірі 609 грн. в силу ст. 49 ГПК України слід також покласти на апелянта і стягнути їх в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. у даній справі без змін.

2. Стягнути з Підприємства об'єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (79058, м. Львів, вул.. Масарика, 2/54, ідентифікаційний код 22333765) в доход Державного бюджету (Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006) 609, 00 грн. судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.02.2015 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Матущак О.І.

Скрипчук О.С.