Постанова

від 03.02.2015 по справі 816/4619/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4619/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Солдатенко Е.С.,

представника відповідача - Потапвової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2014 року ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування податкового кредиту за березень та липень 2014 року за господарськими операціями з ТОВ "БК "Прайм" та ТОВ "Кайро". ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" не погоджується з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки реальність господарської операції між ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" та його контрагентами ТОВ "БК "Прайм" та ТОВ "Кайро" підтверджується оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Вказував, що актами перевірки, отриманими від ДПІ у Печерському районі м. Києва та Західної ДПІ м. Харкова, встановлено відсутність у контрагентів позивача ТОВ "БК "Прайм" та ТОВ "Кайро" об'єктів оподаткування за операціями з придбання товарів у січні-лютому та липні 2014 року та продажу товарів у відповідних періодах у розумінні статей 135, 138, 185, 188 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" зареєстровано 13 жовтня 2006 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03 січня 2013 року № 200097931 (а.с. 9).

У період з 13 жовтня 2014 року по 17 жовтня 2014 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БК "Прайм" за липень 2014 року та ТОВ "Кайро" за період березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 жовтня 2014 року № 2481/16-03-22-01-08/34607900 (а.с. 18-40), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.6, статті 201, пунктів 198.1, 198,3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податковий кредит на суму 19159,00, в тому числі: за березень 2014 року на 8861,00 грн., за липень 2014 року на 10298,00 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 28738,50 грн., в тому числі: за основним платежем 19159,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9579,00 грн.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 30 січня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Кайро" (підрядник) укладено договір підряду № 4 (а.с. 105). 16 квітня 2014 року між ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "Прайм" (підрядник) укладено договір підряду № 11 (а.с. 140-141). За умовами вказаних договорів замовник доручає, а підрядники зобов'язуються виконати роботи з антикорозійного захисту металоконструкцій.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій сторонами правочинів складено наступні бухгалтерські документи: кошториси, заявки, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні. На підтвердження здійснення оплати за товар придбаний у ТОВ "Будівельна компанія "Прайм" та ТОВ "Кайро" позивачем суду надано платіжні доручення (а.с. 119-121).

Дослідивши вищевказані первинні документи, суд вважає вищевказані угоди правомірними, документально підтвердженими та такими, що в повному обсязі виконані сторонами.

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту за відповідні податкові періоди та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Доводи відповідача щодо відсутності в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та актах приймання виконаних будівельних робіт прізвища та посади осіб, які підписали вищевказані документи, суд зазначає наступне.

Додатковими угодами до договорів підряду від 30 січня 2014 року № 4 (а.с. 106) та від 16 квітня 2014 року № 11 (а.с. 142) сторонами вказаних правочинів узгоджено відповідальних за здійснення господарських операцій та документальне оформлення цих угод осіб, а також затверджено зразки їх особистих підписів.

З урахуванням викладеного, встановлення осіб, які підписали довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, жодних труднощів не викликає.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Посилання відповідача на відомості, викладені в актах ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01 вересня 2014 року № 2667/26-55-22-08/38706284 (а.с. 80-82) та Західної ДПІ м. Харкова від 29 травня 2014 року № 368/20-33-22-03-07/38974693 (а.с. 83-103), відповідно до яких контролюючими органами встановлено відсутність у контрагентів позивача ТОВ "БК "Прайм" та ТОВ "Кайро" об'єктів оподаткування, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259, оскільки факт отримання Кременчуцькою ОДПІ актів перевірок контрагентів платника податків, у яких викладені висновки про вчинення такими контрагентами нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення порушення податкового законодавства саме платником податків, адже відомості актів перевірок контрагентів не носять преюдиційного значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують фактичні обставини.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 ркоу у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" (ідентифікаційний код 34607900) витрати зі сплати судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.

Суддя С.С. Бойко