Ухвала

від 24.03.2015 по справі 816/4619/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р.Справа № 816/4619/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі № 816/4619/14

за позовом Приватного підприємства "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.11.2014 року ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 03.02.2015 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" (ідентифікаційний код 34607900) витрати зі сплати судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позових вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано позицію Кременчуцької ОДПІ, а також порушено положення ст. 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 13 жовтня 2014 року по 17 жовтня 2014 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БК "Прайм" за липень 2014 року та ТОВ "Кайро" за період березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 жовтня 2014 року № 2481/16-03-22-01-08/34607900 (а.с. 18-40), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.6, статті 201, пунктів 198.1, 198,3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податковий кредит на суму 19159,00, в тому числі: за березень 2014 року на 8861,00 грн., за липень 2014 року на 10298,00 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 28738,50 грн., в тому числі: за основним платежем 19159,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9579,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції встановлено, 30 січня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Кайро" (підрядник) укладено договір підряду № 4 (а.с. 105). 16 квітня 2014 року між ПП "Будівельна фірма "ЕКОБУД-КМ" (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "Прайм" (підрядник) укладено договір підряду № 11 (а.с. 140-141). За умовами вказаних договорів замовник доручає, а підрядники зобов'язуються виконати роботи з антикорозійного захисту металоконструкцій.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій сторонами правочинів складено наступні бухгалтерські документи: кошториси, заявки, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні. На підтвердження здійснення оплати за товар придбаний у ТОВ "Будівельна компанія "Прайм" та ТОВ "Кайро" позивачем суду надано платіжні доручення (а.с. 119-121).

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та можуть підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту.

При цьому, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, що дає право на формування податкового кредиту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки від 24 жовтня 2014 року № 2481/16-03-22-01-08/34607900 відповідач посилається на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01 вересня 2014 року № 2667/26-55-22-08/38706284 (а.с. 80-82) та Західної ДПІ м. Харкова від 29 травня 2014 року № 368/20-33-22-03-07/38974693 (а.с. 83-103), відповідно до яких контролюючими органами встановлено відсутність у контрагентів позивача ТОВ "БК "Прайм" та ТОВ "Кайро" об'єктів оподаткування.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги вищезазначене з огляду на наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки від 24 жовтня 2014 року № 2481/16-03-22-01-08/34607900 є неправомірними, а тому податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 листопада 2014 року № 0005792201/2259 підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2015р. по справі № 816/4619/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.