Рішення

від 28.01.2015 по справі 910/19828/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015Справа № 910/19828/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технологічна компанія «ДАКМАС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд»

про стягнення 123 077,77 грн.

Судді: Пукшин Л.Г. - головуючий

Грєхова О.А.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

Від позивача: Науменко О.А. - представник за довіреністю від 20.10.14

Від відповідача: Cтратюк О.М. - представник за довіреністю від 12.05.14

В судовому засіданні 28.01.2015, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технологічна компанія «ДАКМАС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд» про стягнення 123 077,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.04.2013 між сторонами було укладено договір підряду № 24/13, на підставі якого позивач виконав роботи на загальну суму 330421,63 грн., що підтверджується складеними та підписаними актами приймання виконаних робіт. За доводами позивача, відповідач частково оплатив виконані роботи, у зв'язку з чим у останнього існує непогашена заборгованість перед позивачем у розмірі 25 225,63 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань за договором позивачем нарахована пеня у розмірі 1 152,81 грн. та 3 % річних у розмірі 323,44 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19828/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.10.2014.

У судовому засіданні 22.10.2014 у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача було оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.12.2014.

У судовому засіданні 03.12.2014 за клопотанням сторін суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 вирішено здійснити розгляд справи № 910/19828/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 справу № 910/19828/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Грєхова О.А., Стасюк С.В.

Ухвалою суду від 10.12.2014 колегією суддів прийняла справу № 910/19828/14 до свого провадження та призначила розгляд справи у судовому засіданні на 28.01.2015.

У судове засідання 28.01.2015 з'явилися представники сторін.

Представник позивача зазначила, що у прохальній частині позовної заяви містяться арифметичні помилки щодо основної суми заборгованості, пені та 3% річних, в той час як у розрахунках та описовій частині позову розрахунки вірні, а тому просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 114 831,11 грн, пеню у розмірі 6 456,92 грн та 3 % річних у розмірі 1 789,74 грн.

Представник відповідача проти позову заперечувала в частині з підстав зазначених у письмових поясненнях. Зокрема, відповідач зазначає, що станом на 02.12.2014 р. позивачем виконано усі роботи по усуненню недоліків та дефектів, що підтверджується актом від 24.11.2014 р., яким комісією прийнято виконані роботи. 01.12.2014 р. Також, відповідач зазначає, що на адресу ТОВ «Металспецбуд» надійшов лист ТОВ «К.А.Н. ДЕВЕЛОПМЕНТ», в якому останній як замовник виконаних вогнезахисних робіт, вимагає компенсувати 8 698,40 грн, які він витратив на самостійне виконання робіт по усуненню недоліків, що були спричиненні з вини ТОВ «ВТК «ДАКМАС». А тому за переконанням відповідача, вказана сума (8 698,40 грн) підлягає відрахуванню із суми боргу позовної заяви. Крім цього, відповідач заперечує проти нарахування пені та річних, з тих підстав, що позивачем неналежно виконано роботи за договором. З огляду на зазначене відповідач визнає суму боргу у розмірі 106 132,71 грн (114 831,11 грн - 8698,40 грн).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технологічна компанія «ДАКМАС» (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд» (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 24/13 на виконання вогнезахисних робіт (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується протягом дії договору підряду своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих конструкцій для об'єкту: «Будівництво офісного центру центру з вбудованими та прибудованими приміщеннями та закладами громадського харчування, підземними та надземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Струтинського, 13-15, в Печерському районі м. Києва» з метою досягнення межі вогнестійкості R 60 хвилин; підрядник використовує для вогнезахисної обробки металевих конструкцій сертифікований матеріал - склад для вогнезахисного покриття «ФЕНИКС СТС».

Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором підряду та додатком 1 до нього (п. 1.3. договору).

Склад та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, визначаються договірною ціною (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору підряду (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору перед початком робіт, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору, замовник сплачує підряднику аванс для придбання ресурсів, що є необхідними для виконання робіт у розмірі 80 % (вісімдесят відсотків) від ціни договору, що складає: 459 324,45 грн в тому числі ПДВ.

Решту грошових коштів за виконані роботи, замовник сплачує на підставі Акту виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками Сторін щомісячно. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт, актів узгодження вводу в експлуатацію та надання копії актів контролю якості на виконані роботи (п. 3.2. договору).

У п. 3.4. договору визначено порядок прийняття робіт, зокрема: для приймання робіт з вогнезахисного обробляння замовником робіт створюється робоча комісія з представників замовника, виконавця робіт та державного пожежного нагляду. Порядок і тривалість роботи комісії визначається замовником робіт згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.59.2004 № 1243.

У п. 2.2.4. договору сторони визначили, що підрядник зобов'язується проводити оплату робіт, виконаних підрядником не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 4.2. договору робота сплачується згідно акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт за фактичні обсяги виконаних робіт.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, 31.10.2013 підрядником і замовником було підписано Акт №1 приймання виконаних підрядником робіт з вогнезахисної обробки металоконструкцій, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за договором за жовтень 2013 р. становила 468 756,90 грн та 20.12.2013 р. сторонами підписано Акт №2 приймання виконаних підрядником робіт з вогнезахисної обробки металоконструкцій, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за договором за грудень становила 2013 р. 105 398,66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання п. 3.1. договору перераховано аванс у сумі 459 324,45 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 03.04.2013 р.

Таким чином загальна заборгованість відповідача за договором підряду № 24/13 з урахуванням п. 3.3 договору на момент подачі позову до суду становила 114 831,11 грн.

Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 24/13 від 03.04.2013 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Проаналізувавши умови угоди сторін, їх права та обов'язки за договором № 24/13 від 03.04.2013 р. суд дійшов висновку про виникнення між сторонами зобов'язань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої зави, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як було встановлено судом, згідно актів № 1 від 31.10.2013 приймання виконаних робіт за жовтень 2013 року, № 2 від 20.12.2013 за грудень 2013 року, позивачем виконано за договором роботи на загальну суму 774 155,56 грн. в т.ч. ПДВ, та здано виконані роботи відповідачеві без зауважень; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що підрядник зобов'язується проводити оплату робіт, виконаних підрядником не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Таким чином, строк виконання зобов'язання за актами виконаних робіт на момент звернення до суду з позовом настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, що підтверджується також поясненнями сторін й визнається відповідачем, замовник на підставі п. 3.1. договору перерахував позивачу лише аванс в сумі 459 324,45 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 03.04.2013 р., інших коштів від відповідача на рахунок позивача не були перераховані згідно строків та умов договору, а тому борг на момент розгляду справи по суті становить 114 831,11 грн. (774 155,56 грн - 459 324,45 грн).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актом приймання виконаних робіт, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 114 831,11 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 456,92 грн. та 3 % річних у розмірі 1 789,74 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2. договору у разі прострочення замовником оплати за договором, він зобов'язаний перерахувати підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за виконану роботу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір 3% річних та пеня становлять суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем - 3% річних у розмірі 1 789,74 грн та пеня у розмірі 6 456,92 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором підряду.

Стосовно заперечень відповідача в частині основного боргу на суму 8 698,40 грн, суд зазначає, що відповідачем в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не надано належних та допустимих доказів щодо здійснення робіт (усунення недоліків) на вказану суму як не надано доказів понесення таких витрат з боку відповідача.

Щодо заперечень пені та 3 % річних, то слід зазначити наступне, за умовами договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати виконані позивачем роботи протягом 15 банківських днів з моменту підписання актів виконаних підрядних робіт (п. 4.2.2. договору). Матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем без зауважень за актами № 1 та № 2 відповідно 31.10.2013 р та 20.12.2013 р. відповідно. Відтак, обов'язок оплатити виконані роботи позивачем за Актом № 1 у відповідача наступив 22.11.2013 та за Актом № 2 - 15.01.2014 р. Виконані позивачем роботи, відповідачем станом на момент вирішення спору так і не були оплачені, що не заперечується останнім. Обґрунтування, з боку відповідача щодо ненастання відповідальності за несплату за виконані роботи, дефектним актом № 2/02/14 від 14.02.2014 р. не може вважатися судом належним доказом. Оскільки, з даного акту вбачається, що при огляді комісією вмонтованих металоконструкцій виявлено відшарування вогнезахисного покриття металоконструкцій, проте не вбачається, що роботи позивачем були виконанні неналежним чином.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд» (04213, м. Київ, вул.. Прирічна, буд. 13; ідентифікаційний код 32824630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технологічна компанія «ДАКМАС» (07500, 07500, Київська обл., Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вул. Пархоменка, буд. 34; ідентифікаційний код 37649016) основну суму заборгованості у розмірі 114 831 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять одну) грн 11 коп., пеню у розмірі 6 456 (шість тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн 92 коп.; 3% річних у розмірі 1 789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) грн 56 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2015 року

Судді Л.Г. Пукшин - головуючий

О.А. Грєхова

С.В. Стасюк