Постанова

від 31.03.2015 по справі 910/19828/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 910/19828/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників

сторін: від позивача - Скрицька Н.А.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Металспецбуд"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 28.01.2015 року

у справі № 910/19828/14 ( Головуючий суддя: Пушкин Л.Г.

судді: Грєхова О.А.

Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо-технологічна компанія "ДАКМАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Металспецбуд"

про стягнення 123 077,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.01.2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецбуд" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 13; ідентифікаційний код 32824630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технологічна компанія "ДАКМАС" (07500, Київська обл., Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вул. Пархоменка, буд. 34; ідентифікаційний код 37649016) основну суму заборгованості у розмірі 114831 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять одну) грн 11 коп., пеню у розмірі 6456 (шість тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн 92 коп.; 3% річних у розмірі 1789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) грн 56 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з відповідача нв користь позивача грошові кошти в розмірі 106132,71 грн. в задоволені інших позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 17.03.2015 року представники відповідача та позивача не з'явилися. Розгляд справи відкладено на 31.03.2015 року.

В судове засідання 31.03.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 03 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технологічна компанія "ДАКМАС" (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металспецбуд" (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 24/13 на виконання вогнезахисних робіт (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується протягом дії договору підряду своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих конструкцій для об'єкту: "Будівництво офісного центру центру з вбудованими та прибудованими приміщеннями та закладами громадського харчування, підземними та надземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Струтинського, 13-15, в Печерському районі м. Києва" з метою досягнення межі вогнестійкості R 60 хвилин; підрядник використовує для вогнезахисної обробки металевих конструкцій сертифікований матеріал - склад для вогнезахисного покриття "ФЕНИКС СТС".

Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором підряду та додатком 1 до нього (п. 1.3. договору).

Склад та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, визначаються договірною ціною (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору підряду (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору перед початком робіт, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору, замовник сплачує підряднику аванс для придбання ресурсів, що є необхідними для виконання робіт у розмірі 80 % (вісімдесят відсотків) від ціни договору, що складає: 459 324,45 грн. в тому числі ПДВ.

Решту грошових коштів за виконані роботи, замовник сплачує на підставі Акту виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками Сторін щомісячно. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт, актів узгодження вводу в експлуатацію та надання копії актів контролю якості на виконані роботи (п. 3.2. договору).

У п. 3.4. договору визначено порядок прийняття робіт, зокрема: для приймання робіт з вогнезахисного обробляння замовником робіт створюється робоча комісія з представників замовника, виконавця робіт та державного пожежного нагляду. Порядок і тривалість роботи комісії визначається замовником робіт згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243.

У п. 2.2.4. договору сторони визначили, що підрядник зобов'язується проводити оплату робіт, виконаних підрядником не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 4.2. договору робота сплачується згідно акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт за фактичні обсяги виконаних робіт.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, 31.10.2013 року підрядником і замовником було підписано Акт №1 приймання виконаних підрядником робіт з вогнезахисної обробки металоконструкцій, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за договором за жовтень 2013 р. становила 468756,90 грн та 20.12.2013 р. сторонами підписано Акт №2 приймання виконаних підрядником робіт з вогнезахисної обробки металоконструкцій, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за договором за грудень 2013 р. становила 105398,66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання п. 3.1. договору перераховано аванс у сумі 459324,45 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 03.04.2013 р.

Таким чином загальна заборгованість відповідача за договором підряду №24/13 з урахуванням п. 3.3 договору на момент подачі позову до суду становила 114831,11 грн.

Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 24/13 від 03.04.2013 р.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Проаналізувавши умови угоди сторін, їх права та обов'язки за договором №24/13 від 03.04.2013 р. суд дійшов висновку про виникнення між сторонами зобов'язань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої зави, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно актів № 1 від 31.10.2013 року приймання виконаних робіт за жовтень 2013 року, № 2 від 20.12.2013 року за грудень 2013 року, позивачем виконано за договором роботи на загальну суму 574155,56 грн. в т.ч. ПДВ, та здано виконані роботи відповідачеві без зауважень; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що підрядник зобов'язується проводити оплату робіт, виконаних підрядником не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Таким чином, строк виконання зобов'язання за актами виконаних робіт на момент звернення до суду першої інстанції з позовом настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, замовник на підставі п. 3.1. договору перерахував позивачу лише аванс в сумі 459324,45 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 03.04.2013 р., інших коштів від відповідача на рахунок позивача не були перераховані згідно строків та умов договору, а тому борг на момент розгляду справи по суті становить 114831,11 грн. (574155,56 грн - 459324,45 грн).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актом приймання виконаних робіт, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 114831,11 грн.

Крім основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 6456,92 грн. та 3 % річних у розмірі 1789,74 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2. договору у разі прострочення замовником оплати за договором, він зобов'язаний перерахувати підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за виконану роботу, отже наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені.

Перевіривши розрахунки позивача, суд першої інстанції вірно встановив, що розмір 3% річних та пеня становлять суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем - 3% річних у розмірі 1789,74 грн та пеня у розмірі 6456,92 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо заперечень пені та 3 % річних, то слід зазначити наступне, за умовами договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати виконані позивачем роботи протягом 15 банківських днів з моменту підписання актів виконаних підрядних робіт (п. 4.2.2. договору). Матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем без зауважень за актами № 1 та № 2 відповідно 31.10.2013 р та 20.12.2013 р. відповідно. Відтак, обов'язок оплатити виконані роботи позивачем за Актом № 1 у відповідача наступив 22.11.2013 та за Актом № 2 - 15.01.2014 р. Виконані позивачем роботи, відповідачем станом на момент вирішення спору так і не були оплачені, що не заперечується останнім. Обґрунтування, з боку відповідача щодо ненастання відповідальності за несплату за виконані роботи, дефектним актом № 2/02/14 від 14.02.2014 р. не може вважатися належним доказом. Оскільки, з даного акту вбачається, що при огляді комісією вмонтованих металоконструкцій виявлено відшарування вогнезахисного покриття металоконструкцій, проте не вбачається, що роботи позивачем були виконанні неналежним чином.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2015 року у справі №910/19828/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/19828/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 01.04.2015 року.