Рішення

від 04.02.2015 по справі 925/574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 925/574/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Анісімова І.А., при секретарі судового засідання Швидкій О.В.

у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307

за участю представників сторін

від позивача: Гураль С.П. - за довіреністю від Юдицького О.В.,

від відповідача 1: Мухінський В.О. - за довіреністю,

від відповідача 2: не з'явився,

розглядає справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" та товарної біржі "Черкаська Центральна товарна біржа"

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про визнання недійсним правочину щодо відчуження автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, № двигуна A15SMS214933R, № кузова SUPTF69YD7W310397.

20.05.2014 ухвалою господарського суду Черкаської області було зупинено провадження у справі №925/574/14, до вирішення пов'язаною з нею справою №823/4040/13-а, що розглядається іншим судом.

05.12.2014 ухвалою господарського суду Черкаської області було поновлено провадження у справі №925/574/14, за клопотанням ТОВ "Сван-1" від 01.12.2014.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України та зазначав, що оспрюваний правочин є збитковим, а тому суперечить положенням ст. 79 ГК України та статуту товариства.

Правочин, який укладено в листопаді 2010 року між ТОВ «Сван-1» та ТОВ «Агро Інжиніринг» та відповідно до якого у ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Черкаси здійснено перереєстрацію вищевказаного автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y з ТОВ «Сван-1» на ТОВ «Агро Інжиніринг» був укладений з порушенням вимог діючого цивільного законодавства України та спрямований на спричинення збитків товариству.

Відповідач 1 відзивом на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечив посилаючись на те, що вищевказаний правочин не порушує права, законні інтереси позивача та основні принципи його діяльності, передбачені ст.79 ГПК України та статутом товариства. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 відзивом на позов проти позову заперечив та зазначив, що оскаржена біржова угода купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний №18984 від 30.11.2010 не суперечить п.6 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», оскільки в даному випадку продавалась партія товару, а не один автомобіль.

Також посилається на те, що біржова угода купівлі-продажу транспортного засобу була укладена 30.11.2010, а позовна заява ТОВ «Сван-1» про визнання недійсним правочину, зареєстрована в господарському суді Черкаської області 04.04.2014. Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки, отже 30.11.2013 сплила встановлена законом позовна давність, що згідно ст..267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Направив до суду клопотання від 28.01.2015 №274 про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 04 лютого 2015 року згідно ст. 85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши усі обставини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

30.11.2010 між ТОВ «Сван-1» та ТОВ «Агро Інжиніринг» було укладено біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний №18984.

Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі, як це встановлено ст. 281 ГК України.

Сторонами було досягнуто згоди про відчуження позивачем на користь відповідача ряду автомобілів, в тому числі і легкового автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, № двигуна A15SMS214933R, № кузова SUPTF69YD7W310397.

Відповідно до банківських виписок ТОВ «Сван-1» стосовно руху коштів по рахунку №26002100039, відкритого в ПАТ АБ «Укргазбанк» МФО 320478, було встановлено, що 29.11.2010 на вказаний рахунок від ТОВ «Агро Інжиніринг» надійшли кошти в сумі 13 108 грн. 00 коп. призначення платежу за DAEWOO LANOS TF69Yз/р 623 від 29.11.2010.

Позивач при зверненні з позовом зазначив, що вказаний автомобіль було продано за ціною істотно нижчою від реальної ціни цього автомобіля, оскільки ціна продажу за біржовою угодою становить 13 108 грн.00 коп., а згідно висновку спеціаліста №1885 від 10.12.2010 ринкова вартість автомобіля становить 45 219 грн. 60 коп., що є підставою для визнання договору недійсним та порушує права позивача на отримання прибутку від господарської діяльності.

Вищевказаний правочин порушує права, законні інтереси ТОВ «Сван-1» та основні принципи його діяльності, передбачені ст.79 ГК України та Статутом товариства, оскільки його укладення направлено не на отримання прибутку, а навпаки завдало значних збитків товариству в результаті продажу майна товариства за ціною, значно нижчою від ринкової.

Суд відхиляє дані доводи позивача та погоджується із запереченнями проти позову інших учасників процесу в цій частині, виходячи з такого:

- низька ціна продажу певного товару не є самостійною підставою для визнання договору недійсним, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства;

- неотримання прибутку є ризиком комерційної діяльності кожного господарюючого суб'єкта;

- висновок спеціаліста № 1885 від 10.12.2010 не складався для відчуження автомобіля, а тому не може слугувати достовірним доказом дійсної ринкової ціни автомобіля;

- проданий автомобіль був уживаний, оскільки згідно вказаного висновку спеціаліста авто мало пробіг 200230 км, строк експлуатації 4 роки, 11 міс. при тому, що нормативний пробіг для забезпечення автомобілю технічно нормального стану за цей час повинен скласти лише 19 500 км., що пояснює визначену у спірному договорі ціну продажу автомобіля.

За правовою природою біржова угода є договором купівлі-продажу та відповідає вимогам ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, в обґрунтування зазначених обставин, позивач зазначав наступне:

Біржова угода купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18984 від 30.11.2010 укладена з порушенням норм діючого законодавства , зокрема ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», що транспортні засоби, які є предметом вказаної біржової угоди, зокрема автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, № двигуна A15SMS214933R, № кузова SUPTF69YD7W310397, не могли бути предметом біржової торгівлі, так як на час укладення та реєстрації спірної біржової угоди вони не були новими.

З боку продавця при укладенні оспорюваної біржової угоди 30.11.2010 виступав тимчасовий член Черкаської центральної товарної біржі Шатерник Руслан Володимирович. Відповідно до протоколу №30/11/10 загальних зборів учасників ТОВ «Сван-1» від 30.11.2010. загальними зборами було прийнято рішення про звільнення Шатерника Р.В. з посади генерального директора Товариства з 30.11.2010 на підставі його заяви від 30.11.2010.

Водночас, як з'ясовано судом під час розгляду справи, рішення загальних зборів учасників (оформлене протоколом №10/06/07 від 07.06.2010 року), про призначення на посаду генерального директора позивача Шатерніка Руслана Володимировича є чинним та в установленому законом порядку не було визнано недійсним.

Наведене вище рішення загальних зборів учасників товариства не є предметом розгляду даного спору.

Будь-яких трудових спорів з цього питання також не було, а тому посилання позивача про те, що оспорюваний договір підписаний не уповноваженою особою є безпідставним та необґрунтованим.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Позивачем не надано доказів, що Шатерник Р.В. діяв зловмисно. В матеріалах справи відсутні докази, в т.ч. судові рішення із висновками про те, що біржова угода була результатом зловмисної згоди представників її сторін та укладалася на шкоду інтересам продавця.

Як зазначається в постанові пленуму Вищого господарського суду України, від 29 червня 2013 року, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Таким чином суд не вважає переконливими доводи позивача про те, що при укладенні біржової угоди мала місце зловмисна домовленість одного представника з іншим.

Відповідно до ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання.

У відповідності до ч. 6 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Суд вважає, що за змістом цієї норми продаж вживаних товарів на біржі заборонений у будь-якому випадку, крім продажу майна, що відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону. Ця норма не допускає об'єднання вживаних товарів у партію для їх продажу, виходячи із прямого змісту ст. 15 Закону.

Всіма учасниками процесу не заперечується, що всі автомобілі, в тому числі і автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, № двигуна A15SMS214933R, № кузова SUPTF69YD7W310397 на час продажу були вживаними.

У відповідності до ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а встановлення такої обставини є підставою для визнання договору недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2011 року ухвалою господарського суду Черкаської області зі справи №10/5026/2337/2011 було порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича.

Ухвалою суду від 09 лютого 2012 року керівника боржника Вінника Сергія Васильовича - голову ліквідаційної комісії відсторонено від посади та покладено на розпорядника майна Юдицького Олександра Вікторовича виконання обов'язків керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1".

Згідно абзаців 2 та 3 п. 1 1 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI)" положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки на даний час у справі №10/5026/2337/2011 триває процедура розпорядження майном боржника, то застосовуються положення Закону, без врахування змін внесених Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідач 1 та 2 просять застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальний трирічний строк позовної давності щодо визнання біржової угоди від 30.11.2010 №18984 недійсною сплив 30.11.2013.

В той же час позивач звернувся з позовом до суду лише 04.04.2014 (згідно вхідного штемпеля).

В даному випадку для оцінки перебігу строку позовної давності слід враховувати, що стороною спірного біржового договору є ТОВ "Сван-1", а не арбітражний керуючий Юдицький О.В., який в певний період почав виконувати функцію керівника товариства в ході розгляду справи про банкрутство. Також і зміна керівництва на підприємстві не є підставою для зміни обрахунку строку позовної давності, оскільки таке не передбачено нормами ЦК України.

Посилання позивача на те, що арбітражний керуючий Юдицький О.В. не знав про укладання оспорюваного договору не може бути прийнято судом в якості поважного обґрунтування причин пропуску строку позовної давності із зазначених вище причин.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №5013/492/12, спеціальних норм про позовну давність (у т.ч. для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

За змістом ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає, що порушення строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Звертаючись до суду позивач самостійно визначає особу до якої пред'являє свою вимогу, тобто визначає відповідача.

Проте, відповідач 2 - товарна біржа "Черкаська Центральна товарна біржа" не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а є суб'єктом господарювання, що лише надавало послуги при укладанні біржової угоди.

За таких обставин позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" до другого відповідача заявлено безпідставно.

З урахуванням викладеного, в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, оскільки позов ні до першого, ні до другого відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядки та строки передбачені розділом XII ГПК України.

Повне рішення складено 06 лютого 2015 року

Суддя І.А.Анісімов