Постанова

від 18.05.2015 по справі 925/574/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 925/574/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №02-01/9013/04-14-10-2337 від 12.02.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року

у справі №925/574/14 (суддя - Анісімов І.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1»

до 1.товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»

2.товарної біржі «Черкаська Центральна товарна біржа»

про визнання недійсним правочину

за участю представників сторін:

від позивача: Тімергаліна О.О., довіреність №02-01/8911-Д/04-14-10-2337 від 04.01.2015 року,

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

04.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (відповідач 1 у справі) та до товарної біржі «Черкаська Центральна товарна біржа» (відповідач 2 у справі) про визнання недійсною біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18984 від 30.11.2010 року та застосування наслідків недійсності правочину (а.с. 2-9 том1).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що спірний договір був вчинений з порушенням норм цивільного законодавства, оскільки укладений внаслідок зловмисної змови представника позивача та відповідача 1, за відсутності у представника позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також із порушенням ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 212-219 том 2).

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний правочин укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», однак відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності за відсутності поважних причин такого пропуску, про що було заявлено відповідачами у справі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1», 16.02.2015 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року у справі №925/574/14 скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, стверджує, що судом не досліджено всіх обставин справи, не надано належної оцінки обставинам, що стали підставою пропуску строку позовної давності, а відтак, апелянт вважає, що його право підлягає захисту, оскільки строк позовної давності був пропущений ним з поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року апеляційну скаргу 02-01/9013/04-14-10-2337 від 12.02.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року у справі №925/574/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 30.03.2015 року.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 30.03.2015 року представників відповідачів, розгляд справи ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року було відкладено на 20.04.2015 року.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.04.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відпустці, для розгляду справи №925/574/14 визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи було відкладено на 18.05.2015 року.

У судовому засіданні 18.05.2015 року представник позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року у справі №925/574/14 скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 18.05.2015 року втретє не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

30.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» (продавець за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (покупець за договором, відповідач 1 у справі) було укладено біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний №18984 (а.с. 16-19 том 1), відповідно до якої позивачем на користь відповідача було відчужено ряд автомобілів, в тому числі і легковий автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, № двигуна A15SMS214933R, № кузова SUPTF69YD7W310397.

Вартість транспортного засобу згідно бухгалтерської довідки №96 від 24.11.2010 року становила 13 108,00 грн.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» 29.11.2010 року на його рахунок від товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» надійшли кошти в сумі 13 108,00 грн з призначенням платежу за DAEWOO LANOS TF69Yз/р 623 від 29.11.2010 року.

Згідно ч.3 ст. 281 ГК України біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.

За правовою природою біржова угода є договором купівлі-продажу та відповідає вимогам ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Позивач стверджує, що оспорюваний правочин з боку продавця був підписаний Шатерником Русланом Володимировичем, який відповідно до протоколу №30/11/10 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» від 30.11.2010 року був звільнений з посади генерального директора товариства з 30.11.2010 року на підставі його заяви від 30.11.2010 року, тобто позивач вважає, що спірний договір підписаний особою без відповідного обсягу цивільної дієздатності, при зловмисній домовленості Шатерніка Р.В. з покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг».

Водночас, як з'ясовано судом під час розгляду справи, рішення загальних зборів учасників (оформлене протоколом №10/06/07 від 07.06.2010 року), про призначення на посаду генерального директора позивача Шатерніка Руслана Володимировича є чинним та в установленому законом порядку не було визнано недійсним.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Позивачем не надано доказів, що Шатерник Р.В. на момент укладення спірного правочину діяв зловмисно чи не мав повноважень на підписання вказаної угоди. В матеріалах справи відсутні докази, в т.ч. судові рішення із висновками про те, що біржова угода була результатом зловмисної згоди представників її сторін та укладалася на шкоду інтересам продавця.

Як зазначається в постанові пленуму Вищого господарського суду України, від 29 червня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Таким чином, місцевим господарським судом було правомірно відхилено доводи позивача про те, що при укладенні біржової угоди №18984 від 30.11.2010 року мала місце зловмисна домовленість одного представника з іншим.

Позивач при зверненні з позовом зазначив також, що автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, було продано за ціною істотно нижчою від реальної ціни цього автомобіля, оскільки ціна продажу за біржовою угодою становить 13 108,00 грн, а згідно висновку спеціаліста №1885 від 10.12.2010 ринкова вартість автомобіля становить 45 219, 60 грн, що є підставою для визнання договору недійсним, оскільки такий порушує права позивача на отримання прибутку від господарської діяльності.

Однак, низька ціна продажу певного товару не є самостійною підставою для визнання договору недійсним, а неотримання прибутку є ризиком комерційної діяльності кожного господарюючого суб'єкта. Разом з цим, проданий автомобіль був уживаний, оскільки згідно висновку спеціаліста №1885 від 10.12.2010 року транспортний засіб мав пробіг 200 230 км, строк експлуатації 4 роки 11 міс. при тому, що нормативний пробіг для забезпечення автомобілю технічно нормального стану за цей час повинен скласти лише 19 500 км (а.с. 249-252 том 1), що пояснює визначену у спірному договорі ціну продажу автомобіля.

Щодо доводів позивача про порушення при укладенні біржової угоди положень Закону України «Про товарну біржу», колегія суддів погоджується із їх обґрунтованістю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання.

У відповідності до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що за змістом цієї норми продаж вживаних товарів на біржі заборонений у будь-якому випадку, крім продажу майна, що відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону. Ця норма не допускає об'єднання вживаних товарів у партію для їх продажу, виходячи із прямого змісту ст. 15 Закону.

Всіма учасниками процесу не заперечується, що всі автомобілі, в тому числі і автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, № двигуна A15SMS214933R, № кузова SUPTF69YD7W310397 на час продажу були вживаними, що також підтверджується висновком спеціаліста №1885 від 10.12.2010 року.

Отже, продаж транспортного засобу DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску через укладення біржового договору порушує вимоги чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а встановлення такої обставини є підставою для визнання договору недійсним.

Разом з цим, відповідачем 1 у справі була подана заява про застосування судом до позовних вимог наслідків спливу позовної давності (а. с. 175-179 том 2).

В обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності до вимоги про визнання недійсною біржової угоди від 30.11.2010 року, позивач посилається на те, що про особу, якій були відчужені транспортні засоби стало відомо йому лише після 12.09.2013 року а саме після отримання арбітражним керуючим - в.о. керівника ТОВ «Сван-1» Юдицьким О.В. банківських виписок по рахунку товариства, а копію спірної угоди він отримав лише в процесі розгляду Господарським судом Черкаської області справи №925/7/14, відтак строк позовної давності, за твердженням позивача, був пропущений ним з поважних причин.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується з такими доводами товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» з наступних підстав.

Частиною 2 ч ст. 267 ЦК України визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, саме з моменту укладення біржової угоди №18984 (тобто з 01.12.2010 року, з урахуванням ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строків) у товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» виникло право на звернення з вимогою про визнання її недійсною. І саме з цієї дати, а не з дати отримання арбітражним керуючим відомостей про укладення спірної угоди починає перебіг строк позовної давності, оскільки право вимоги про визнання угоди недійсною виникає у самого товариства (незалежно від того, хто був його керівником у цей період і перебіг строку позовної давності не змінюється у випадку зміни керівників товариства), яке було стороною спірної угоди, а не арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович, а тому товариство було обізнано з усіма умовами даного правочину з моменту його укладання.

Загальний трирічний строк позовної давності щодо визнання біржової угоди від 30 листопада 2010 року недійсною сплив 30 листопада 2013 року.

В той же час позивач звернувся з позовом до суду лише 04.04.2014 року (згідно з відмітки на вхідному штемпелі загального Господарського суду Черкаської області), тобто з пропуском строку позовної давності.

Крім того, арбітражний керуючий в своїх поясненнях №02-01/8791/04-14-10-2337 від 03.12.2014 року (а.с.1-13 том 2) вказує, що після 12 вересня 2013 року зміг встановити кому транспортні засоби було відчужено. Тобто, за два місяці до закінчення строку позовної давності новому керівнику вже було відомо про відчуження транспортного засобу та про особу-набувача, проте позов було подано до суду лише 04.04.2014 року.

За змістом ч. 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» про визнання недійсною біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18984 від 30.11.2010 року та застосування наслідків недійсності правочину у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає особу до якої пред'являє свою вимогу, тобто визначає відповідача. Як вірно вказано Господарським судом Черкаської області, відповідач 2 - товарна біржа «Черкаська Центральна товарна біржа» не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а є суб'єктом господарювання, що лише надавало послуги при укладанні біржової угоди.

За таких обставин позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до другого відповідача заявлено безпідставно.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року у справі №925/574/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Разом з цим, згідно підпунктів 1-2 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827,00 грн; виходячи, що мінімальна заробітна згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» становить 1 218,00 грн) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1 218,00 грн).

Відповідно до п. 2.10-2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як вбачається з позовної заяви, товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» було заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме визнання недійсною біржову угоду від 30.11.2010 року №18984; скасування запису про реєстрацію даної угоди та майнова вимога про повернення відчуженого за біржовою угодою від 30.11.2010 року №18984 транспортного засобу DAEWOO LANOS TF69Y, 2006 року випуску, державний номерний знак (транзит) 24АН3383, № двигуна A15SMS214933R, № кузова SUPTF69YD7W310397. За подання позову позивачем згідно платіжних доручень №16917952 від 13.02.2014 року на суму 1 218,00 грн, №34 від 03.04.2014 року на суму 1 218,00 грн та №18077032 від 17.02.2014 року на суму 1 827,00 грн було сплачено судовий збір як за дві вимоги немайнового характеру, так і за вимогу майнового характеру (в законодавчо встановленому мінімальному розмірі), загалом сплачено судовий збір у сумі 4 263,00 грн.

Згідно підпункту 4 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється за ставками: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Звертаючись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №02-01/9013/04-14-10-2337 від 12.02.2015 року, позивач оскаржує рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а відтак відповідно до підпункту 4 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір у сумі 2 131,50 грн. Однак, згідно платіжного доручення №23 від 13.02.2015 року апелянтом сплачено лише 609,00 грн, тобто недоплачено 1 522,50 грн.

Відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що з товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 1 522,50 грн недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року у справі №925/574/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.02.2015 року у справі №925/574/14 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» (18005, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, буд. 153/2, кВ.35, код ЄДРПОУ 25658686) в доход Державного бюджету України (платіжні реквізити: отримувач коштів - ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача - 37993783; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31216206782001; код класифікації доходів бюджету - 22030001) 1 522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн 00 коп недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видати наказ на виконання постанови апеляційного суду.

5. Справу №925/574/14 повернути до Господарського Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова