Постанова

від 05.09.2014 по справі 804/7819/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2014 р. Справа № 804/7819/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Донцова Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача «Р» від 19.02.2014р. №0002751703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10375,50грн.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за реальними господарськими операціями з ПП «Котедж». При цьому не можуть бути доказом нереальності укладених позивачем з ПП «Котедж» правочинів висновки акту перевірки цього контрагента, отриманого відповідачем від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому, зокрема, значиться, що ПП «Котедж» здійснював діяльність з надання податкової вигоди третім особам, оскільки, жодним чином вина ПП «Котедж» у вказаних діяннях не встановлена, а позивач як платник податків не може нести відповідальність за порушення іншими платниками податків вимог податкового законодавства. Доводи відповідача відносно того, що є певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є підтвердженням нереальності самих господарських операцій, тим більше, що всі основні реквізити в них наявні. З огляду на це позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту січня 2012 року суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Котедж».

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Котедж» за січень 2012 року, оскільки правочини, укладені з цим контрагентом, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки акту перевірки цього контрагента від 18.05.2013 року №1150/226/32965070, отриманого відповідачем від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого встановлено порушення означеним контрагентом ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Також відповідач зазначав, що позивачем було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, які оформлені не належним чином, а саме: в них відсутня інформація щодо марки, серії та номеру автомобіля, що здійснював перевезення та невірно вказано пункт навантаження товару. Через означене ці товарно-транспортні накладні є дефектними. Крім того відповідач зазначав, що, позивач орендував складське приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4, а згідно товарно-транспортних накладних, складених ПП «Котедж», навантаження товару відбувалося за адресою: АДРЕСА_1. При цьому у гр. ОСОБА_4, яка працює протягом 7 років виконавчим директором підприємства ОСМД «Домовой-1», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, були відібрані пояснення, згідно яких квартира АДРЕСА_1 належить ФОП ОСОБА_3, однак, останній там не проживає, а здає це приміщення в оренду під якийсь офіс, кому невідомо. Складські приміщення за вищеозначеною адресою відсутні, в будинку немає можливості зберігати велику кількість плівки та будівельних матеріалів, розвантаження великих партій будівельних матеріалів та плівки за цієї адресою не здійснювалося, тим більше, що відсутні під'їзні шляхи для вантажних автомобілів. Наведене також спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Котедж». Також відповідач посилався на те, що позивачем не була надана до перевірки податкова накладна, яка підтверджує включення до складу податкового кредиту за січень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 250,00 грн. за господарською операцією з ПП «Котедж» щодо придбання позивачем у цього контрагента пакетів на загальну суму 1500,00грн. Таким чином, виявлені під час проведення перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства правомірно та обґрунтовано зафіксовані в акті перевірки №04/17-3/299240855 від 08.01.2014р., а винесене на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.02.2014р. №0002751703 є законним та скасуванню не підлягає.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі -ФОП ОСОБА_3.) (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.06.2006р., свідоцтво про державну реєстрацію №2224000000003338 від 21.06.2006 року, перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

На підставі наказу начальника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2013р. №705, повідомлення про направлення на перевірку від 16.12.2013р. №17245/6/17-3 та згідно вимог ст.79 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором вказаного органу доходів і зборів ОСОБА_5 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Котедж» (код ЄДРПОУ 32965070) за січень 2012 року (а.с.122-123).

За результатами означеної перевірки було складено акт від 08.01.2014р. №04/17-3/299240855, яким зафіксовано встановлене перевіркою порушення позивачем приписів п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Котедж» за січень 2012 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6917,00грн. (а.с.9-17).

25 грудня 2013 року позивачеві було направлено лист із запрошенням з'явитися до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 08.01.2014р. об 11год.00хвил. для ознайомлення з актом перевірки та задля його підписання (а.с.116).

08.01.2014р. ФОП ОСОБА_3 до контролюючого органу не з'явився, про що працівниками Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт про неявку, а примірник акту надіслано позивачеві засобами поштового зв'язку (а.с.117,118).

При цьому слід зазначити, що відповідачем докази на підтвердження отримання позивачем копії наказу про призначення цієї перевірки та повідомлення про її проведення, а також докази на підтвердження вручення ФОП ОСОБА_3 листа про виклик до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надано не було.

Щодо надісланого примірника акту перевірки від 08.01.2014р. №04/17-3/299240855, то він також фактично не був вручений ФОП ОСОБА_3, оскільки поштове відправлення, яким на адресу позивача надсилався вказаний документ, повернулося на адресу Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з відміткою відділення поштового зв'язку про повернення за закінченням термінів зберігання (а.с.119-120).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, про проведення вищеозначеної перевірки ФОП ОСОБА_3 довідався лише 24.02.2014р. після отримання ним податкового повідомлення-рішення від 19.02.2014р. №0002751703, винесеного на підставі акту перевірки від 08.01.2014р. №04/17-3/299240855.

Судом встановлено, що дійсно на підставі вищеозначеного акту перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 19 лютого 2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002751703, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10375,50грн., з яких за основним платежем - 6917,00грн. та за штрафними санкціями - 3458,50грн.(а.с.18).

Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, зазначивши в скарзі також про те, що про проведення перевірки йому нічого відомо не було, з актом перевірки він не ознайомлений та не отримував його примірника. Аналогічну скаргу позивач подав і до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с.135,136).

За результатами розгляду вказаних заперечень ФОП ОСОБА_3 та на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, начальником Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було видано наказ від 17.03.2014р. №305 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП «Котедж» за січень 2012 року (а.с.137).

03 квітня 2014 року було складено акт №1206/17-3/299240855 документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП «Котедж» за січень 2012 року, яким також зафіксовано встановлену під час цієї перевірки наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Котедж» у січні 2012 року по ланцюгу постачання, внаслідок чого позивачем було порушено приписи п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податку на додану вартість на загальну суму 6917,00грн. (а.с.125-134).

Отже, актом перевірки від 03.04.2014р. №1206/17-3/299240855 було підтверджено обґрунтованість висновків, викладених в акті від 08.01.2014р. №04/17-3/299240855, та правомірність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19.02.2014р. №0002751703.

При цьому висновки відповідача про відсутність факту реального здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Котедж» у січні 2012 року, згідно вказаних актів перевірки обґрунтовані тим, що висновками акту перевірки ПП «Котедж» від 18.05.2013р. №1150/226/32965070, отриманого відповідачем від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, встановлено порушення означеним контрагентом ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. При цьому надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином та є дефектними, оскільки в них відсутня інформація щодо марки, серії та номеру автомобіля, що здійснював перевезення, та невірно вказано пункт навантаження товару. Крім того перевіркою було встановлено, що позивач орендував складське приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4, а згідно товарно-транспортних накладних, складених ПП «Котедж», навантаження товару відбувалося за адресою: АДРЕСА_1. При цьому у гр. ОСОБА_4, яка працює протягом 7 років виконавчим директором підприємства ОСМД «Домовой-1», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, були відібрані пояснення, згідно яких квартира АДРЕСА_1 належить ФОП ОСОБА_3, однак, останній там не проживає, а здає це приміщення в оренду під якийсь офіс, кому невідомо. Складські приміщення за вищеозначеною адресою відсутні, в будинку немає можливості зберігати велику кількість плівки та будівельних матеріалів, розвантаження великих партій будівельних матеріалів та плівки за цієї адресою не здійснювалося, тим більше, що відсутні під'їзні шляхи для вантажних автомобілів. Також відповідач посилався на те, що позивачем не була надана до перевірки податкова накладна, яка підтверджує правомірність включення до складу податкового кредиту січня 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 250,00 грн. за господарською операцією з ПП «Котедж» щодо придбання позивачем у цього контрагента пакетів на загальну суму 1500,00грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача форми «Р» від 19.02.2014р. №0002751703, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України.

Проте рішеннями ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.04.2014р. №2118/10/04-36-10-08-09 та Міністерства доходів і зборів України від 30.04.2014р. скарги ФОП ОСОБА_3 були залишенні без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.02.2014р. №0002751703 - без змін (а.с.19-22).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Котедж» було укладено договір про надання послуг №011902, згідно якого ПП «Котедж», як виконавець, зобов'язувалося в порядку та на умовах, визначених цим договором, за завданням ФОП ОСОБА_3, як замовника, протягом визначеного в договорі строку надавати за плату транспортно-експедиційні послуги та проводити вантажно-навантажувальні роботи, а замовник зобов'язувався оплатити надані послуги (а.с.100-102).

Згідно п.1.2 вказаного договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), що є невід`ємним додатком до цього договору, та сума цього договору визначається актами здачі-прийняття робіт та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №оу-011905 ПП «Котедж» на виконання умов договору №011902 від 19.01.2012р. надало ФОП ОСОБА_3 були надані транспортно-експедиторські послуги за наступними маршрутами: Дніпропетровськ -Маньківка, сел. Рогань Харківська область - Дніпропетровськ, Дніпропетровськ - Одеса, Харків - Мар'янівка, Комсомольськ - Дніпропетровськ, Дніпропетровськ - Полтава, Харків - Дружківка, Дніпропетровськ - Київ, Дніпропетровськ - Черкаси, Харків - Дніпропетровськ, Комсомольськ - Дніпропетровськ. Загальна вартість цих послуг склала 40000,00грн., у тому числі податок на додану вартість - 6666,67грн. (а.с.57).

На підтвердження наданих послуг позивачем надано товарно-транспортні накладні №03013 від 03.01.2012р., №10012 від 10.01.2012р., №11016 від 11.01.2012р., №11013 від 11.01.2012р., №12011 від 12.01.2012р., №13012 від 13.01.2012р., №13017 від 13.01.2012р., №13015 від 13.01.2012р., №18012 від 18.01.2012р., №19011 від 19.01.2012р. та №19013 від 19.01.2012р., з яких вбачається, що автотранспортні перевезення здійснювалися ПП «Котедж» на замовлення ФОП ОСОБА_3, місцем навантаження є: АДРЕСА_1 (а.с.58,60,62,65,67-68,70,72,78,81).

При цьому відповідач наполягає на тому, що зазначені у перелічених товарно-транспортних накладних відомості щодо пункту навантаження є неправдивими, оскільки складські приміщення ФОП ОСОБА_3 орендував за іншою адресою, а саме за адресою: АДРЕСА_4. Крім того, відповідач посилався на пояснення, відібрані у гр. ОСОБА_4, яка працює протягом 7 років виконавчим директором підприємства ОСМД «Домовой-1», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та згідно яких квартира АДРЕСА_1 належить ФОП ОСОБА_3, однак, останній там не проживає, а здає це приміщення в оренду під якийсь офіс, кому невідомо; складські приміщення за вищеозначеною адресою відсутні, в будинку немає можливості зберігати велику кількість плівки та будівельних матеріалів, розвантаження великих партій будівельних матеріалів та плівки за цієї адресою не здійснювалося, тим більше, що відсутні під'їзні шляхи для вантажних автомобілів.

Відносно наведених доводів відповідача представник позивача суду пояснив, що з 2009 року ФОП ОСОБА_3 дійсно здійснював свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1, у власній квартирі, що знаходить на першому поверсі житлового будинку, де і зберігалися придбані ним плівки, рулони лінолеуму тощо, які він купував в основному під замовлення, а потім перепродував. Партія рулонів, що придбавалися позивачем, становила приблизно 50 рулонів. З початку 2012 року ФОП ОСОБА_3 орендував виробничо-складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_4, де розпочав власне виробництво.

Судом також була допитана у якості свідка виконавчий директор підприємства ОСМД «Домовой-1», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, - ОСОБА_4, яка суду показала, що працює на вказаній посаді вже понад 7 років, у зв'язку із чим знає мешканців буд.АДРЕСА_1, в тому числі і ОСОБА_3, який був мешканцем квартири НОМЕР_2 у цьому будинку до 17.05.2014р. ОСОБА_3 займався підприємницькою діяльністю, у нього в коридорі часто стояли рулони плівки, схожої на ту, якою покривають теплиці, висотою приблизно 1,5-2м. Сусіди часто скаржилися на те, що він загороджує проходи цими рулонами. ОСОБА_4 зазначила, що вона сама безпосередньо бачила ці рулони плівки. Також свідок суду показала, що вона дійсно надавала пояснення працівникам податкової, які запитували її відносно можливості розвантаження та навантаження довгомірних автотранспортних засобів та великих партій плівки та лінолеуму на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1. На ці запитання нею була надана відповідь про те, що саме довгомірні автотранспортні засоби на цій території розвантажуватися та навантажуватися не можуть, оскільки відсутні відповідні під'їзні шляхи. Однак, звичайні автомобілі, що не є довгомірами, можуть під'їздити до будинку, наприклад, для того, щоб здійснити розвантаження меблів чи недуже великої партії товарів. Крім того, у будинку наявний чорний хід, до якого також є під'їзні шляхи. Великі партії товару, в тому числі і плівки, лінолеуму тощо дійсно не розвантажувалися, проте, невеликі партії такого товару декілька разів привозили і розвантажували, що бачила сама ОСОБА_4

Наведеними показаннями свідка, а також поясненнями представника позивача, спростовується твердження відповідача про повну відсутність під'їзних шляхів до пункту навантаження, вказаного у товарно-транспортних накладних.

Судом також встановлено, що згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних ПП «Котедж» перевозився товар - пакети, плівка тощо для контрагентів-покупців позивача - вантажоодержувачів: ПП «Мірус Компані» (вул. Яківчанська, 11 м. Полтава), ТОВ «Маньківська іграшка» (вул. Малиновського, 1 смт Маньківка, Черкаська область), ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_2), ФОП ОСОБА_7 (АДРЕСА_3), ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» (вул. Ілліча, 117-а, смт Алєксєєво-Дружківка, м. Дружківка, Донецька область) та ПАТ «Мар'янівський склозавод» (вул. Заводська, 1 смт Мар'янівка, Баранівський район, Житомирська область), а в деяких випадках вантажоодержувачем був і сам позивач, якому перевозився товар від контрагентів-продавців:ТОВ «Леомі-Оригінал» (Стропи, 1, м. Комсомольськ, Полтавська область), ПКВФ «Олімпія» (в/містечко №2 , прим.26, м. Харків).

На підтвердження господарських операцій з купівлі-продажу товарів з цими контрагентами позивачем надано суду видаткові та податкові накладні, а також специфікацію (а.с.59, 61, 63, 64, 66, 69, 71, 73-77, 79, 80, 82-84).

Отже, надані ПП «Котедж» транспортно-експедиторські послуги були використані позивачем у межах власної господарської діяльності, а необхідність їх залучення була зумовлена її характером.

Оплата за надані ПП «Котедж» послуги була здійснена позивачем у повному обсязі відповідно до платіжного доручення №29 від 20.01.2012р. на загальну суму 40000,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 6666,67грн.

На суму вартості наданих транспортно-експедиторських послуг ПП «Котедж» була виписана податкова накладна №320 від 19.01.2012р., на підставі якої ФОП ОСОБА_3 відніс до складу податкового кредиту січня 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 6666,67грн.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП «Котедж» була здійснені іще одна господарська операція, а саме поставка пакетів п/е 54*120 в кількості 1000 шт. на загальну суму 1500,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 250,00грн.

Поставка цього товару була здійснена згідно видаткової накладної №011007 від 10.01.2012р.

Крім того ПП «Котедж» на суму вартості вказаного товару було виписано податкову накладну №135 від 10.01.2012р., згідно якої позивач включив суму податку на додану вартість у розмірі 250,00грн. до складу податкового кредиту січня 2012 року (а.с.106).

Єдиною підставою для невизнання права ФОП ОСОБА_3 на податковий кредит за цією господарською операцією у розмірі 250,00грн. стало ненадання позивачем до перевірки податкової накладної №135 від 10.01.2012р.

Як пояснив представник позивача, означена податкова накладна була і є в наявності у позивача, проте до перевірки не надавалася, оскільки позивач не був повідомлений про її проведення і примірник акту, складеного за її результатами, отримав лише після скарги.

При цьому вказана податкова накладна була надана позивачем суду.

Таким чином, факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Котедж» підтверджується відповідними первинними документами, а саме: договором про надання послуг, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, видатковою накладною, товарно-транспортними накладними та платіжним дорученням щодо перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Котедж» коштів за отримані послуги, а також податковими та видатковими накладними щодо господарських операцій з купівлі-продажу товарів, для постачання яких позивачем залучалися транспортно-експедиторські послуги ПП «Котедж».

Означені первинні документи у повній мірі відображають зміст та обсяг здійснених господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отримані послуги, та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача відносно того, що товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, а саме в деяких з них відсутня інформація щодо марки, серії та номеру автомобіля, що здійснював перевезення, суд вважає такими, що не спростовують реальності вищеозначених господарських операцій, оскільки певні недоліки документів, складених під час виконання господарських операцій, є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит.

При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладеного ФОП ОСОБА_3 з ПП «Котедж» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

До того ж вказані податкові накладні, що були видані ПП «Котедж», складені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується.

Крім того, як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, вказані суб'єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і були платниками податку на додану вартість, що відповідачем також не заперечується.

Щодо посилань відповідача на висновки акту перевірки ПП «Котедж» від 18.05.2013р. №1150/226/32965070, отриманого від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого було встановлено порушення означеним підприємством приписів ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, то означені доводи також не спростовують зроблених судом висновків, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не встановлено обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 182,70грн., що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 182,70грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в : Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 19.02.2014р. №0002751703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова