Ухвала

від 19.05.2015 по справі 804/7819/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/7819/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.02.2014 року №0002751703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 10 375 грн. 50 коп. (6 917 грн.00 коп. - основний платіж, 3 458 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" від 19.02.2014р. №0002751703.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить посилаючись не вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.06.2006р., свідоцтво про державну реєстрацію №2224000000003338 від 21.06.2006 року, перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі податку на додану вартість.

У період з 19.12.2013 року по 25.12.2013 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Котедж» за січень 2012р., за результатами якої складено акт від 08.01.2014 року №04/17-3299240855.

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Котедж" за січень 2012 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6917,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.02.2014 року №0002751703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10 375,50грн., з яких за основним платежем - 6 917,00грн. та за штрафними санкціями - 3 458,50грн.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив винесене податкове повідомлення рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та до Міністерства доходів і зборів України відповідно, за результатами розгляду яких податкове повідомлення - рішення №0002751703 від 19.02.2014 року було залишено без змін, а скарги без задоволення.

Також, позивачем було подано скаргу до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, начальником Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було видано наказ від 17.03.2014р. №305 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП "Котедж" за січень 2012 року, за результатами проведення якої було складено акт №1206/17-3/299240855 документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП "Котедж" за січень 2012 року, яким також зафіксовано встановлену під час цієї перевірки наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Котедж" у січні 2012 року по ланцюгу постачання, внаслідок чого позивачем було порушено приписи п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податку на додану вартість на загальну суму 6917,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що фат здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "Котедж" підтверджується відповідними первинними документами, дослідженими під час судового розгляду.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Котедж" було укладено договір про надання послуг №011902, згідно якого ПП "Котедж", як виконавець, зобов'язувалося в порядку та на умовах, визначених цим договором, за завданням ФОП ОСОБА_1, як замовника, протягом визначеного в договорі строку надавати за плату транспортно-експедиційні послуги та проводити вантажно-навантажувальні роботи, а замовник зобов'язувався оплатити надані послуги.

Згідно п.1.2 вказаного договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), що є невід`ємним додатком до цього договору, та сума цього договору визначається актами здачі-прийняття робіт та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №оу-011905 ПП "Котедж" на виконання умов договору №011902 від 19.01.2012р. надало ФОП ОСОБА_1 були надані транспортно-експедиторські послуги за наступними маршрутами: Дніпропетровськ -Маньківка, сел. Рогань Харківська область - Дніпропетровськ, Дніпропетровськ - Одеса, Харків - Мар'янівка, Комсомольськ - Дніпропетровськ, Дніпропетровськ - Полтава, Харків - Дружківка, Дніпропетровськ - Київ, Дніпропетровськ - Черкаси, Харків - Дніпропетровськ, Комсомольськ - Дніпропетровськ. Загальна вартість цих послуг склала 40000,00грн., у тому числі податок на додану вартість - 6666,67грн.

На підтвердження наданих послуг позивачем надано товарно-транспортні накладні №03013 від 03.01.2012р., №10012 від 10.01.2012р., №11016 від 11.01.2012р., №11013 від 11.01.2012р., №12011 від 12.01.2012р., №13012 від 13.01.2012р., №13017 від 13.01.2012р., №13015 від 13.01.2012р., №18012 від 18.01.2012р., №19011 від 19.01.2012р. та №19013 від 19.01.2012р., з яких вбачається, що автотранспортні перевезення здійснювалися ПП "Котедж" на замовлення ФОП ОСОБА_1, місцем навантаження є: АДРЕСА_4.

Згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних ПП "Котедж" перевозився товар - пакети, плівка тощо для контрагентів-покупців позивача - вантажоодержувачів: ПП "Мірус Компані" (вул. Яківчанська, 11 м. Полтава), ТОВ "Маньківська іграшка" (вул. Малиновського, 1 смт Маньківка, Черкаська область), ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика" (вул. Ілліча, 117-а, смт Алєксєєво-Дружківка, м. Дружківка, Донецька область) та ПАТ "Мар'янівський склозавод" (вул. Заводська, 1 смт Мар'янівка, Баранівський район, Житомирська область), а в деяких випадках вантажоодержувачем був і сам позивач, якому перевозився товар від контрагентів-продавців:ТОВ "Леомі-Оригінал" (Стропи, 1, м. Комсомольськ, Полтавська область), ПКВФ "Олімпія" (в/містечко №2, прим.26, м. Харків).

На підтвердження господарських операцій з купівлі-продажу товарів з цими контрагентами позивачем надано суду видаткові та податкові накладні, а також специфікацію.

Оплата за надані ПП "Котедж" послуги підтверджується платіжним дорученням №29 від 20.01.2012р. на загальну суму 40000,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 6666,67грн.

На суму вартості наданих транспортно-експедиторських послуг ПП "Котедж" була виписана податкова накладна №320 від 19.01.2012р., на підставі якої ФОП ОСОБА_1 відніс до складу податкового кредиту січня 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 6666,67грн.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП "Котедж" була здійснені іще одна господарська операція, а саме поставка пакетів п/е 54*120 в кількості 1000 шт. на загальну суму 1500,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 250,00грн.

Поставка цього товару була здійснена згідно видаткової накладної №011007 від 10.01.2012р.

Крім того ПП "Котедж" на суму вартості вказаного товару було виписано податкову накладну №135 від 10.01.2012р., згідно якої позивач включив суму податку на додану вартість у розмірі 250,00грн. до складу податкового кредиту січня 2012 року.

Таким чином, викладене вище свідчить, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Доводи заявника апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_1 здійснює фінансово-господарську діяльність за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9/а, а відповідно до товарно-транспортних накладних, навантаження вантажів, які перевозилися ПП "Котедж" здійснювалося за адресою: АДРЕСА_1, не приймаються судом апеляційної інстанції, з огляду на встановлення судом першої інстанції в ході розгляду справи шляхом допиту свідка, на пояснення якого посилався відповідач, що позивач до 17.05.2014 року проживав АДРЕСА_1 та займався відповідною підприємницькою діяльністю.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті посилання на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, оскільки зазначені відповідачем недоліки не свідчать про нереальність вчинених позивачем правочинів з огляду на підтвердження дійсного виконання операції.

Крім того, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.05.2013р. №1150/226/32965070 «Про результати перевірки з питань дотримання валютного та іншого законодавства ПП "Котедж" у висновках якого встановлено порушення ст. ст.203,215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених в зазначених актах за січень 2012р.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків Акту перевірки контрагента позивача для встановлення порушень податкового законодавства з боку ФОП ОСОБА_1

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим