Рішення

від 04.02.2015 по справі 914/3960/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 р. Справа № 914/3960/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Терен", м.Львів, до відповідача 1:державного підприємства "Державна картографічна фабрика", м.Вінниця, до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комбуд", с. Сокільники, до відповідача 3:Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", м. Київ, про: стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Вовк У.Я. - довіреність від 23.10.2014 року, відповідача 1:не з'явився, відповідача 2:не з'явився, відповідача 3:Ньорба О.М. - довіреність №59 від 30.01.2015 року. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Терен" до відповідача 1: державного підприємства "Державна картографічна фабрика" та відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комбуд" про стягнення коштів. Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2014 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до судового розгляду на 17.12.2014 р. Ухвалою від 17.12.2014 р. залучено до участі у справі державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Ухвалою суду від 21.01.2015 року до участі у справі залучено відповідачем державне підприємство "Центр державного земельного кадастру".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1 у порушення досягнутих домовленостей щодо поставки товару не оплатив у повному обсязі вартості отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 126.642,30 грн. Крім того, відповідачу 1 нараховано 21.092,89 грн. інфляційних втрат, відповідачу 1 та відповідачу 2 нараховано 12.645,20 грн. - 3% річних. У зв'язку з укладенням з відповідачем 2 договору поруки від 13.03.2011 р. №13/04 позивач вимагає стягнення з ТзОВ "Ю.Комбуд" 1.000,00 грн.

В судове засідання 21.01.2015 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою просить:

- стягнути з державного підприємства "Державна картографічна фабрика" 125.642,30 грн. основного боргу, 21.092,89 грн. інфляційних втрат, 12.645,20 грн. - 3% річних;

- стягнути солідарно з державного підприємства "Державна картографічна фабрика" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комбуд" 1.000,00 грн. основного боргу.

Відповідач 1 - державне підприємство "Державна картографічна фабрика", повністю заперечив проти позовних вимог з огляду на пропуск позовної давності. Наявності заборгованості відповідач не заперечив. Крім того, звертає увагу на те, що моментом переходу прав та обов'язків до правонаступника є час виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців правопопередника.

Відповідач 2 в судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомляв, проти вимог позову в установленому порядку не заперечив.

Відповідач 3 повністю заперечив проти позову з огляду на пропуск позивачем позовної давності. При цьому звертає увагу на тому, що акт звірки взаємних розрахунків не може бути взято до уваги, оскільки підписаний неуповноваженою особою.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Позивачем поставлено, а відповідачем 1 прийнято товару на суму 135.587,30 грн. , про що свідчать видаткові накладні: №44 від 31.03.2011 р. на суму 11.100,00 грн., №72/1 від 29.04.2011 р. на суму 25.530,00 грн., №98 від 02.06.2011 р. на суму 13.440,00 грн., №104 від 09.06.2011 р. на суму 9.000,00 грн., №157 від 08.08.2011 р. на суму 12.945,00 грн., №179 від 18.08.2011 р. на суму 21.004,20 грн., №189 від 31.08.2011 р. на суму 164,00 грн., №260 від 19.10.2011 р. на суму 22.400,10 грн., №269 від 28.10.2011 р. на суму 10.002,00 грн., №315 від 29.11.2011 р. на суму 10.002,00 грн.

Сторонами погоджено стан взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт від 23.04.2014 р. Згідно з цим актом заборгованість відповідача перед позивачем становить 126.642,30 грн.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Терен" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Комбуд" (поручитель) укладено договір поруки №13/04 від 07.03.2011 р. (надалі - Договір поруки). За умовами цього договору поручитель (відповідач 2 у справі) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, поручається перед кредитором (позивач у справі) за виконанням боржником (ДП "Державна картографічна фабрика") його зобов'язань з оплати за поставлений кредитором товар згідно з видатковими накладними, виданими протягом 2011-2013 рр. У випадку невиконання боржником своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар, поручитель несе відповідальність разом з боржником частково в розмірі 1.000,00 грн. від загальної суми заборгованості за цей період (пункт 1.2 Договору поруки).

Відповідачем 1 не представлено суду доказів погашення заборгованості у сумі 126.642,30 грн.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України №5 від 09.01.2013 р. «Про реорганізацію державного підприємства «Державна картографічна фабрика» шляхом його приєднання до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» вирішено реорганізувати ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом приєднання до ДП «Центр державного земельного кадастру» та створити на його базі структурний відокремлений підрозділ Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК. Установлено, що Центр ДЗК є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Державна картографічна фабрика».

Відомості про рішення власника про припинення юридичної особи зареєстровано 14.01.2013 року та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 14.10.2014 року затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей, активів та зобов'язань державного підприємства "Державна картографічна фабрика" шляхом приєднання до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру". В додатку №10 (розшифровка рядка 1615 "Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги") до передавального акта відображено кредиторську заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Терен" на суму 126.642,29 грн.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Терен" та державним підприємством "Державна картографічна фабрика" виникли зобов'язання з приводу поставки товару в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення договору поставки підтверджується вчиненими сторонами діями: виписуванням рахунків, поставкою товару, отриманням товару, частковою оплатою.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки державне підприємство "Державна картографічна фабрика" отримало, проте не оплатило в повному обсязі вартості поставленого товару, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 126.642,30 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач не заперечив наявності заборгованості саме в зазначеній вище сумі.

При цьому суд відхиляє твердження відповідачів 1 та 3 про пропуск позовної давності, оскільки відповідач частково виконував договірні зобов'язання та частково оплачував заборгованість в 2012, 2013 роках, яка виникла з договору поставки.

По-друге, відповідно до пункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.04.2014 року, складений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Терен" та державним підприємством "Державна картографічна фабрика". Суд не бере до уваги ту обставину, що акт звірки підписано неуповноваженою особою, оскільки він містить печатку підприємства, а матеріали справи не містять доказів того, що посадова особа, яка поставила свій підпис, вийшла за межі наданих їй повноважень та неправомірно використала печатку. Зокрема, на підприємстві не проводилися перевірки, службові розслідування тощо. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заперечення відповідача формальні та спрямовані на те, щоб суд не брав до уваги факту визнання відповідачем розміру заборгованості, та як наслідок - на уникнення обов'язку погашення боргу. Суд звертає увагу, що в додатку №10 до передавального акта ліквідаційною комісією відображено заборгованість державного підприємства "Державна картографічна фабрика" перед позивачем в сумі 126.642,30 грн., що також свідчить про визнання заборгованості.

Суд вважає безпідставним заперечення відповідачів у тій частині, що на підписання акта звірки (вчинення правочину) бухгалтер підприємства повинен бути окремо уповноважений, зважаючи на таке. Як відомо, в силу частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За таких обставин суд дійшов висновку, що підписання акта звірки не створює, не змінює і не припиняє взаємних прав та обов'язків сторін (правовідношення), а лише фіксує стан взаємних розрахунків. З огляду на зазначене посадова особа (бухгалтер) не потребує довіреності на проведення звірки взаємних розрахунків.

Що стосується правонаступництва, то суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 59 Господарського кодексу України припинення суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Як убачається з матеріалів справи, передавальний акт було затверджено 14.10.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів №318.

Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Відповідно до частини 3 статті 107 Цивільного кодексу України передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи , що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи, примірник передавального акта не було передано в органи державної реєстрації, зміни до установчих документів правонаступника внесені не були. Враховуючи ту обставину, що законодавець пов'язує факт виникнення та припинення юридичних осіб саме з державною реєстрацією, суд дійшов висновку про те, що перехід прав та обов'язків від державного підприємства "Державна картографічна фабрика" до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" не відбувся. З огляду на зазначене відповідати за позовом повинен відповідач 1 - державне підприємство "Державна картографічна фабрика".

Частиною першою статті 546, частиною першою статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно з пунктом 1.1 Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником його зобов'язань з оплати за поставлений товар згідно з видатковими накладними.

Таким чином, нормами законодавства та положеннями Договору поруки встановлюють відповідальність поручителя у випадку порушення обов'язку боржником за умовами Договору поставки. Тому позовні вимоги, заявлені до відповідача 1 та відповідача 2, про стягнення 1.000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 21.092,89 грн. інфляційних втрат та 12.645,20 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судовий збір покладається на відповідача 1 в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства «Державна картографічна фабрика» (адреса: вулиця 600-річчя, будинок 19, місто Вінниця, 21100; ідентифікаційний код 02570457 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Терен» (адреса: вулиця Перфецького, будинок 21, кімната 22, місто Львів,, Львівська область, 79050; ідентифікаційний код 37444571 ) 125.642,30 грн. боргу, 21.092,89 грн. інфляційних втрат, 12.645,20 грн. - 3% річних, 3.207,61 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комбуд" (адреса: вулиця Січових Стрільців, будинок 1, село Сокільники, Пустомитівський район. Львівська область; ідентифікаційний код 35577929 ) та державного підприємства «Державна картографічна фабрика» (адреса: вулиця 600-річчя, будинок 19, місто Вінниця, 21100; ідентифікаційний код 02570457 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Терен» (адреса: вулиця Перфецького, будинок 21, кімната 22, місто Львів,, Львівська область, 79050; ідентифікаційний код 37444571 ) 1.000,00 грн. боргу.

4. Відмовити в задоволенні позову до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя Рим Т.Я.