Постанова

від 28.01.2015 по справі 910/12460/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа№ 910/12460/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача - Просалова О.Є.,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» б/н від 17.10.2014

на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014

у справі №910/12460/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тесла Україна» м. Київ

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2014 (суддя Полякова К.В.) частково задоволено позов ТОВ «УніКредит Лізинг» та стягнуто з ТОВ «Тесла Україна» 3000 грн. збитків, 5131грн.71коп. пені, 9 640 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 861грн. 88 коп., 91424грн.24 коп. неустойки, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором фінансового лізингу №2710L11/00-LD від 30.05.2011 щодо сплати лізингових платежів у встановлені договором строки. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, проте судом відмовлено в стягненні з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з березня 2014 по дату припинення договору - 12.05.2014, в сумі 152269грн.49коп., з посиланням на положення ч. 4 ст. 653 ЦК України, оскільки позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 152269грн.49коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт зазначив, що порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, що мало наслідком припинення договору на майбутнє шляхом односторонньої відмови лізингодавця від нього і відповідно припинення на майбутнє права користування предметом лізингу, не може бути підставою для звільнення лізингоодержувача від обов'язку виконання ним свого грошового зобов'язання, термін виконання якого вже настав і яке було порушене (невиконане) відповідачем. Також, апелянт вказує на те, що ні договором ні законом не встановлено, що розірвання договору фінансового лізингу з підстави прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів є підставою звільнення останнього від обов'язку виконання простроченого грошового зобов'язання з сплати лізингових платежів до моменту припинення договору лізингу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належними чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

30 травня 2011 між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Тесла України" укладено Договір фінансового лізингу №2710L11/00-LD, відповідно до якого позивач зобов'язався придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в Додатку "Тарифи" до цього Договору , який є його невід'ємною частиною, та виконувати інші обов'язки передбачені цим договором та чинним законодавством.

На виконання умов Договору з врахуванням Додатків №2710L11/01 та №2710L11/02 до даного договору позивач передав, а відповідач отримав предмети лізингу, а саме: два транспортних засоби марки BMW, модель 528і, номер шасі, кузова WBAFR110X0C857734 та WBAFR11010C857735, вартість яких на момент передачі становила 659 276,60 грн. та 636 162,52 грн. відповідно, що підтверджується актами приймання - передачі від 02.06.2011року.

Разом з тим, починаючи з березня 2014 відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати лізингових платежів не виконував.

З огляду на тривале прострочення оплати лізингових платежів більше ніж 30 днів, позивач 22 квітня 20014 надіслав на адресу відповідача повідомлення № 3877 про відмову від договору фінансового лізингу №270L11/00-LD та повернення предметів лізингу.

Внаслідок порушення відповідачем умов договору, щодо сплати лізингових платежів, позивач розірвав Договір в односторонньому порядку з 12.05.2014 року. З метою повернення предметів лізингу за заявою позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 20.05.2014 вчинено виконавчий напис № 2211, який перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управлінні юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження ВП №45535511.

В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом, про стягнення з відповідача неоплачених лізингових платежів, строк сплати яких настав до дати припинення дії договору у розмірі 152 269грн.49 коп. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 640грн.14 коп. та 3% річних у розмірі 861грн.88коп. Також, позивач просив стягнути пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 5 131грн.71коп., неустойку за прострочення повернення предмета лізингу у розмірі 91424грн.24коп. та збитки у розмірі 3000грн., понесені позивачем за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, судом встановлено, що лізингоодержувач - ТОВ "Тесла України" не виконувало зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. На дату припинення договору фінансового лізингу відповідач має заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали оплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період із 05.03.2014 по12.05.2014 в загальній сумі 152 269грн.49коп.

Як зазначалось вище суд першої інстанції відмовив в стягненні зазначеної суми лізингових платежів. При цьому суд посилається на норму ч.4ст. 653 ЦК України , якою встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому враховуючи, що позивач скористався своїм правом щодо повернення предметів лізингу на підставі виконавчого напису, вчиненого нотаріусом, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів, яка виникла в період з березня 2014 по дату припинення договору.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду враховуючи наступне.

Право лізингодавця відмовитися від договору лізингу передбачене частиною другою статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", а наслідки розірвання такого договору визначено статтею 10 цього Закону, зокрема, пунктами 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 12.1.2 договору сторони передбачили, що у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яких платежів належно сплачених лізингоодержувачем або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору та приписів наведених правових норм свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів повністю не виконав.

Крім того, відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, зі змісту наведеної норми права випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів (див. Постанову Верховного Суду України від 19.12.2011 № 3-136гс11).

Враховуючи викладене сума несплачених відповідачем лізингових платежів за період здійсненого відповідачем-лізингоодержувачем користування предметом лізингу, термін сплати яких настав і які не були сплачені в період з 05.03.2014 по 12.05.2014, підлягає стягненню з відповідача.

При цьому вимоги щодо стягнення з відповідача 3000грн. збитків (сплата позивачем коштів за вчинення виконавчого напису), пені у сумі 5 131грн.71коп. за період з 06.03.2014 по 19.06.2014, 3% річних у розмірі 861грн.88 коп. та інфляційні витрати у розмірі 9 640грн.14 коп. за період з 06.03.2014 по 19.06.2014, а також стягнення неустойки в сумі 91424грн.24коп., обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/12460/14 підлягає частковому скасуванню, з задоволенням позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у справі, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/12460/14 скасувати частково.

2. Викласти абзац перший, другий резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/12460/14 в наступній редакції:

«Повні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла Україна" (04116, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 18; ідентифікаційний код 36049779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 22/1; ідентифікаційний код 33942232) 152269 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят дев'ять)гривень 49копійок заборгованості зі сплати лізингових платежів, 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок збитків, 5131 (п'ять тисяч сто тридцять одну) гривню 71 копійку пені, 9640 (дев'ять тисяч шістсот сорок) гривень 14 копійок інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 861 (вісімсот шістдесят одну) гривню 88 копійок, 91 424 (дев'яносто одну тисячу чотириста двадцять чотири) гривні 24 копійки неустойки та 5246 (п'ять тисяч двісті сорок шість) гривень 55 копійок витрат зі сплати судового збору».

3. Виключити з резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/12460/14 абзац третій.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла Україна" (04116, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 18; ідентифікаційний код 36049779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 22/1; ідентифікаційний код 33942232) 1522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн.69коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 22/1; ідентифікаційний код 33942232) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 13704 (тринадцять тисяч сімсот чотири) грн. 26 коп. зайво сплаченого в зв'язку з подачею апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Справу № 910/12460/14 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко