Постанова

від 27.01.2015 по справі 910/16314/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/16314/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" та Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р.

у справі № 910/16314/14 (суддя: Полякова К.В.)

за позовом Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"

про стягнення страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 331,8 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі №910/16314/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено та стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Провідна" (04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Борисоглібська, будинок 14; ідентифікаційний код 37393721) на користь Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві (04050,місто київ, Шевченківський район, вулиця Студентська, будинок 9; ідентифікаційний код 08596920) 1 827 гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що підставою залишення позову без задоволення, є те, що до прийняття до провадження позовної заяви, відповідач сплатив борг позивачу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року в частині стягнення судових витрат, а саме: у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, покласти їх на позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто з відповідача судовий збір, оскільки в силу ст. 49 ГПК України судовий збір має бути покладений на позивача.

Також, не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме : стягнення з відповідача на користь позивача 4331,8 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що застрахувавши цивільно-правову відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, отримав право внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, на виплату страхового відшкодування, розмір якого є неузгодженим та необґрунтовано заниженим.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року було прийнято до розгляду апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" та Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області та призначено їх до розгляду.

26.01.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.07.2013 на 334 км дороги Київ-Харків відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу позивача марки "ВАЗ21099, державний номер 171055, під керуванням Норки В.В. та ТЗ марки ДАФ, державний номер ВІ1995ВЕ, під керуванням Литовченка М.І.

Відповідно до постанови Диканського районного суду Полтавської області від 29.08.2013 у справі №529/1067/13-п, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Литовченко М.І. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с.9).

На момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність водія Литовченко М.І. застрахована відповідачем у справі - ПАТ "Страхова компанія "Провідна" за полісом №АС0588836.

У зв'язку із настанням страхового випадку, позивач звернувся до відповідача із заявою №2300023832 про виплату страхового відшкодування.(а.с.10)

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого ТЗ марки "ВАЗ 21099, державний номер 171055, визначена на підставі Звіту про незалежну оцінку від 18.10.2013 незалежним оцінювачем Старіковим О.В. у розмірі 40489 грн. (а.с.17).

Згідно з висновком експертного дослідження №831 ТОВ "Сальватор" вартість пошкодженого транспортного засобу становить 3219,76 грн. Водночас, законодавством не передбачено обов'язок страховика, щодо надання копій документів, на підставі яких визнався розмір страхового відшкодування.(а.с.12-16).

Листом від 23 грудня 2013 року за № 23-03\20262 (а.с.14) відповідач повідомив, що вартість ТЗ ВАЗ 21099, д.р.н. 171055 до дорожньо-транспортної пригоди визначено ПрАТ СК «Провідна» відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.07.2009 року і становить 36 157,20 грн. Висновком експертного дослідження № 831 ТзОВ « Сальватор» встановлена дійсна вартість пошкодженого ТЗ - 3 219,76 грн. Вказали також, що різниця між вартістю ТЗ до та після ДТП складає 32 927,44 грн., зазначена сума буде зменшена на 500 грн. франшизи.

Відповідно до рахунку ( а.с. 29) відповідачем АТС ГВ УМВС в Полтавській області було перераховано 32 437,44 грн.

Оскільки, сума страхового відшкодування , на думку позивача, була безпідставно зменшена на суму 4 331, 8 грн., позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, що недоплачена сума страхового відшкодування була сплачена відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 17.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон України "Про обов'язкове страхування ") страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 6 Закону України Закон України "Про обов'язкове страхування" визначає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як видно з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення № 0036493 (а.с.36) ПрАТ « СК «Провідна» здійснено погашення заборгованості в розмірі 4331,80 грн. на користь АТС ГВ УМВС в Полтавській області 07 серпня 2014 року. Зазначене платіжне доручення проведено банком 07 серпня 2014 року, таким чином позивач частину несплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 331,80 грн. отримав.

Відомостей (витягу з особливого рахунку) про те, що зазначені кошти на його рахунок не надходили, позивач суду не надав.

Відносно, посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення від 09.09.2014 року по справі №910\16314\14 невірно зазначено про погашення заборгованості Відділом культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Киві державної адміністрації згідно платіжного доручення № 145 від 22.05.2014 року, проведеного банком 22 травня 2014 року колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції допущено описку при зазначенні квитанції, якою була погашена несплачена сума страхового відшкодування, водночас відповідно до матеріалів справи (а.с.36 платіжне доручення № 0036493 від 07 серпня 2014 року) 4 331, 80 грн. дійсно було сплачено в рахунок оплати страхового відшкодування згідно з договором АС /0588836/1737,13, згідно акту № 2300012987,Т.З.171055.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, провадження у справі порушено 08.08.2014, про що постановлено ухвалу суду про порушення провадження у справі, у той час як погашення суми боргу здійснено 07.08.2014, тобто до порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням №0036493, що є достатньою та обґрунтованою підставою для відмови у позові.(а.с.36).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області,є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають, оскільки відповідач перерахував позивачу борг, ще до порушення провадження у справі судом першої інстанції.

Стосовно доводів відповідача - ПАТ "Страхова компанія "ПРОВІДНА", що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто судовий збір, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, зважаючи на наступне.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ", частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для звернення Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області із даним позовом до суду є порушення відповідачем умов виплати страхового відшкодування. Передуючи зверненню із позовом до суду, позивач у позасудовому порядку намагався врегулювати спір, шляхом направлення заяв на адресу відповідача, однак своєчасне не врегулювання спірного питання і зумовило звернення із даним позовом до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки звернення позивача із даним позовом до суду зумовили неправомірні дії відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн. належить покласти на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі № 910/16314/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" та Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі № 910/16314/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі № 910/16314/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16314/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко