Ухвала

від 05.02.2015 по справі 826/19896/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19896/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2014 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до Приватного підприємства «Валрус-Дизайн» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з поданням до Приватного підприємства «Валрус-Дизайн» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту. Своє подання мотивував тим, що відповідач відмовився від проведення документальної виїзної позапланової перевірки та не допустив посадових осіб контролюючого органу до її проведення, незважаючи на наявність законних підстав для цього, що стало підставою для застосування до відповідача умовного арешту, обґрунтованість якого має бути підтверджена судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2014 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції та направити для продовження розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу судді першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного арешту.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято наказ №3884 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Валрус-Дизайн» (Код за ЄДРПОУ 33101715) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Акцепт» (код за ЄДРПОУ 37813837) за період з 01.06.2011 року по 31.03.2012 року та направлення на таку перевірку №2999/26-55-22-08.

Втім, матеріалами подання встановлено, що ПП «Валрус-Дизайн» не допустило посадових осіб ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що було складено акт від 15.12.2014 року.

Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених ст. 94 ПК України заступником начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 17 грудня 2014 року о 09 год. 30 хв. винесено рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПП «Валрус-Дизайн».

ПП «Валрус-Дизайн» було надіслано на адресу заявника лист №08н-16/12-14 від 16 грудня 2014 року, яким повідомило останнього про намір оскарження вказаного вище наказу в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи необхідно зазначити наступне.

Згідно із п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. (п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України).

Таким чином, вказане вище свідчить про наявність у відповідних правовідносинах спору про право.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відповідно до п.9 листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 р. №149/11/13-11, спір про право в контексті п. 2 ч.5 ст. 183-3 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Як вбачається з вказаного подання, в даному випадку, платник податків заперечував законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту.

За даних обставин висловлення платником у цій справі усної чи письмової незгоди щодо наявності законних підстав для проведення перевірки є свідченням існування спору про право.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів регулюються статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, аналіз якої вказує на те, що провадження у справах цієї категорії є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Таким чином, під час розгляду подання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ПП «Валрус-Дизайн» встановлено, що у даному випадку між сторонами виник спір про право, оскільки платник податків категорично заперечує законність призначення і проведення стосовно нього документальної позапланової виїзної перевірки, внаслідок недопущення до якої керівником контролюючого органу було накладено умовний адміністративний арешт майна підприємства, посилаючись на фактичну відсутність на те передбачених Податковим кодексом України підстав.

З урахуванням наведеного суд перщої інстанції дійшов правильного висновку про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд і вирішення заявленого до суду подання в порядку, визначеному статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Нормами процесуального закону не передбачено наслідків встановлення судом існування спору про право після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу.

Однак, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 22.04.2011 року №571/11/13-11 зазначив, що в такому разі необхідно закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Враховуючи вищевикладене та виходячи із системного аналізу положень статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається у спірних правовідносинах спір про право, тобто предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, тобто, платник податків заперечує не лише накладення адміністративного арешту, а й законність проведення перевірки взагалі.

За таких обставин, необхідно закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його зміни чи скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 10 лютого 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 05 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.