Постанова

від 25.11.2014 по справі 804/16281/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. Справа № 804/16281/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріФедуркіній А.В. за участю: від позивача - від відповідача - ОСОБА_3; Грищенко І.В.; не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

03.10.2014р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3) до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Верхньодніпровська ОДПІ), в якому, позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0029311703 від 14.08.2014 року;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму судового збору.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за №137/17/НОМЕР_1 від 18.02.2014 року. Висновками даного акту встановлено нереальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_3, а також порушення ст.186, 187, 188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 91 576 грн. та податкові зобов'язання на суму 80 575 грн.. Позивач вважає зазначені висновки необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, виходячи з того, що законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки приймати за основу акт перевірки іншого платника податку. У податкового органу відсутні підстави та повноваження щодо визнання недійсним (нікчемним) договору укладеного позивачем з його контрагентами, адже угоди з контрагентами позивача в судовому порядку недійсними податковою інспекцією не визнавались та податковій інспекції не надано повноваження встановлювати нікчемність правочинів в актах перевірки, висновки акту зроблені лише на припущеннях, оскільки факт реальності здійснення позивачем господарських операцій за угодами укладеними з ПП «Фірма Магелан», ПП «Полюс», ТОВ «Градієнт Тек», підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Оскільки право підприємства на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету, позивач вважає, що ним було сформовано ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 08.10.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі № 804/16281/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.10.2014р.

21.10.2014р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.35 КАС України, розгляд справи відкладався на 31.10.2014 року, 07.11.2014 року, 18.11.2014 року, 25.11.2014 року.

25.11.14р. позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили суд задоволити його, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Заслухавши присутнього позивача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

З 06.02.2014 року по 11.02.2014року Верхньодніпровською ОДПІ на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п78.1.1 п.78.1ст.78 ПК України,відповідно до п. 79.2 ст. 79 , пп.75.1.2, п. 75.1, ст.. 75 ПК України, наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 04.02.2014 року №129, фахівцем Верхньодніпровської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Фірма Магелан» (код ЄДРПОУ 31251546) за період з 01.04.11 року по 31.12.11 року, ПП «Полюс» (код за ЄДРПОУ 32350538) за період з 01.10.11 року по 31.12.11 року, ТОВ «Градіент Тек» (код ЄДРПОУ 36095668) за період з 01.04.13 року по 30.04.13 року, та в частині подальшої реалізації придбаного у них товару/послуг, по результатам якої складений акт №137/17-2412706613 від 18.02.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП ПП «Фірма Магелан» (код ЄДРПОУ 31251546) за період з 01.04.11 року по 31.12.11 року, ПП «Полюс» (код за ЄДРПОУ 32350538) за період з 01.10.11 року по 31.12.11 року, ТОВ «Градіент Тек» (код ЄДРПОУ 36095668) за період з 01.04.13 року по 30.04.13 року, та в частині подальшої реалізації придбаного у них товару/послуг», яким зафіксовано наступні порушення:

п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р ФОП ОСОБА_3, зайво включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 91 576 грн.

ст.186, 187, 188 Податкового кодексу України від 02.12.10р. зайво включено до податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 80 575 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивач подав начальнику Верхньодніпровської ОДПІ заперечення №24/03-14 від 24.03.2014 року, за результатами розгляду яких висновки наведені в акті залишено без змін.

На підставі акту перевірки №137/17-2412706613 від 18.02.2011 року Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0005301703 від 03.04.2014 року, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 17 754,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням №0005301703 від 03.04.2014 року позивачем до ГУ Міністерства доходів і зборів України в Дніпропетровській області подано скаргу №07/05-14 від 07.05.2014 року, за результатами розгляду якої винесено рішення №4334/10/04-36-10-08-09 від 08.07.2014 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 03.04.2014 року №0005301703 в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 1 868,0 грн., в іншій частині залишає без змін вказане повідомлення-рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення.

Аналогічне рішення прийнято Міністерством доходів і зборів України.

14.08.2014 року Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0029311703 від 14.08.2014 року, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 186, 187, 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_3 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 15 886,00 грн. ( 11 001,00 грн. - за основним платежем, 4 885,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, вважає податкове повідомлення-рішення №0029311703 від 14.08.2014 року незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято без урахування усіх фактів і обставин, що були встановлені при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та з порушенням Конституції України та чинного законодавства,а тому звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Перевірку позивача було проведено з урахуванням актів перевірки ДПІ у Жовтневому районі від 11.01.2014 року №11/22-03/31252546 ПП «Фірма Магелан» за період з 01.04.2011 року по 31.10.2011 року, ДПІ у Бабушкінському районі від 26.09.2013 року №376/223/36095668 ТОВ «Градієнт Тек» у січні-липні 2013 року, ДПІ у Бабушкінському районі від 10.04.2013 року №1170/224/32350538 ПП «Полюс» за період з 01.10.11 року по 31.12.11 року, з яких встановлено відсутність доказів фактичного отримання продукції (товарів, робіт,послуг), відповідно ПП «Фірма Магелан», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «Полюс» щодо правових відносин з платниками податків постачальниками та контрагентами покупцями відображених у деклараціях з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП «Фірма Магелан» згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2011 року №1001, ТОВ «Градієнт Тек» згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2013 року №040413, ПП «Полюс» згідно договору купівлі-продажу від 03.10.11 року №0310.

На підтвердження виконання вище зазначених договорів позивачем до суду надано: копії цих договорів; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товарів, робіт та послуг ПП «Фірма Магелан», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «Полюс»: видаткові, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, копії договорів організації транспортно-експедеційних послуг, акти здачі-прийняття робіт, книги обліку доходів і витрат, копії технічних паспортів вантажних автомобілів і причепів, копії трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, копії подорожніх листів вантажних автомобілів, копії виписки по рахунку, копії актів установки (заміни) запасних частин, використання матеріалів для відновлення працездатності транспортних засобів, картки обліку автомобільної шини, копія відомості видачі та списання паливно-мастильних матеріалів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність з ПП «Фірма Магеллан» на підставі договору організації транспортно-експедиторських послуг №0102 від 01.02.11р.

На підтвердження виконання умов вказано вище договору позивач надав до суду акти передачі-приймання виконаних робіт до договору №0102: від 15.04.11р. №1504, від 22.04.11р. №2204.

З зазначених актів вбачається, що позивач отримав організаційно транспортно-експедиторські послуги по доставці соняшника, вартість яких становить 4927,50 грн., з яких ПДВ складає 985,50ргн., а також за вказаним договором ФОП ОСОБА_3 отримав організаційно транспортно-експедиторські послуги по доставці шрот соняшника на суму 9672,00грн., з яких ПДВ складає 1934,40грн. Загальна сума ПДВ складає 2919,90 грн.

Щодо нарахування позивачу зобов'язань з ПДВ в цій сумі (2919,90 грн.), то суд вважає, що в цій частині податковий орган діяв правомірно та відповідно до діючого законодавства, з огляду на наступне:

Закон «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно з статтею 9 цього Закону за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язалася за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Виходячи з аналізу наведених вище норм, транспортно-експедиторські послуги надаються на підставі укладених між експедиторами і клієнтами договорів транспортної експедиції.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Під час проведення спірної перевірки та судового розгляду даної справи на пропозицію суду, передбачені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та договором про транспортно-експедиторське обслуговування від 01 лютого 2011 року, укладеним між позивачем та ПП «Фірма Магеллан», зокрема:

- договори Експедитора (від імені, за дорученням та за рахунок Замовника) з портами, залізними дорогами та автотранспортними підприємствами про перевезення вантажів Замовника, а також доказів того, що Експедитор представляв Замовника перед митними, карантинними та іншими організаціями;

- транспортні, товарносупровідні та інші документи по вантажу (щодо відсутності останніх позивач не заперечував);

- докази щодо оплати позивачем експедиторських послуг протягом 180 днів з моменту підписання актів про виконання експедиторських послуг, а також докази того, що здійснені позивачем витрати на оплату транспортно-експедиторських послуг безпосередньо пов'язані з власною фінансово-господарською діяльністю позивача, позивачем не надані.

Крім того, надані до перевірки акти про виконання експедиторських послуг не містять видів та найменування вантажу, пунктів відправлення та призначення вантажу, витрати експедитора на оплату послуг залучених їм третіх осіб, для визначення розміру оплати наданих ними послуг.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0029311703 від 14.08.2014 року підлягає частковому скасуванню, а саме: в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 8081,10грн. за основним платежем та у сумі 4884 грн. штрафних санкцій. В решті нарахування щодо визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2919,90 грн. та штрафних санкції в сумі 1 грн. податкове повідомлення-рішення № 0029311703 від 14.08.2014 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, та відповідно до інших вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Від-так, позовні вимоги належать частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати, понесені позивачем, стягнути на його користь з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0029311703 від 14.08.2014 року, винесене Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 12965,10 грн. (8081,10 грн. - за основним платежем, 4884грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 149 грн.08коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2014 року

Суддя С.В. Ніколайчук