Ухвала

від 11.06.2015 по справі 804/16281/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 рокусправа № 804/16281/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року по справі № 804/16281/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ПП «Фірма Магелан», ПП «Полюс», ТОВ «Градієнт Тек» підтверджується наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами. Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2014 року в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 12 965,10 грн. (8081,10 грн. - за основним платежем, 4884грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, з 06.02.2014 року по 11.02.2014 року Верхньодніпровською ОДПІ на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п78.1.1 п.78.1ст.78 ПК України, відповідно до п. 79.2 ст. 79, пп.75.1.2, п. 75.1, ст.. 75 ПК України, наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 04.02.2014 року №129, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Фірма Магелан» за період з 01.04.11 року по 31.12.11 року, ПП «Полюс» за період з 01.10.11 року по 31.12.11 року, ТОВ «Градіент Тек» за період з 01.04.13 року по 30.04.13 року, та в частині подальшої реалізації придбаного у них товару/послуг, по результатам якої складений акт №137/17-2412706613 від 18.02.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Фірма Магелан» за період з 01.04.11 року по 31.12.11 року, ПП «Полюс» за період з 01.10.11 року по 31.12.11 року, ТОВ «Градіент Тек» за період з 01.04.13 року по 30.04.13 року, та в частині подальшої реалізації придбаного у них товару/послуг», яким зафіксовано наступні порушення:

п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 зайво включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 91 576 грн.

ст.186, 187, 188 Податкового кодексу України зайво включено до податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 80 575 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивач звернувся до Верхньодніпровської ОДПІ із запереченнями №24/03-14 від 24.03.2014 року, за результатами розгляду яких висновки наведені в акті залишено без змін.

На підставі акту перевірки №137/17-2412706613 від 18.02.2011 року Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0005301703 від 03.04.2014 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 17 754,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням №0005301703 від 03.04.2014 року позивачем до ГУ Міністерства доходів і зборів України в Дніпропетровській області подано скаргу №07/05-14 від 07.05.2014 року, за результатами розгляду якої винесено рішення №4334/10/04-36-10-08-09 від 08.07.2014 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 03.04.2014 року №0005301703 в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 1 868,0 грн., в іншій частині залишає без змін вказане повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Аналогічне рішення прийнято Міністерством доходів і зборів України.

14.08.2014 року Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0029311703 від 14.08.2014 року, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 186, 187, 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 15 886,00 грн. ( 11 001,00 грн. - за основним платежем, 4 885,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, право на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ПП «Фірма Магелан» згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2011 року №1001, ТОВ «Градієнт Тек» згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2013 року №040413, ПП «Полюс» згідно договору купівлі-продажу від 03.10.11 року №0310.

Фактичне виконання вище зазначених договорів підтверджено: копіями цих договорів; видатковими, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, копіями договорів організації транспортно-експедиційних послуг, актами здачі-прийняття робіт, книгами обліку доходів і витрат, копіями технічних паспортів вантажних автомобілів і причепів, копіями трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, копіями подорожніх листів вантажних автомобілів, копіями виписок по рахунку позивача, копіями актів установки (заміни) запасних частин, використанням матеріалів для відновлення працездатності транспортних засобів, картками обліку автомобільної шини, копіями відомості видачі та списання паливно-мастильних матеріалів.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними вище підприємствами, відображення позивачем операцій з отримання визначеного договорами товару у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Також відповідачем не спростовується факт використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ПП «Фірма Магелан», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «Полюс» дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ПП «Фірма Магелан», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «Полюс» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів (ПП «Фірма Магелан», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «Полюс»), вчинені на виконання укладених договорів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ПП «Фірма Магелан», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «Полюс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують реальність проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

В основу висновків щодо результатів проведення перевірки позивача було покладено акти перевірки ДПІ у Жовтневому районі від 11.01.2014 року №11/22-03/31252546 ПП «Фірма Магелан» за період з 01.04.2011 року по 31.10.2011 року, ДПІ у Бабушкінському районі від 26.09.2013 року №376/223/36095668 ТОВ «Градієнт Тек» у січні-липні 2013 року, ДПІ у Бабушкінському районі від 10.04.2013 року №1170/224/32350538 ПП «Полюс» за період з 01.10.11 року по 31.12.11 року, з яких встановлено відсутність доказів фактичного отримання продукції (товарів, робіт,послуг), відповідно ПП «Фірма Магелан», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «Полюс» щодо правових відносин з платниками податків постачальниками та контрагентами покупцями відображених у деклараціях з ПДВ.

Колегія суддів вважає вказані доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з операцій поставки товару/послуг, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Стосовно посилань відповідача у апеляційній скарзі на вирок Ровенського міського суду від 07.05.13, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, відповідно до якого, маючи у своєму розпорядженні установчі документи та печатку приватного підприємства «Фірма «Магеллан», ОСОБА_2 не передав їх для керівника ПП «Фірма «Магеллан» - ОСОБА_3, а організував оформлення фінансово-господарських документів ПП «Фірма «Магеллан», які надавали право сформувати фіктивний податковий кредит за період з квітня по жовтень 2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком Ровенського міського суду від 07.05.13 відносно ОСОБА_4, не можуть бути покладені в основу судового рішення у даній адміністративній справі, тим більше, що цей вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Фірма «Магеллан».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що факти, встановлені у вироку Ровенського міського суду від 07.05.13, не можуть бути обставинами, що беззаперечно вказують на неправомірне формування позивачем податкового кредиту.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи, що позивачем не надано документальні підтвердження здійснення експедиційних послуг, зокрема: договори Експедитора; транспортні, товарно-супровідні та інші документи по вантажу; докази щодо оплати позивачем експедиторських послуг протягом 180 днів з моменту підписання актів про виконання експедиторських послуг, а також докази того, що здійснені позивачем витрати на оплату транспортно-експедиторських послуг безпосередньо пов'язані з власною фінансово-господарською діяльністю позивача. Надані до перевірки акти про виконання експедиторських послуг не містять видів та найменування вантажу, пунктів відправлення та призначення вантажу, витрати експедитора на оплату послуг залучених їм третіх осіб, для визначення розміру оплати наданих ними послуг.

Враховуючи вимоги Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», та відсутність зазначених вище доказів, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2014 року щодовизначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2919,90 грн. та штрафних санкції в сумі 1 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 25 червня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова