Постанова

від 26.01.2015 по справі 808/7357/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 січня 2015 року (12 год. 20 хв.) Справа № 808/7357/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

28.10.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь» (далі - позивач) до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000992202 від 27.08.2014, що винесене відповідачем по відношенню до позивача, та яким визначено суму податкового зобов'язання у сумі 7000,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1750,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ІК Донецький кряж» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт від 11.08.2014 №372/22/30072912 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000992202 від 27.08.2014. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 30.10.2014 позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 20.11.2014.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 24.11.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 17.12.2014.

У судове засідання, призначене на 17.12.2014, представники сторін не прибули.

Ухвалою від 17.12.2014 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 26.01.2015.

Ухвалою від 26.01.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 26.01.2015.

26.01.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, на задоволенні позовних вимог наполягає.

У судове засідання, призначене на 26.01.2015, представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не прибув, будь-яких клопотань та заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем на підставі наказу від 31.07.2014 №567 та згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ІК Донецький кряж» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

За результатами проведеної перевірки 11.08.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати за лютий 2014 року на суму 7000,00 грн., в результаті завищення податкового кредиту.

14.08.2014 до відповідача було подано заперечення на Акт перевірки, проте відповіддю від 26.08.2014 заперечення на Акт перевірки були залишенні без задоволення, а висновки Акту перевірки - без змін.

На підставі Акту перевірки 27.08.2014 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000992202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8750,00 грн., з яких 7000,00 грн. - за основним платежем, 1750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог п.п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2014 року була віднесена сума ПДВ у розмірі 7000,00 грн. по операціях з контрагентом ТОВ «ІК Донецький кряж».

Судом встановлено, що 01.01.2014 між позивачем та ТОВ «ІК Донецький кряж» був укладений договір про надання послуг з контролю за несенням служб на об'єктах №23, за умовами якого останнє зобов'язалось за завданням позивача протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги, а саме цілодобово здійснювати контроль за виконанням посадових обов'язків працівників, згідно з посадовими інструкціями, на об'єктах позивача, а позивач сплатити вартість наданих послуг. За надання зазначених послуг замовник сплачує суму, згідно Акту здавання-приймання наданих послуг.

На виконання умов зазначеного договору було складено Акт здавання-приймання виконаних послуг з контролю за несенням служби на об'єктах від 28.02.2014, згідно якого роботи за зазначеним договором виконано якісно та в повному обсязі. Акт є основою для проведення розрахунків між сторонами договору.

За наслідками виконання умов договору видавалась податкова накладна від 28.02.2014 №929 на загальну суму 42000,00 грн., у тому числі ПДВ 7000,00 грн.

Позивач перерахував на користь ТОВ «ІК Донецький кряж» за надані послуги суму у розмірі 3851,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.03.2014 №115. Згідно листа позивача від 15.07.2014 №90 рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «ІК Донецький кряж» у сумі 38148,00 грн. Отже, позивач в повному обсязі розрахувався за надані ТОВ «ІК Донецький кряж» послуги за зазначеним вище договором.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на Акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІК Донецький кряж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень-лютий 2014 року» від 17.04.2014 №236/05-66-22-02/38959916, відповідно до якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ІК Донецький кряж» із контрагентами покупцями - постачальниками за січень, лютий 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Не можливо провести зустрічну звірку та підтвердити реальність здійснення діяльності з питань придбання ТОВ «ІК Донецький кряж» та подальшої реалізації імпортних товарів за період січень-лютий 2014 року.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «ІК Донецький кряж».

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органам податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «ІК Донецький кряж» в перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім послуг, які надавались підприємством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «ІК Донецький кряж».

З наведених вище підстав, а також з урахуванням відсутності заперечень відповідача проти позову, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №365 від 17.10.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 182,70 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000992202 від 27.08.2014, прийняте Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Приватному підприємству «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь»» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8750,00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 7000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1750,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь» (ЄДРПОУ 30072912, зареєстроване: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Севастопольська, буд. 1) судовий збір у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль