Постанова

від 22.06.2015 по справі 808/7357/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"22" червня 2015 р. справа № 808/7357/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року

справа № 808/7357/14

за позовом приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «ВІТЯЗЬ»

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року приватне підприємство «Охоронно-пошукове агентство «ВІТЯЗЬ» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8750,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «ВІТЯЗЬ» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький кряж» за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт від 11 серпня 2014 року №372/22/30072912.

Перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «ВІТЯЗЬ» за лютий 2014 року по операціях з придбання послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький кряж»; порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість в розмірі 7000,00 грн.

На підставі акту перевірки, Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року №0000992202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8750,00 грн., в тому числі 7000,00 грн. за основним платежем та 1750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено факту нікчемності правочинів укладених між приватним підприємством «Охоронно-пошукове агентство «ВІТЯЗЬ» та його контрагентами. А також зазначено, що у позивача наявні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Охоронно-пошукове агентство «ВІТЯЗЬ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький кряж» укладено договір про надання послуг з контролю за несенням служби на об'єктах від 01 лютого 2014 року №23, за умовами якого контрагент позивача за його завданням зобов'язаний надати послуги з цілодобового контролю за виконанням посадових обов'язків працівників, згідно з посадовими інструкціями на об'єктах підприємства. При цьому, пунктом 2.2 договору встановлено, що виконавець має право отримувати інформацію, яка необхідна для виконання послуг, а саме: місцезнаходження об'єктів, кількість співробітників та режим роботи на обслуговуваних об'єктах в період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року. Пунктом 3.1 визначено, що за надання послуг замовник виплачує виконавцю суму, згідно з актом здавання-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання договору сторонами підписано акт здавання-приймання виконаних послуг з контролю за несенням служби на об'єктах від 28 лютого 2014 року. Позивачем сплачено за надані послуги частково, що підтверджується платіжним дорученням. Контрагентом виписано податкову накладну на суму 42000,00 грн., в тому числі ПДВ 7000,00 грн., суми якої позивачем включено до складу податкового кредиту.

Разом з тим, з акту здавання-приймання виконаних послуг не можливо встановити вид та обсяг наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Донецький кряж» послуг, з урахуванням того, що в договорі від 01 лютого 2014 року визначено загальні умови надання послуг. При цьому, з умов договору можна дійти висновку, що отримання інформації про місцезнаходження об'єктів, кількість співробітників та режим роботи на обслуговуваних об'єктах в період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року визначається сторонами окремо.

Судом встановлено, що під час перевірки, як і до судів першої та апеляційної інстанції, документів які б визначали вид та обсяг виконаних контрагентом послуг, зокрема місцезнаходження об'єктів, кількість співробітників та режим роботи на обслуговуваних, позивачем не надано.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), тому що саме він є суб'єктом, здійснює дії, що підлягають перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними першим абзацом цього пункту.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що приватним підприємством «Охоронно-пошукове агентство «ВІТЯЗЬ» не підтверджено належним чином оформленими первинними документами господарську операцію здійснену з контрагентом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим