Постанова

від 03.02.2015 по справі 7/212

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 7/212

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.А.

за участю представників:

від позивача: Готідзе В.Ф. - представник за довіреністю від 01.10.2014 року;

Мельник Е.О. - представник за довіреністю від 20.01.2015 року;

Кардашевська Т.В. - представник за довіреністю від 04.11.2014 року;

від відповідача: Гречченко Г.В. - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року

у справі № 7/212 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс»

про стягнення 1 555 621, 91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс» про стягнення 1 555 621, 91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року припинено провадження у справі № 7/212 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Вищевказана ухвала мотивована тим, що оскільки станом на 01.10.2012 заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005 від 01.08.2004 року відсутня, що підтверджується актом звіряння від 30.09.2012 року, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що акт звіряння від 30.09.2012 року, складений між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс» не може бути належним доказом відсутності заборгованості відповідача, оскільки станом на 01.10.2012 року право вимоги сплати заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005 від 01.08.2004 року було вже передано саме Публічному акціонерному товариству «Фортуна-Банк» згідно договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 року.

Отже, станом на дату звіряння Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», представник якого підписав акт, вже не було стороною спірних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А та призначено до розгляду на 03.02.2015 року.

Представники позивача у судовому засіданні 03.02.2015 року підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.02.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно із ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.08.2004 року між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс» укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005.

Згідно статуту Закрите акціонерне товариство «Екостандарт» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», яке згідно п. 1.2 статуту є правонаступником Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Кан Пауер», яке було створено в результаті реорганізації Орендного підприємства «Дарницька ТЕЦ», у подальшому реорганізованого у ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменованого на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча Компанія «ДАРтеплоцентраль» в подальшому на Закрите акціонерне товариство «Екостандарт».

Таким чином, колегія суддів дішла висновку, що Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча Компанія «ДАРтеплоцентраль» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Екостандарт».

У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс» зобов'язань за договором, Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» звернулось до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Вподальшому, 28.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт», як клієнтом та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк», як фактором укладено договір факторингу № 28/09/12, згідно умов якого до фактора перейшло право вимоги за зобов'язанням, що виникло, зокрема, за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005 від 01.08.2004 року.

Крім того, між 04.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк», як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій», як фактором укладено договір факторингу № 04/10/12, згідно умов якого до фактора перейшло право вимоги за зобов'язанням, що виникло, зокрема, за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005 від 01.08.2004 року.

Враховуючи укладення зазначених договорів факторингу ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року замінено позивача у даній справі Публічне акціонерне товариство «Екостандарт» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій».

До того ж, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс» подало до суду клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилався на те, що станом на 01.10.2012 року заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005 від 01.08.2004 року відсутня, що підтверджується актом звіряння від 09.10.2012 року, складеним між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс».

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача та припинив провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, колегія суддів з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження у даній справі не погоджується, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, 28.09.2012 року, між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт», як клієнтом та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк», як фактором укладено договір факторингу № 28/09/12, згідно умов якого до фактора перейшло право вимоги за зобов'язанням, що виникло, зокрема, за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005 від 01.08.2004 року.

З наданого відповідачем акту звіряння від 30.09.2012 року вбачається, що станом на 01.10.2012 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс» перед Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420005 від 01.08.2004 року відсутня.

Разом з тим, станом на 01.10.2012 року право вимоги сплати заборгованості було передано від Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» Публічному акціонерному товариству «Фортуна-Банк» згідно договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 року.

За наведених обставин, враховуючи перехід права вимоги до банку, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс» перед Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» станом на 01.10.2012 року не обліковується.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, сторонами не надано, а судом першої інстанції не було витребувано належні та допустимі докази погашення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію.

Крім того, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, позивач заперечує про відсутність боргу та наполягає на задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості. Отже, суд повинен був перевірити факт наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед позивачем та розглянути справу по суті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки застосування в даному випадку місцевим господарським судом пункту п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.

Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи зазначене, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню та відповідно справа №7/212 направленню для подальшого розгляду до господарського суду.

У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року у справі № 7/212 скасувати.

3. Справу № 7/212 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко