Ухвала

від 06.02.2015 по справі 50/323-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"06" лютого 2015 р. Справа №50/323-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Шипка В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року

у справі № 50/323-б (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віола"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Віола"; ліквідовано банкрута - ТОВ "Віола" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 50/323-б припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року про визнання банкрутом ТОВ "Віола" та повернути справу на стадію ліквідаційної процедури, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд встановив, що в прийнятті апеляційної скарги має бути відмовлено з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Отже, виходячи зі змісту статті 1 спеціального Закону, ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в процедурах банкрутства не має іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

Відповідно до абзаців 21, 22 та 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

В матеріалах справи відсутні докази звернення Державної податкової інспекції з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку. В поданій апеляційній скарзі скаржник жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві статусу кредитора у справі не набула та не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку.

У зв'язку з цим доводи ДПІ, викладені в касаційної скарзі, стосовно того, що вона має право на оскарження даної ухвали суду першої інстанції, посилаючись на ч. 1 ст. 91 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Згідно із ч. 5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони у справі № 50/323-б про банкрутство ТОВ "Віола", то відповідно він не наділений процесуальний правом на оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року, а відтак у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями, 86, 91, 98, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року у справі № 50/323-б.

2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.

3. Матеріали справи № 50/323-б повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.В. Шипко