Постанова

від 15.04.2015 по справі 50/323-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 50/323-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2015 року у справі№ 50/323-б за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віола" пробанкрутство,

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Віола"; ліквідовано банкрута - ТОВ "Віола" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 50/323-б припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулося до апеляційного господарського суду із скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року про визнання банкрутом ТОВ "Віола".

Ухвалою від 06 лютого 2015 року Київський апеляційний господарський суд (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Верховець А.А., Шипко В.В.) у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року у справі № 50/323-б відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2015 року у справі № 50/323-б та направити зазначену справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм та процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 34, 62, 91, 97, 99 Господарського процесуального кодексу.

В свою чергу, арбітражний керуючий Конопля Андрій Михайлович проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги виходив з того, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Віола" не набула та не є учасником справи про банкрутство, оскільки не зверталася з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку , встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Отже, виходячи зі змісту статті 1 спеціального Закону, ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в процедурах банкрутства не має іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регламентовано, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів звернення Державної податкової інспекції з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку.

Водночас в касаційній скарзі скаржник жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві статусу кредитора у справі та не є учасником справи про банкрутство.

У зв'язку із викладеними, колегія суддів апеляційного суду правомірно виходила з положень та позицій, наведених в ч. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" та відмовила у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2015 року слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2015 року у справі № 50/323-б залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич Судді В.М. Коваленко

В.Я. Погребняк