Постанова

від 28.01.2015 по справі 813/7192/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 876/14287/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В. та Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Омеляновська Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року в адміністративній справі № 813/7792/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови у прийнятті митної декларації, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених платежів, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900076/2 від 22.08.2013 року, скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00396, стягнути надмірно сплачені суми мита у розмірі 10 521,46 грн. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 44 190,13 грн., всього на суму 54 711,59 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900076/2 від 22.08.2013 року. Скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00396, яка оформлена Львівською митницею. Стягнуто з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області надмірно сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» суми мита у розмірі 10521,46 грн. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 44190,13 грн..

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» з Державного бюджету судовий збір в розмірі 547 грн. 12 коп.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Львівська митниця, яка вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин у справі. Посилається на неправильно застосовані судом норми Митного кодексу України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 14.06.2012 р. між компанією NINGBO MING YUAN METALS INDUSTRY CO., LTD (продавець) та ТзОВ «ТМ-Сервіс» (покупець) було укладено контракт № TM120609, за умовами якого продавець виробляє та продає товар (кріпильні елементи на умовах FOB, відповідно до правил INKOTERMS 2000), згідно додатків, які є невід'ємною частиною контракту.

Згідно із п.2.1 контракту вартість товару за даним контрактом встановлюється в доларах США і включає вартість товару, пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу покупця, виконанню всіх формальностей по передачі товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки товару до України.

Вартість товару складає 300 000 доларів США (п.2.3) та включає в себе вартість пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу покупця, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту (п.2.3). Термін постачання товару 180 днів з моменту підписання додатку (п.4.1). Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом в доларах США на вказаний кліринговий рахунок продавця (5.1). Пункт 5.2 контракту передбачає, що сторони допускають зміну методу і форми оплати за отриманий товар.

20.05.2013р. між сторонами було укладено додаток № 3 до контракту № TM120609 від 14.06.2012р. відповідно до якого продавець виробляє і постачає, а покупець купує товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 27 537,55 дол. США.

Платіжним дорученням № 60 від 30.07.2013р. ТзОВ «ТМ-Сервіс» сплатило на користь NINGBO MING YUAN METALS INDUSTRY CO., LTD 27537,55 дол. США за кріпильні елементи згідно контракту № TM120609 від 14.06.2012р.

21.08.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 209120000/2013/831080 на вантаж (кріпильні елементи) згідно додатку №3 до контракту № TM120609 від 14.06.2012р..

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації ТзОВ «ТМ-Сервіс» було додано: платіжне доручення в іноземній валюті № 60 від 30.07.2013р., інвойс №MY/TM2013-1 від 20.05.2013р., пакувальний лист від 20.05.2013р., додаток №3 до контракту № TM120609 від 14.06.2012р., контракт № TM120609 від 14.06.2012р., договір №398/12 від 01.08.2012р. про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом, сертифікат про походження товару №С133800068970010 від 28.05.2013р., витяг з бухгалтерської документації, витяг про вартість сировини від 16.08.2013 року, довідку про транспортні послуги №5595 від 14.08.2013 року, інформаційний лист від 15.05.2013 року, митну декларацію країни відправника №310120130519070184 від 24.05.2013 року.

Як видно із матеріалів справи, наданих до митного оформлення документів, на думку митниці, існували розбіжності, а саме задекларована митна вартість товару значно відрізняється від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Виходячи з цього, митний орган сформував електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме транспортні (перевізні) документи (заявку на перевезення вантажу), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22.08.2013р. Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900076/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, специфікація на товар виписана після встановлення інвойсу та відправлення товару, підпис відправника в сертифікаті про походження товарів, фактурі та контракті є різними, у митного органу наявна інформація щодо митної вартості імпортованих товарів, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Основою для визначення митної вартості була цінова база даних ЄАІС ДМСУ ПІК «Цінова інформація про визначення митної вартості», а саме: МД №400050000/2013/12351 від 06.08.2013р.. Також зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методи 2а, 2б з причини відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товару, методи 2в, 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Львівською митницею видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00396. На підставі рішення Львівської митниці від 22.08.2013. р. ТзОВ «ТМ-Сервіс» додатково сплатило мито в розмірі 10521,46 грн. та податок на додану вартість - 44190,13 грн..

В обґрунтування протиправності рішення Львівської митниці, ТзОВ «ТМ-Сервіс» стверджує, що документи, надані до митного оформлення, в тому числі й надані на вимогу Львівської митниці, повністю підтверджують митну вартість товару.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для використання резервного методу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі ст.53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, у ч.3 ст.53 Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Крім того, на виконання ч.3 ст.53 Митного кодексу України декларант також подав додаткові документи Однак, ці документи також не дали змоги відповідачеві визначити митну вартість товару.

Щодо застосування Львівською митницею резервного методу визначення митної вартості товару колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судом досліджувались документи, надані до митного оформлення товару за ціною договору, тобто за першим методом. Те, що специфікація на товар виписана на товар після виставлення інвойсу та відправлення товару, не є обставиною, що впливає на визначення ціни товару.

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги твердження відповідача про те, що специфікація на товар виписана після виставлення інвойсу та відправлення товару, оскільки Додаток №3 до контракту №ТМ120609 датований 20.05.2013 року, тобто тією ж датою що і комерційний інвойс, а тому відповідно до ст.ст. 54, 55 Митного кодексу України не може бути підставою для відмови у митному оформленні, а сама по собі ця обставина не впливає на розрахунок митної вартості товару.

Коригування митної вартості товару, придбаного позивачем у NINGBO MING YUAN METALS INDUSTRY CO., LTD, визначена митним органом на раніше визначених митних вартостях. При цьому, основою для визначення митної вартості було цінова база даних ПІК «Цінова інформація про визначення митної вартості», а саме: МД №400050000/2013/12351 від 06.08.2013р. У згаданій МД міститься інформація наступного змісту: болти без гайок з чорних металів завтовшки більше як 6мм, меблеві болти DIN603, покриті білим цинком наступних розмірів, зокрема, 8х30, 8х60, 6х45, 6х50, 8х80, 6х25, 6х40.

Із додатку № 3 від 20.05.2013р. до контракту № ТМ120609 від 14.06.2012р. у колонці «Найменування, розмір» зазначено: Анкер розпірний металевий для кріплення рам, розміром: 10х72, 10х92, 10х112, 10х132, 10х152, 10х182, 10х202, що, в свою чергу не співпадає з інформацією, що зазначена в МД №400050000/2013/12351 від 06.08.2013р..

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що інформацію, що міститься в ціновій базі даних ПІК «Цінова інформація про визначення митної вартості», а саме в МД №400050000/2013/12351 від 06.08.2013р. неможливо ідентифікувати, зокрема, на підставі якого методу митним органом була визначена (ціна) митна вартість товару, а опис та призначення товару у згаданій митній декларації не співпадає опису та призначенню товару, який ввозив позивач.

Митний орган має право запитувати додаткову інформацію, однак вказаним правом для уточнення усієї необхідної для митного оформлення інформації відповідач не скористався. Також за наявності відповідного сумніву, митний орган, маючи можливість уточнити будь-яку конкретну інформацію та запропонувати надати відповідні пояснення щодо цього, вказаною можливістю не скористався.

Крім цього, суд правильно зазначає, що розбіжності, на які посилається митний орган та які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, не входять до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначені частиною 6 ст.54 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Крім того, в рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900076/2 від 22.08.2013 року відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, також відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. У рішенні зазначено лише те, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 400050000/2013/12351 від 26.08.2013 року.

Так, у відповідності до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 р. № 598, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Недотримання таких умов також свідчить про наявність підстав для скасування спірного рішення.

Таким чином, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом, відповідач покликається на неможливість застосування попередніх методів.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується ст.58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, суд правильно дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товару. Разом з тим, представником позивача до суду надано додаткові документи, які спростовують усі сумніви щодо невідповідності платіжних документів та додатку № 4/1 від 9 квітня 2013 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості № 209000003/2013/900076/2 від 22.08.2013 р. є обґрунтованою та відповідно скасуванню підлягає і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00396.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення надмірно сплачених коштів - мита в розмірі 10521,46 грн. та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів у розмірі 44190,13 грн. .

Відповідно до статей 45 та 78 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень державного та місцевих бюджетів України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету (погоджених з відповідними місцевими фінансовими органами у разі повернення коштів з місцевих бюджетів), здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Так, процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України, визначає Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (надалі - Порядок), затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року.

Відповідно до Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яке здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником чи головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за № 1000/7288 Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, пунктом 5 якого встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номеру паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документу, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, повернення надмірно сплачених платежів можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідно органу.

За правилами частин першої, третьої статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Аналіз положень статей 265, 266 Митного кодексу України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Тому, суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

У постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-21а14) Верховний Суд України на підставі системного аналізу положень Митного кодексу України; Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618; Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (чинних на час виникнення спірних відносин), дійшов висновку, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Таким чином, суд, постановляючи у справі, що розглядається, рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплачених платежів, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року в адміністративній справі № 813/779213-а в частині: задоволення позову про стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294, МФО 825014, місцезнаходження: м. Львів, вул. Левицького, 18) надмірно сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8, код ЄДРПОУ 31835813) суми мита у розмірі 10521,46 грн. (десять тисяч п'ятсот двадцять одна гривня сорок шість копійок) та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 44190,13 грн. (сорок чотири тисячі сто дев'яносто гривень тринадцять копійок) - скасувати і прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року в адміністративній справі № 813/7192/13-а залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль