Ухвала

від 04.02.2015 по справі 813/2167/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/6719/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом фірми «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У березні 2014 року позивач фірма «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000772201/2823 від 25.02.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 689246 грн. та № 0000782201/2822 від 25.02.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 794798 грн. за вересень 2013 р..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області № 0000772201/2823 та № 0000782201/2822 від 25.02.2014 р..

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 року № 0000772201/2823 та № 0000782201/2822 винесено відповідачем на підставі висновків виїзної позапланової документальної перевірки позивача щодо правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та їх подальший вплив на правильність формування доходів та витрат по взаєморозрахунках з НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова за червень, липень, вересень-листопад 2011 р., з ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд» за вересень, листопад, грудень 2011 р., з ТОВ «ВКП «Інтертранстрой» за квітень , серпень 2012 р., з ТОВ «ТД «Континент Нафта» за червень 2011 р., з ТОВ «ФОР Ю-Дизайн» за період березень-листопад 2012 р., з ПП «Роял Ісланд» за вересень 2013 р., за результатами якої складено акт від 28.01.14 р. № 34/9/22-1/26579227. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми ПДВ. Зокрема, податковою перевіркою було встановлено безтоварність, нереальність і нікчемність господарських операцій між позивачем та контрагентами НВП «Техноцентр», ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», ТОВ «ФОР Ю-Дизайн», ПП «Роял Ісланд». На думку апелянта такі договірні відносини не спричинили реального настання правових наслідків, тому суми ПДВ за такими договорами безпідставно віднесено позивачем до податкового кредиту, а витрати безпідставно віднесено до валових витрат.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18.06.2014 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач по справі подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 10.01.2014 року по 22.01.2014 року відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача представництва фірми «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» з питань правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та їх подальший вплив на правильність формування доходів та витрат по взаєморозрахунках з НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова за червень, липень, вересень-листопад 2011 р., з ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд» за вересень, листопад, грудень 2011 р., з ТОВ «ВКП «Інтертранстрой» за квітень , серпень 2012 р., з ТОВ «ТД «Континент Нафта» за червень 2011 р., з ТОВ «ФОР Ю-Дизайн» за період березень-листопад 2012 р., з ПП «Роял Ісланд» за вересень 2013 р.. За результатами перевірки складено Акт № 34/9/22-1/26579227 від 28.01.2014 року (а.с. 12-83 Т.1).

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 790426 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. в сумі 689246 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 101180 грн., та вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено р.24 декларації з ПДВ за вересень 2013 р. в сумі 939740 грн.. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на твердженнях про те, що позивачем протягом розглядуваного періоду безпідставно занижено податок на прибуток та завищено податок на додану вартість по взаєморозрахунках за господарськими договорами із контрагентами про виконання робіт і надання послуг, та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за цими договорами. На думку ДПІ договірні відносини мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

За результатами розгляду заперечення на Акт перевірки від 28.01.2014 р. відповідач прийняв рішення № 2638/13-07-22-01 від 21.02.2014 р., яким задоволено вимоги Представництва «Онур» в частині заниження податку на прибуток за рахунок витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «ВКП «Інтертранстрой» на загальну суму 101180 грн., в т.ч. за 3 кв. 2012 р. на суму 101180 грн.; в частині завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «ВКП «Інтертранстрой» та ТОВ «ТД «Континент Нафта» на загальну суму 144942 грн., в т.ч. за червень 2011 р. в сумі 48580 грн., за липень 2012 р. в сумі 33733 грн., за серпень 2013 р. в сумі 62629 грн., а в іншій частині вимоги заперечення Представництва «Онур» залишено без задоволення (а.с. 84-95 Т.1).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 28.01.2014 року та із врахуванням рішення № 2638/13-07-22-01 від 21.02.2014 р. відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 року: № 0000772201/2823, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 689246 грн.; № 0000782201/2822, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 794798 грн. за вересень 2013 р. (а.с. 10, 11 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості тверджень ДПІ про безтоварний (нереальний) і нікчемний характер господарських договорів між позивачем фірмою «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» та контрагентами НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова, з ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», з ТОВ «ФОР Ю-Дизайн», з ПП «Роял Ісланд», щодо дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України і Цивільного кодексу України та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, і повинні мати визначені обов'язкові реквізити. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 28.01.2014 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що товариством протягом перевіреного періоду безпідставно завищено валові витрати за господарськими операціями із НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова, з ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», з ТОВ «ФОР Ю-Дизайн» та з ПП «Роял Ісланд» про виконання робіт і послуг, та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за цими операціями. На думку податкового органу встановлені факти відображення позивачем вказаних операцій із НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова, з ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», з ТОВ «ФОР Ю-Дизайн» та з ПП «Роял Ісланд» мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ.

Судом першої інстанції вірно враховано, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваним господарським відносинами і об'єктивність інформації в первинних документах за цим договором підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, усі контрагенти, тобто позивач та контрагенти НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова, ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», ТОВ «ФОР Ю-Дизайн», ПП «Роял Ісланд» на час укладення господарських договорів і їх виконання були діючими суб'єктами господарювання.

Здійснення позивачем господарських операцій із НВП «Техноцентр» підтверджується: - контрактним договором від 20.04.2011 року, укладеного між Львівським комунальним автотранспортним підприємством № 1339 (як замовником) та позивачем (як підрядником) щодо виконання підрядником робіт по реконструкції доріг та трамвайних ліній у м. Львів (включаючи відновлення підземних комунальних мереж); - договором субпідряду від 11.06.2011 р., укладеного між позивачем (як генеральним підрядником) та НВП «Техноцентр» (як субпідрядником) щодо виконання субпідрядником комплексу будівельно-монтажних робіт пов'язаних з реконструкцією доріг та трамвайних ліній у м. Львові, що є частиною робіт за Головним підрядом; - специфікацією виконаних робіт і витрат; - професійною структурою інженерно-технічних працівників та переліком устаткування, техніки, механізмів та транспорту НВП «Техноцентр», зайнятих на виконанні робіт по ремонту та укріпленню колекторів по вул. Городоцькій м. Львів; - ліцензією НВП «Техноцентр» строком дії з 07.07.2009 р. по 07.07.2012 р. щодо провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; - дозволом на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, наданого НВП «Техноцентр»; - листами між позивачем та керівником проекту реконструкції доріг щодо погодження субпідрядника НВП «Техноцентр»; - проектом реконструкції доріг та аварійних колій в м. Львів; - фотографіями з місця проведення ремонтних робіт; - платіжними дорученнями за червень, липень, вересень-грудень 2011 року, січень, березень, червень, липень 2012 року; - довідкою про стан взаємних розрахунків за період січень 2011 р. - грудень 2013 р. між позивачем та НВП «Техноцентр»; - податковими накладними за червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2011 року на виконання субпідрядних робіт; - листом-відповіддю НВП «Техноцентр» щодо факту укладення договору субпідряду з позивачем; - актом обстеження каналізаційного колектора по вул. Городоцькій у м. Львові та ілюстраціями дефектів бетонного колектору; - технічною документацією по ремонту та укріпленню колектора по вул. Городоцькій у м. Львові та фотографіями (а.с. 107-160 Т.1, 163-198 Т.2). Також матеріалами справи, а саме свідоцтвом № 17977368, стверджується, що НВП «Техноцентр» зареєстрований платником ПДВ (а.с. 154 Т.1).

Здійснення позивачем господарських операцій із ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд» підтверджується : - угодою від 23.04.2008 р. укладеною між Державною службою автомобільних доріг України (Укравтодор) (як замовником) та позивачем (як підрядником) щодо виконання робіт з ремонту автомобільної дороги М06 Київ-Чоп; - договором субпідряду від 28.11.2010 р., укладеного між позивачем (як генеральним підрядником) та ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд» (як субпідрядником) щодо виконання субпідрядником комплексу будівельно-монтажних робіт пов'язаних з реконструкцією доріг та трамвайних ліній у м. Львові, що є частиною робіт за Головним підрядом щодо виконання субпідрядником комплексу будівельно-монтажних робіт та інших будівельних робіт по встановленню шумозахисних щитів в рамках реконструкції автомагістралі М06; - планом-проектом виконання робіт по установці шумозахисних екранів на автодорозі М06 Київ-Чоп; - платіжними дорученнями за вересень, листопад, грудень 2011 року; - податковими накладними за вересень, листопад, грудень 2011 р. щодо встановлення шумозахисних екранів; - розрахунками вартості робіт; - довідкою про стан взаємних розрахунків за період 01.09.2011 р. - 24.03.2014 р. між позивачем і ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд» (а.с. 161-189, 204-220 Т.1). Також матеріалами справи, а саме свідоцтвом № 100119867, стверджується, що ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд» зареєстрований платником ПДВ (а.с. 207 Т.1).

Здійснення позивачем господарських операцій із ПП «Роял Ісланд» підтверджується: - контрактним договором від 03.06.2013 р. укладеного між ЛКП «Львівавтодор» (як замовником) та позивачем (як підрядником) щодо виконання робіт по реконструкції доріг та трамвайних ліній у м. Львів; - договором поставки № б/н від 05.09.2013 р., укладеного між ПП «Роял Ісланд» (як постачальником) та позивачем (як покупцем) щодо поставки товару труб сталевих в асортименті; - видатковою накладною за вересень 2013 р.; - товарно-транспортною накладною від 05.09.2013 р.; - податковою накладною від 05.09.2013 р. щодо поставки труб; - платіжними дорученнями за вересень 2013 р.; - договором поставки № б/н від 06.09.2013 р. укладеного між ПП «Роял Ісланд» (як постачальником) та позивачем (як покупцем) щодо поставки товару труб сталевих в асортименті; - видатковою накладною від 06.09.2013 р. товарно-транспортною накладною від 06.09.2013 р.; - податковою накладною від 06.09.2013 р. щодо поставки труб; - платіжним дорученням від 10.09.2013 р.; - договором поставки № б/н від 30.09.2013 р., укладеного між ПП «Роял Ісланд» (як постачальником) та позивачем (як покупцем) щодо поставки товару труб сталевих в асортименті; - видатковою накладною від 30.09.2013 р.; - товаро-транспортною накладною від 30.09.2013 р.; - податковими накладними від 30.09.2013 р. щодо поставки труб; - платіжними дорученнями за вересень, листопад 2013 р. (а.с. 227-250 Т.1, а.с. 1-7 Т.2).

Здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «ФОР Ю-Дизайн» підтверджується : - наказом позивача № 4 від 10.01.2012 р. у зв'язку з підготовкою до виконання робіт за Контрактом № 5 від 29.12.2011 р. на капітальний ремонт автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський; - планом території бази; - договором № 789 від 17.03.2012 р., укладеного між позивачем (як покупцем) та ТОВ «ФОР Ю-Дизайн» (як постачальником) щодо постачання товару та додатком № 1 до договору щодо виконання робіт по встановленню сантехніки; - видатковими накладними за березень - вересень, листопад 2012 р.; - товарно-транспортними накладними за березень - вересень, листопад 2012 р.; - податковими накладними за березень - вересень, листопад, грудень 2012 р. щодо поставки товару: плитки, панелі, фарби, церезиту, брусу, ванни акрилової, панелі Панадо, унітазу та ін.; - бухгалтерською довідкою; - актами списання товарів за квітень-червень 2013 р.; - актом надання послуг за липень 2012 р. по встановленню сантехніки; - довідкою про стан взаємних розрахунків за період 01.03.2012 р. - 24.03.2014 р. між позивачем та ТОВ «ФОР Ю-Дизайн»; - платіжними дорученнями за березень-листопад 2012 р. (а.с. 10-111, 124-152 Т. 2).

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції по придбанню позивачем товарів і послуг (робіт) у НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова, ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», ТОВ «ФОР Ю-Дизайн», ПП «Роял Ісланд» відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності цього платника податків, а тому твердження податкового органу про те, що вказані господарські операції фактично не відбувались і такі договори носять нікчемний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання відповідача на результати перевірки контрагентів позивача іншими податковими органами як на обґрунтованість своїх висновків, оскільки у досліджуваних правовідносинах доказами реальності існування господарських відносин являються належні первинні документи.

Щодо покликань відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та НВП «Техноцентр» Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова, ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», з ТОВ «ФОР Ю-Дизайн», ПП «Роял Ісланд», то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Крім цього, відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З наведених вище норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядувані договори між позивачем та НВП «Техноцентр», ПП «Будівельна фірма «Вест-Буд», ТОВ «ФОР Ю-Дизайн», ПП «Роял Ісланд» на момент їх укладення відповідали усім вимогам необхідним для їхньої чинності, не суперечили вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договорів володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 18.06.2014 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року в адміністративній справі за позовом фірми «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.02.2015 року.