Постанова

від 14.03.2018 по справі 813/2167/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №813/2167/14

адміністративне провадження №К/9901/8962/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 (суддя Тертичний В.Г.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 (судді Гуляк В.В., Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.)

по справі № 813/2167/14

за позовом Фірми Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року Фірма Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті (далі - позивач, Фірма) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0000772201/2823 та № 0000782201/2822.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0000772201/2823 та № 0000782201/2822.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними,обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін..

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.01.2014 по 22.01.2014 (термін проведення перевірки продовжувався), на підставі направлення від 10.01.2014 № 10, наказу від 10.01.2014 № 13, відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка представництва Онур Таахут Ташимаджилик Ве Тіджарет Ширкеті Лімітед з питань правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та їх подальший вплив на правильність формування доходів та витрат по взаєморозрахунках з НВП Техноцентр Франківської районної асоціації інвалідів м. Львова за червень 2011 року, липень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, з ПП Будівельна фірма Вест-Буд за вересень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, з ТОВ ВКП Інтертранстрой за квітень 2012 року, серпень 2012 року, з ТОВ ТД Континент Нафта за період червень 2011 року, з ТОВ ФОР Ю-Дизайн за період березень 2012 року-листопад 2012 року, з ПП Роял Ісланд за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 28.01.2014 № 34/9/22-1/26579227 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого Представництвом занижено податок на прибуток, всього в сумі 790 426 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого Представництвом завищено р.24 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року в сумі 939 740 грн.

14 лютого 2014 року Представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті подано заперечення на акт перевірки від 28.01.2014 року.

Листом від 21 лютого 2014 року № 2638/13-07-22-01 податковим органом було прийнято рішення про часткове задоволення вимог.

На підставі Акту перевірки від 28.01.2014 року, із врахуванням рішення від 21.02.2014 року № 2638/13-07-22-01, 25.02.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000772201/2823, яким представництву Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 689 246 грн. і № 0000782201/2822, яким Представництву Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 794 798 грн. за вересень 2013 року.

Як слідує з акту перевірки від 28.01.2014 № 34/9/22-1/26579227, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками позивача, відносини з якими були об'єктом перевірки, оскільки, на переконання податкового органу, угоди укладені позивачем із зазначеними контрагентами не мають мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів. При цьому, податковий орган посилався на інформацію, викладену в актах ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.07.201З року № 81/22-12/30539214 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки НВП Техноцентр ; ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 25.07.201З року № 81/22-12/30539214 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства Вест-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з Представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Be Тіджарет Ширкеті Лімітед за період з 01.09.2011 р. по 31.03.2012р. ; ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.02.2013 № 121/3-22-80-37165767 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB ФОР Ю-ДИЗАЙН , з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість, по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.11.2011 по 30.11.2012 року . Підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП Роял Ісленд слугували встановлені податковим органом розбіжності задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі бази даних АІС Податковий блок .

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення достану, придатного для продажу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Be Тіджарет Ширкеті Лімітед укладено договори субпідряду з ВП Техноцентр та Приватним підприємством Вест-Буд .

Так, 11 червня 2011 року між позивачем та НВП Техноцентр укладено договір субпідряду, згідно якого виконувались роботи по відновленню та укріпленню колектора по вул. Городоцькій в м. Львові.

28 листопада 2010 року між Представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Be Тіджарет Ширкеті Лімітед та ПП Будівельна фірма Вест-Буд укладено договір субпідряду, згідно якого ПП Будівельна фірма Вест-Буд , будучи Субпідрядником, зобов'язана виконати і здати Представництву Онур (Генеральному підрядникові) комплекс будівельно-монтажних та інших робіт по встановленню шумозахисних щитів в рамках реконструкції автомагістралі М-06. Згідно із підпунктами 1.1. і 3.1. Договору субпідряду від 28.11.2010 року, роботи виконуються Субпідрядником власними силами та засобами, обов'язок по забезпеченню виконання робіт за Договором устаткуванням, будівельною технікою та механізмами, а також кваліфікованим персоналом, покладається на Субпідрядника.

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії платіжних доручень, податкових накладних. На підставі зазначених платіжних доручень сформовано Довідку про стан взаємних розрахунків з вказаними контрагентами. Крім того, в матеріалах справи наявні журнали робіт, в яких описано зміст і умови виконаних робіт НВП Техноцент , акти обстеження об'єктів та фотокопії об'єкту (колектора щодо відновлення якого укладався договір).

Також, 03 червня 2013 року між Львівським Комунальним підприємством Львівавтодор ( Замовник ) та Представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Be Тіджарет Ширкеті Лімітед ( Підрядник ) укладено контрактний договір № 39789/2 згідно якого Замовник бажає, щоб Підрядник виконав Роботи по реконструкції доріг та трамвайних ліній у м. Львові та акцептував пропозицію Підрядника для виконання та завершення вказаних Робіт і усунення в них усіх дефектів. Усі роботи виконуються по секціям.

На виконання умов згаданого контрактного договору позивачем були укладені договори поставки з ПП Роял Ісланд та ТОВ Фор Ю - Дизайн .

Так, між Підприємством ( Покупець ) та ПП Роял Ісланд ( Постачальник ) було укладено ряд договорів поставки від 05, 06 та 30 вересня 2013 року, згідно яких Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах цього договору поставити Покупцю наступну Продукцію виробничо-технічного призначення (Товар): труби сталеві в асортименті, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, прийняти до оплати Товар.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано наступні докази: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

У відповідності до долученої бухгалтерської довідки, придбані у ПП Роял Ісланд згідно згаданих накладних труби були оприбутковані на 205 рахунок та списані на реконструкцію доріг та трамвайних колій у м. Львові згідно Контракту № 39789/2 від 03 червня 2013 року.

17 березня 2012 року між Представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Be Тіджарет Ширкеті Лімітед ( Покупець ) та TOB Фор Ю - Дизайн ( Постачальник ) укладено договір № 789, згідно якого, Постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставити Покупцеві товар за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором. Також за необхідності згідно Додатку № 1 до даного Договору Постачальник зобов'язаний виконати роботи по встановленню товару, що оформляється окремо актами наданих послуг. Загальний обсяг товару, що продається та послуг, що надаються за даним договором, визначається протягом терміну дії договору.

На виконання умов цього договору позивач долучив наступні докази: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

На підставі зазначених платіжних доручень сформовано Довідку про стан взаємних розрахунків за період: 01.03.2012 - 24.03.2014 року між Представництвом Онур Тааххут Ташимаджилик Be Тіджарет Ширкеті Лімітед і ТОВ Фор Ю-дизайн на суму - 1135182,70 грн.

Придбані у ТОВ Фор Ю-дизайн згідно перелічених накладних плитка, панелі, фарба, церезит, бруси, ремкомплект для фасадів та паркет були оприбутковані на 201 рахунок та списані на будівництво виробничої бази на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області (акти списання товарів: № 17 від 30.04.13 р., № 27 від 31.05.13 р., № 39 від 30.06.13 р.), придбані ванни та стіл оприбутковані та введені в експлуатацію, придбані унітази та введені в експлуатацію.

Судами встановлено наявність у позивача таких транспортних засобів: сідлового тягача, бортового малотоннажного, вантажопасажирського та вантажного фургону, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 № 813/2167/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко