Ухвала

від 04.02.2015 по справі 814/1017/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1017/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрбудсервіс і Ко" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ПП "Укрбудсервіс і Ко" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000142201 від 03.03.2014р., вказавши на невмотивованість тверджень ДПІ про безтоварність операцій, які підтверджені необхідними первинними документами, з контрагентом ТОВ «Глобалкранбуд».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 03.03.2014року №0000142201.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.02.2014р. по 10.02.2014р. податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко» з питань достовірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Глобалкранбуд» (ЄДРПОУ 38690306) за період липень, серпень 2013 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 11.02.2014р. №6/14-09-22-01/36714047, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3., 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено безпідставне завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок ТОВ «Глобалкранбуд» на загальну суму 152522 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.03.2014р. №0000142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 152522 гривень та застосовано штрафну санкцію в сумі 76261 гривень.

В акті зазначено, що основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

23.04.2013р. між позивачем та ТОВ «Глобалкранбуд» укладено договір на виконання підрядних робіт №10/1, за яким ТОВ «Глобалкранбуд» виступало субпідрядником на виконання робіт по поточному ремонту виробничої бази та приміщення магазина «СОМ».

01.07.2013р. між позивачем та ТОВ «Глобалкранбуд» укладено договір на виконання підрядних робіт №17/2013, за яким ТОВ «Глобалкранбуд» виступало в якості субпідрядника. Предмет договору - виконання робіт згідно заявок підрядника.

Відповідно до зазначених договорів позивач отримав від ТОВ «Глобалкранбуд» акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 915132,11 гривень, в тому числі ПДВ 152522,03 гривень.

Розрахунки про вищезазначеним операціям здійснювалися у безготівковій формі згідно платіжних доручень №340 від 14.08.2013р. та №361 від 21.08.2013р. на суму 121219,00 грн. На час перевірки існувала кредиторська заборгованість в сумі 748157,00 грн.

Податковий орган в обґрунтування висновків посилався на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобалкранбуд», із якого слідує, що ТОВ «Глобалкранбуд» за юридичною адресою відсутнє, що на думку податкового органу є порушенням ст.93 ЦК України з боку ТОВ «Глобалкранбуд». Водночас зазначене підприємство було зареєстроване платником ПДВ з 21.06.2013р.

ТОВ «Глобалкранбуд» за серпень 2013р. задекларувало податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 23845723 грн., податкового кредиту 2808730 грн. - за рахунок контрагентів, що мають ознаки фіктивності. З наведеного податковим органом зроблено висновок про безтоварність зазначених операцій та їх спрямованість на мінімізацію об'єкта оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дата і місце складання; назву підприємства, від імені кого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

На підставі п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В контексті зазначених правових норм для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту законодавством не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом.

Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

Водночас суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі податкового кредиту сум, сплачених у зв'язку з придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

В ході судового розгляду встановлено, що по господарським операціям між позивачем та ТОВ «Глобалкранбуд» видані податкові накладні, а також складені довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) - тобто документи, складання яких передбачено законодавством для фіксації та оформлення господарських операцій та відповідних правовідносин. Ці документи надані позивачем у копіях і залучені судом до матеріалів справи.

Також позивач надав копії документів, що підтверджують реальне виконання робіт для замовника за основним договором підряду (прийняття робіт замовником), тобто використання фактично отриманих робіт в господарській діяльності.

Видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальник послуг був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ.

Висновки акта є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора, а тому висновок про безтоварність господарських операцій є невмотивованими. При дотримані вимог щодо оформлення необхідних документів, висновки про недостовірність або суперечність відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що вказують на обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Інформація контролюючого органу про незнаходженням контрагента за юридичною адресою та неможливість здійснення його перевірки не є підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про те, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про керівника (директора) позивача Колесника Н.М. включена до реєстру 07.05.2013р., а тому він не міг підписати договір 23.04.2013р., оскільки особа набуває повноважень керівника не з моменту реєстрації даних про це у державному реєстрі, а з моменту надання їй відповідних повноважень компетентним органом юридичної особи.

Поряд з цим, за змістом ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. А відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Обставинами справи підтверджується, що правочин було схвалено юридичною особою, зокрема шляхом подальшого прийняття робіт та їх оплати. Тому доводи відповідача в цій частині не ґрунтуються на приписах законодавства.

При цьому посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Глобалкранбуд» автотранспорту та складських приміщень не ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах і не спростовує можливість суб'єкта господарювання використовувати орендований транспорт і приміщення, а також транспорт постачальників. Ці обставини податковим органом не перевірялися. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником та виконується певний обсяг робіт. До того ж ДПІ не довела неможливості виконання постачальником робіт наявними у нього силами та засобами, або факту залучення інших осіб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Укрбудсервіс і Ко" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 814/1017/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян