Постанова

від 27.01.2015 по справі 813/6867/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року № 813/6867/14

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судці: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.

представників позивача Білої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Промислово-енергетичний комплекс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 року №0002002201/8403 та №0001992201/8402,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Торговий дім «Промислово-енергетичний комплекс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002002201/8403 та №0001992201/8402 від 06.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, що висновки акта перевірки є суб'єктивними та не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються на власних суб'єктивних припущеннях контролюючого органу і в якості доказової бази спираються максимум на документи досудового розслідування (протоколи допиту, висновки експертиз, тощо), без рішень чи будь-яких інших висновків суду по таких обставинах. Крім цього, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), та висновок про те, що діяльність цих контрагентів не має правового підтвердження, також являється лише суб'єктивним припущенням контролюючого органу. Також, вважає, що під час перевірки перевіряючим були надані усі необхідні первинні документи, що стосується господарської діяльності товариства з контрагентами, що перевірялися, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, договори, тощо.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, яка міститься в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надав. У судовому засіданні 03.11.2014 року представник відповідача надала суду письмові заперечення на позов. Додатково зазначивши, що в провадженні слідчого відділу ДПС у Львівській області перебуває кримінальна справа по обвинуваченню фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.205, ч.4 ст.358 КК України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом придбання фірми, внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду. Досудовим слідством у кримінальній справі встановлено, що ряд фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності здійснили перереєстрацію ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» та впродовж 2011 року, з метою використання для фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів, організовували та здійснювали фіктивне підприємництво, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, використанні підроблених документів. Вважає дії перевіряючого органу повністю правомірними при проведенні перевірки а висновки викладені у акті достовірними, тому вважає позов безпідставним. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 ст.2 КАС України можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

При вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також - Закон №996-XIV),Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також -Закон №334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон № 168/97-ВР), наказу Міністерство фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 року, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Судом встановлено, ПП «Торговий дім «Промислово-енергетичний комплекс» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 18.05.2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.05.2007 року №14151020000017534.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ - 35146061.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:79021, Львівська область, м. Львів, вул. Петлюри, будинок 27-А, кв.13.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.05.2007року за № 552, станом на 26.05.2014 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

У періоді, який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником: по податку на прибуток приватних підприємств; по податку на добавлену вартість; по податку з доходів найманих працівників.

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.06.2007 року №100044193, виданого в ДПІ у Залізничному районі м. Львова, індивідуальний податковий номер - 351460613032, був зареєстрований платником ПДВ з 04.06.2007 року по день підписання акта перевірки.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 13.05.2014 року № 727 виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, ОСОБА_5, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області згідно із п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ та відповідно до Наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 12.05.2014 року № 606, проведена позапланова виїзна перевірка ПП «ТД «Промислово-енергетичний комплекс» ( код ЄДРПОУ 35146061) з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал» (код ЄДРПОУ 37398974), ТОВ «Крафт ЛВ» (код ЄДРПОУ 37399009), ПП «Воллі» (код ЄДРПОУ 34029609), іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.05.2014року №1261/22-01/35146061 (далі - акт перевірки) ( І том а.с.8-57), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.5.1, пп.5.2.1, п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1, ст..139, п.146.1, п.146.4, п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із внесеними змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 124 230,20 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 81 122,11 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 43 108,09 грн.;

- вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (із змінами та доповненнями) що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 102 382,99 грн. в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 35 010,49 грн., за березень 2011 року в сумі 29 887,20 грн., за квітень 2011 року в сумі 26105,29 грн., за травень 2011 року в сумі 5 852,30 грн. та за червень 2011 року в сумі 5 527,71 грн.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладені в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення в терміни визначені п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI до органу ДПС.

Акт перевірки підписано із запереченнями, які були розглянуті податковою інспекцією та відхилені.

На підставі акта перевірки від 26.05.2014року №1261/22-01/35146061 податковий орган 06.06.2014 року прийняв податкові повідомлення - рішення №0002002201/8403 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 43 108,09 грн.(І том а.с.58), та №0001992201/8402 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11 381,01 грн.(І том а.с.59).

Не погодившись з вищевказаним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В процесі перевірки встановлено, що позивач та його контрагенти -ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі» та ТОВ «Крафт ЛВ» провели документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались, не мало реального товарного характеру.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

Отже, у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 р. по справі К/800/9399/13, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 р. по справі К/800/30426/13 та в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 р. по справі К/800/56894/13.

Крім того, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Слід зазначити, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1. ст. 44 ПК України).

Крім того, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно з підп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з підп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за Договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 201.1ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового Договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна, згідно з п. 201. 6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбаченихрозділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201. 7. та п. 201. 10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Законувбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно акта перевірки вбачається, що ПП «ТД «ПЕК» неправомірно відобразило у податковому обліку господарські операції по взаємовідносинах із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей. Господарська операція між ПП «ТД «ПЕК» та ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» не підтверджується із врахуванням того, що в зазначених підприємств на момент здійснення операцій не було належних адміністративно-господарських можливостей здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе зобов'язання, в тому числі і згідно договорів укладених із ПП «ТД «ПЕК».

На підтвердження фактичного виконання договірних умов щодо поставки товарно- матеріальних цінностей позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки, заявки на постачання продукції, акти приймання - передачі товару, договора поставки, специфікації, контракт, податкову декларацію з податку на додану вартість які не слід вважати належними доказами виконання зобов'язань із врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний вирок Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року у справі №464/6266/14-к, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.3, 205 ч.2 (фіктивне підприємництво), 27 ч.2, 358 ч.4 КК України (використання завідомо підроблених документів).

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Згідно згаданого вироку судом встановлено, що підсудний ОСОБА_2, наприкінці 2010 року організував реєстрацію ТОВ «Промтехметал» та призначення себе на посаду директора ТОВ «Промтехметал», відповідно до наказу №1 від 24.11.2010. ОСОБА_2 як засновник та директор ТОВ «Промтехметал», зареєстрованого виконавчим комітетом Львівської міської Ради 03.02.2006 р. та як службова особа, у відповідності до ст.67 Конституції України, ст.ст.9-11 Закону України від 18.02.1997 № 77/97-ВР «Про систему оподаткування» із внесеними змінами та доповненнями, ст.10 Закону України від 19.09.1991 № 15-76-12 «Про підприємництво» із внесеними змінами та доповненнями, розділу третього Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Статуту ТОВ «Промтехметал», з моменту перереєстрації - 20.10.2010 по вересень 2011 року, будучи уповноваженим виконувати організаційно-розпорядчі обов'язки - функції по керівництву даним підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальним за організацію та ведення бухгалтерського та податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, і з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Промтехметал», призначив себе на посаду директора товариства, отримав фактичне право на керівництво його фінансово-господарською діяльністю та здійснення організаційно-розпорядчих функцій.

Крім того, ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4, ОСОБА_3 та невстановленими слідством особами, достовірно знаючи, що члени групи - співвиконавці фіктивного підприємництва ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ», здійснювали оплачувані у вигляді винагороди в сумі від 1 500 грн. до 3000 грн. функції формальних директорів ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ», та достовірно знаючи, що як заступник директора ПП «Воллі», засновник та директор ТОВ «Промтехметал», як організатор фіктивного підприємництва самостійно не здійснює підприємницької діяльності ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ», спільно із невстановленими слідством особами, переслідуючи корисливі мотиви та мету на безпідставне завищення податкового кредиту підприємствами-вигодонабувачами, здійснив незаконне використання завідомо підроблених невстановленими слідством особами документів.

Для документального оформлення операцій від його імені як директора ТОВ «Промтехметал», від імені формальних директорів ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ» ОСОБА_4, ОСОБА_3, з метою надання змоги мінімізувати податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, податку на прибуток невстановленими слідством особами, прикриваючи незаконну діяльність ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ», усвідомлюючи, що створює видимість здійснення фінансово-господарської діяльності, і діє в порушення вимог законодавства, яке регулює підприємницьку діяльність, ведення бухгалтерського та податкового обліків, тобто в порушення ст.10 Закону України від 19.09.1991 № 15-76-12 «Про підприємництво», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», маючи в розпорядженні установчі документи ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ», їх чекові книжки, ключі від системи «Клієнт Банк», печатки, за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та невстановленими слідством особами, впродовж квітня-вересня 2011 року, вчинив використання підроблених документів від імені ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ».

Отже, організатор фіктивного підприємництва ОСОБА_2, як засновник та директор ТОВ «Промтехметал», діючи за попередньою змовою групою осіб з формальним директором ПП «Воллі» ОСОБА_4, формальним директором ТОВ «Крафт ЛВ» ОСОБА_3, а також невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності юридичних осіб та сприяння реально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, в період квітня - вересня 2011 року, вчинив використання завідомо підроблених документів від імені ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ».

Злочинна діяльність особи, яка чвинала фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Таким чином, враховуючи те, що вироком суду встановлено нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ», суд вважає, що господарські операції позивача з ними не мали реального характеру та не створюють жодних правових наслідків, в тому числі не дають права на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», правомірним є висновок контролюючого органу та, як наслідок, правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. У разі встановлення факту протиправних дій платника податків, невизнання судами недійсними правочинів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову. Оцінюючи докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позивач є суб'єктом господарювання, повинен бути обізнаним з порядком укладання договорів та складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів. Отже, всі наслідки необачних дій позивача покладаються тільки на нього, а не на державний бюджет.

За таких обставин, суд вважає правомірними дії податкової інспекції по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, а позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст., 7-14, 17,18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 02 лютого 2015 року.

Суддя Костецький Н.В.