Рішення

від 20.01.2015 по справі 744/655/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 744/655/14 Провадження № 22-ц/795/51/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Смага С. В. Доповідач - Євстафіїв О. К.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К., суддів:Тагієва С.Р., Шарапової О.Л., при секретарі:Нечасному О.Л., за участю:представників позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_8» на рішення Семенівського районного суду від 11 червня 2014 року по справі за позовами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_8, Фермерського господарства «ОСОБА_8», третя особа - Відділ Держземагентства у Семенівському районі, про визнання недійсними договорів оренди,

в с т а н о в и в:

У травні 2014 р. ОСОБА_5 пред'явила позов до ОСОБА_8, у якому просила визнати недійсним укладений між ними 10.04.2008 р. договір оренди землі, зареєстрований 31.05.2008 р. у Семенівському регіональному відділенні Чернігівської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 040884600043, та зобов'язати ОСОБА_8 повернути їй земельну ділянку - ріллю, пай № НОМЕР_1, загальною площею 4,32 га, що знаходиться у с. Хотіївка Семенівського району.

Також у травні 2014 р. ОСОБА_6 пред'явила позов до ОСОБА_8, у якому просила визнати недійсним укладений між ними 10.04.2008 р. договір оренди землі, зареєстрований 31.05.2008 р. у Семенівському регіональному відділенні Чернігівської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 040884600046, та зобов'язати ОСОБА_8 повернути їй земельну ділянку - ріллю, пай № НОМЕР_2, загальною площею 4,28 га, що знаходиться у с. Хотіївка Семенівського району.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за вказаними договорами позивачі передали ОСОБА_8 в оренду строком на 10 років названі вище земельні ділянки, що їм належать, нормативна грошова оцінка яких становить 28219 грн. 83 коп. (кожної), зі сплатою орендної плати кожному позивачеві у сумі 302 грн. 00 коп. Ці договори є недійсними, т.я.:

1) на порушення ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у них не вказано:

- об'єкт оренди (місце розташування земельної ділянки), що не дає можливості її ідентифікувати,

- індексація, форми платежу, строки, порядок внесення й перегляду орендної плати та відповідальність за її несплату, що унеможливлює вимагати від відповідача належного та справедливого справляння орендної плати,

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови використання її орендарем та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання об'єкта оренди, умови збереження стану земельної ділянки, що дає можливість використовувати цю ділянку не за призначенням і не дбати про її стан,

- умови повернення об'єкта оренди орендодавцеві, що порушує право позивачів на її повернення,

- не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення земельної ділянки чи її частини, та відповідальність сторін, що загрожує праву власності позивачів на цю ділянку і унеможливлює пред'явлення у разі потреби відповідних вимог до відповідача,

2) у договорах відсутні:

- план (схема) земельної ділянки, що передається в оренду,

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, які в силу ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є невід'ємною частиною договору оренди,

3) позивачами укладено договори з фізичною особою, проте у них стоїть печатка юридичної особи, у зв'язку з чим є незрозумілим, з ким ці договори укладено. Відсутність у договорах, що оспорюються, вищевказаних умов позбавляє позивачів можливості пред'явити у порядку ст. 36 Закону України «Про оренду землі» до відповідача претензії щодо невиконання ним умов договору. Про порушення зазначених вище прав ОСОБА_5 й ОСОБА_6 взнали лише зараз, коли відповідач став порушувати їхні права, проконсультувавшись у юристів з приводу сплати їм незначної суми орендної плати, яка не змінювалася з 2008 р.

Ухвалами суду від 03.06.2014 р. до участі у справах як співвідповідача залучено Фермерське господарство «ОСОБА_8».

Ухвалою суду від 10.06.2014 р. вказані позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 об'єднано в одне провадження.

Оскаржуваним рішенням позови задоволено: оспорювані договори визнано недійсними, Фермерське господарство «ОСОБА_8» зобов'язано повернути позивачам належні їм спірні земельні ділянки, з Фермерського господарства «ОСОБА_8» на користь кожного позивача стягнуто 243 грн. 60 коп. на відшкодування судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- у пп. 9-14 договорів, що оспорюються позивачами, вказано, що орендна плата вноситься у розмірі 302 грн. 00 коп., що не суперечило вимогам законодавства, яке було чинним на час їх укладення та що свідчило про досягнення сторонами згоди про виплату орендної плати у грошовій формі. Незаповнені графи у цих пунктах і те, що у них не закреслено певних даних, не свідчить про відсутність згоди сторін по умовах договору, про які йдеться у цих пунктах, зокрема щодо врахування індексу інфляції, строків, порядку внесення і перегляду орендної плати, т.я. подальші дії сторін та їхні підписи у договорах свідчать про досягнення згоди по цих умовах. Так, орендна плата на протязі 2008-2013 років виплачувалася щорічно, у грошовій формі, з врахуванням індексу інфляції, а розмір орендної плати не переглядався,

- суд І інстанції вказав на відсутність в оспорюваних договорах умов використання переданих в оренду земельних ділянок, але у договорах зазначено, що державні акти, на підставі яких їм належать ці ділянки, є невід'ємною частиною договору і у цих актах вказано цільове призначення земельних ділянок, яке збігається з зазначеними у пп. 15, 16 договорів умовах,

- місцевим судом зазначено, що в оспорюваних договорах відсутні умови збереження стану об'єктів оренди, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, наявні обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Однак у пп. 21-25 договорів передбачено, що земельна ділянка повертається у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому її було одержано орендарем, умови щодо поліпшення об'єкта оренди і відповідальність за це,

- незаповнена графа п. 26 договорів свідчить про те, що будь-які обмеження (обтяження) об'єктів оренди відсутні,

- судом І інстанції зазначено, що в оспорюваних позивачами договорах відсутні умови й строки передачі земельних ділянок орендареві. Проте у п. 20 договорів передбачено обов'язок орендодавця передати в користування земельні ділянки за актом приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору, і цей пункт договорів сторонами повністю виконано,

- посилання місцевого суду на те, що в оспорюваних договорах не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди або його частини, не є підставою для задоволення позову. Так, у п. 28 договорів зазначено, що права та обов'язки сторін визначаються відповідно до Закону України «Про оренду землі», а згідно з ч. 1 ст. 11 цього Закону ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди або його частини несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі,

- суд І інстанції зазначає, що у договорах, про які йдеться, відсутні умови щодо відповідальності сторін, але ці умови містяться у пп. 38, 39 договорів,

- місцевим судом не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачів внаслідок незаповнення деяких граф у договорах, їх істотність. Також судом не з'ясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_8 апеляційну скаргу визнав, а представник ОСОБА_5 і ОСОБА_6 просив її відхилити за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, що оскаржується, суд І інстанції виходив з того, що на порушення ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в оспорюваних позивачами договорах відсутні такі умови, як індексація, форми платежу, строки, порядок внесення й перегляду орендної плати та відповідальність за її несплату, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови використання її орендарем та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання об'єкта оренди, умови збереження стану земельної ділянки, умови повернення об'єкта оренди орендодавцеві, не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення земельної ділянки чи її частини, та відповідальність сторін. З цими висновками неповністю погоджується апеляційний суд.

Так, по справі встановлено наступне.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки - ріллі, паю № НОМЕР_1, площею 4,32 га, яка розташована на території Хотіївської сільської ради Семенівського району, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акту про право власності відповідного змісту (а.с. 8).

ОСОБА_6 є власником земельної ділянки - ріллі, паю № НОМЕР_2, площею 4,28 га, яка розташована на території Хотіївської сільської ради Семенівського району, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акту про право власності відповідного змісту (а.с. 43).

Згідно з випискою з наказу Фермерського господарства «ОСОБА_8» № 1 від 13.02.2007 р., довідкою цього господарства № 2/13 від 13.01.2015 р. та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату укладення оспорюваних позивачами договорів оренди землі головою Фермерського господарства «ОСОБА_8» був відповідач ОСОБА_8 (а.с. 199, 200, 196).

10.04.2008 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договори оренди землі, які зареєстровано у встановленому законом порядку 31.05.2008 р. (їх копії на а.с. 77-78, 80-81). У графі «Орендар» у цих договорах зазначено «ОСОБА_8 Василь Васильович», ним же ці договори й підписано, але їх скріплено печаткою Фермерського господарства «ОСОБА_8».

За вказаними договорами:

- ОСОБА_5 надала в строкове платне користування земельну ділянку - ріллю, а саме пай № НОМЕР_1, який знаходиться на території села Хотіївка, площею 4,32 га, нормативна грошова оцінка якого становить 28219 грн. 83 коп.,

- ОСОБА_6 надала в строкове платне користування земельну ділянку - ріллю, а саме пай № НОМЕР_2, який знаходиться на території села Хотіївка, площею 4,28 га, нормативна грошова оцінка якого становить 28219 грн. 83 коп.

Про встановлення в натурі меж землекористування переданих в оренду земельних ділянок та про передачу їх в оренду складено акти відповідного змісту (дату їх складання не вказано). Їх підписано ОСОБА_8, але скріплено печаткою Фермерського господарства «ОСОБА_8» (копії цих актів на а.с. 79, 82).

У названих договорах передбачено: строк їх дії - 10 років (п. 8), розмір орендної плати - 302 грн. без зазначення розрахункового періоду (п. 9), умови використання земельних ділянок - вирощування сільськогосподарських культур (п. 15), цільове призначення земель - сільськогосподарське використання (п. 16).

У тексті пункту 10 договорів «Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексу інфляції (непотрібне закреслити)» і в тексті пункту 23 «Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, підлягають (не підлягають) (непотрібне закреслити) відшкодуванню» підкреслено одночасно обидва словосполучення «з урахуванням (без урахування)» та «підлягають (не підлягають)». У пункті 23 також зазначено, що умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін. Проте окремої угоди про це суду не надано.

У договорах також передбачено, що:

- після припинення їх дії орендар повертає орендодавцям земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавці у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, мають право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку. Здійснені орендарем без згоди орендодавців витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцями зобов'язань, передбачених цим договором, розмір яких підтверджено документально (пп. 21-25),

- за невиконання або неналежне виконання договорів сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (пп. 38-39).

В обох договорах графи пунктів 11 «Орендна плата вноситься у такі строки», 13 «Розмір орендної плати переглядається (періодичність)», 14 «У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі _ відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення», 17 «Умови збереження стану об'єкта оренди», 20 «Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у _ строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі», 26 «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки» не заповнено, тобто у договорах ці умови не визначено. Також у пункті 13 договорів не визначено, у разі чого (у яких випадках) переглядається розмір орендної плати, а у їх пункті 29 не визначено, яка сторона несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

До договорів не додано планів або схем, а також кадастрових планів земельних ділянок, які є предметом цих договорів, але до договору з ОСОБА_6 додано копію державного акту на її право власності на здану нею в оренду земельну ділянку, що встановлено апеляційним судом при огляді оригінала цього договору.

Відповідно до повідомлення відділу Держземагентства у Семенівському районі Чернігівської області від 06.01.2015 р. № 27-28-0.3-12/2-15, на території Хотіївської сільської ради нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (паї) становить: у 2008 р. - 28219 грн. 83 коп. (рілля), індекс інфляції - 1,028, у 2009 р. - 32509 грн. 24 коп. (рілля), індекс інфляції - 1,152, у 2010 р. - 34427 грн. 29 коп. (рілля), індекс інфляції - 1,059, у 2011 р. - 34427 грн. 29 коп. (рілля), індекс інфляції - 1,00, у 2012 р. - 60454 грн. 32 коп. (рілля), індекс інфляції - 1,756, у 2013р. - 60454 грн. 32 коп. (рілля), індекс інфляції - 1,00 (а.с.198).

Згідно з довідками Фермерського господарства «ОСОБА_8», протягом 2008 - 2010 рр. наприкінці грудня місяця у кожному з цих років воно нарахувало та сплатило кожному позивачеві орендну плату у таких розмірах:

- у 2008 -2010 рр.: нарахувало 1% від нормативної грошової оцінки - у сумі по 355 грн. 30 коп. та сплатило по 302 грн. 01 коп. кожному позивачеві,

- в 2011 р.: нарахувало 1,5% від нормативної грошової оцінки - у сумі по 1032 грн. 82 коп. та сплатило по 877 грн. 90 коп. кожному позивачеві,

- в 2012 й 2013 рр.: нарахувало 3% від нормативної грошової оцінки - у сумі по 1813 грн. 63 коп. та сплатило по 1541 грн. 59 коп. (а.с. 177, 178).

Представник позивачів апеляційному суду підтвердив, що позивачі кожного року отримували у грошовій формі орендну плату за договорами, про які йдеться, але вони не пам'ятають, у якому розмірі її сплачено.

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

З тексту оспорюваних договорів оренди землі прямо й конкретно вбачається, які земельні ділянки є об'єктом оренди згідно з цими договорами, зокрема їх місце розташування. Отже твердження позовної сторони про неможливість ідентифікації предмету оренди за цими договорами є хибним. З цієї ж підстави не може бути визнано оспорювані договори недійсними у зв'язку з відсутністю у них плану (схеми) земельної ділянки, що передається в оренду.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Договорами, про які йдеться, не передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Тож орендар має сплачувати позивачам орендну плату з урахуванням цих індексів. Тому твердження позовної сторони про те, що внаслідок відсутності в укладених нею договорах вказівки щодо обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції унеможливлює вимагати від орендаря належного та справедливого справляння орендної плати, є невірним.

З договорів, що є об'єктом розгляду по справі, прямо й конкретно слідує, що сторони домовилися про те, що орендна плата сплачується у грошовій формі. Тому посилання позовної сторони на те, що у договорах не передбачено форму сплати орендної плати, суперечить їх змісту.

По справі встановлено, що позивачі один раз на рік кожного року, тобто регулярно, отримували орендну плату у грошовій формі. Тож відсутність у договорах строків та порядку внесення орендної плати не порушує прав останніх.

Пунктом 20 договорів визначено умови і строки передачі земельних ділянок орендарю. Також даним пунктом передбачено обов'язок орендодавця передати в користування земельну ділянку за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору. Отже твердження позовної сторони протилежного змісту у ході розгляду справи спростовано. Крім того, земельні ділянки, які є предметом оренди за оспорюваними позивачами договорами, останніми передано орендарю у день їх укладення за актами відповідного змісту і це жодним з учасників судового розгляду не оспорюється.

Умови використання предмета оренди орендарем визначено у п. 15 договорів, у зв'язку з чим апеляційним судом відкидається посилання позовної сторони на те, що ці умови у договорах не визначено.

Позовна сторона не стверджує, що маються обмеження (обтяження) щодо використання об'єктів оренди. Отож є неспроможними доводи позивачів про те, у цих договорах не вказано існуючі обмеження (обтяження) щодо використання об'єкта оренди та що у них відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Умови повернення земельних ділянок після припинення строку дії договорів передбачені їх пунктами 21 - 25. Тож твердження позивачів про відсутність у договорах цих умов не відповідає дійсності.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Крім того, зі змісту пп. 38 і 39 договорів однозначно випливає, що сторони домовилися, що відповідальність за порушення умов договорів настає відповідно до загальних норм, які регулюють спірні правовідносини. Зміст цих пунктів договору повністю відповідає ч. 1 ст. 36 Закону України «Про оренду землі». Отже невизначення сторонами в оспорюваних позивачами договорах умов збереження стану земельних ділянок, сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення земельної ділянки чи її частини, та відповідальності сторін не є підставою для визнання цих договорів недійсними.

Аналіз відомостей, що містяться у оспорюваних договорах, і даних виписки з наказу Фермерського господарства «ОСОБА_8» № 1 від 13.02.2007 р. та довідки цього господарства № 2/13 від 13.01.2015 р., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки Фермерського господарства «ОСОБА_8» про сплату позивачам орендної плати доводить апеляційний суд однозначного висновку про те, що оспорювані договори відповідач ОСОБА_8 підписав як керівник (голова) Фермерського господарства «ОСОБА_8». Ці докази є належними й допустимими. Крім того, цими ж доказами підтверджується, що обов'язки орендаря за оспорюваними договорами з моменту їх укладення по даний час виконує Фермерське господарства «ОСОБА_8». Тому твердження позивачів про те, що є незрозумілим, з ким їх укладено, суперечить наявним у справі доказам.

Разом з тим згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією з істотних умов договору оренди землі є перегляд розміру орендної плати. У ч. 2 ст. 21 і ч. 2 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності, встановлюється й переглядається за згодою сторін. В момент укладення оспорюваних договорів розмір орендної плати у них сторонами визначено у твердій грошовій сумі. Зі згаданих вище довідок Фермерського господарства «ОСОБА_8» вбачається, що розмір цієї плати обчислено: за 2009-2010 рр. - 1%, за 2011 р. - 1,5%, за 2012-2013 рр. - 3% від нормативної грошової оцінки. Проте позивачі у позовних заявах, а Фермерське господарство «ОСОБА_8» - в апеляційній скарзі стверджують, що її розмір з 2008 р. не переглядався (а.с. 3, 42, 130).

Поняття «нормативна грошова оцінка землі» наведено у Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11 (зареєстрований у Мін'юсті України 05.04.2006 р. за № 388/12262). Так, у пункті 2.1.3 цього Порядку наведено формулу № 3 та її розшифровку, за якою визначається нормативна грошова оцінка земель, в т.ч. й орних. У пункті 2.2.3 цього Порядку зазначено, що за вказаною в пункті 2.1.3 формулою визначається нормативна грошова оцінка гектара земель, зокрема орних. Розділом 2.4 цього ж Порядку встановлено, що загальна нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності фізичних осіб, зокрема земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства тощо) визначається сумою добутків площ агровиробничих груп ґрунтів на їх нормативні грошові оцінки.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) у редакції, що була чинною з 13.09.2002 р. до 01.09.2008 р., одним із пріоритетних завдань розвитку аграрного сектору економіки є підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати. Згідно з редакцією цієї ж статті, що є чинною з 01.09.2008 р. по даний час, розмір вказаної плати встановлено на рівні не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Аналіз зазначених вище норм Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, Указу Президента України, а також наведеного у довідках Фермерського господарства «ОСОБА_8» способу обчислення орендної плати і даних повідомлення відділу Держземагентства у Семенівському районі Чернігівської області від 06.01.2015 р. № 27-28-0.3-12/2-15 у їх сукупності доводить апеляційний суд висновку, що Фермерське господарство «ОСОБА_8» не довело, що на виконання оспорюваних договорів воно без порушень чинного законодавства переглядало, а отже і нараховувало позивачам орендну плату за 2009-2013 рр. Так, навіть якщо виходити з наданих апеляційному суду довідок, то згідно з ними Фермерське господарство «ОСОБА_8» нараховувало і виплачувало позивачам орендну плату за 2009-2013 рр. у розмірі, обчисленому виходячи з нормативної грошової оцінки одного гектара землі на території Хотіївської сільської ради, незважаючи на те, що в нього у оренді знаходилося 4,32 га ріллі, яка належить ОСОБА_5, і 4,28 га ріллі, яка належить ОСОБА_6 Таким чином, виходячи з наведених у згаданих довідках Фермерського господарства «ОСОБА_8» і повідомленні відділу Держземагентства у Семенівському районі Чернігівської області вихідних даних, орендна плата за оспорюваними позивачами договорами мала нараховуватися у декілька разів вищому розмірі, ніж нараховувалася згідно з наявними у справі довідками, тобто принаймні у таких сумах:

- за 2009 - 2010 рр.:

- 32509 грн. 24 коп. (нормативна грошова оцінка одного гектара землі у цих роках) х 4,32 га (розмір ріллі, яка належить ОСОБА_5) х 1% = 1404 грн. 40 коп.,

- 32509 грн. 24 коп. (нормативна грошова оцінка одного гектара землі у цих роках) х 4,28 га (розмір ріллі, яка належить ОСОБА_6.) х 1% = 1391 грн. 40 коп.,

- за 2011 р.:

- 34427 грн. 29 коп. (нормативна грошова оцінка одного гектара землі у цьому році) х 4,32 га (розмір ріллі, яка належить ОСОБА_5) х 1,5% = 2230 грн. 89 коп.,

- 34427 грн. 29 коп. (нормативна грошова оцінка одного гектара землі у цьому році) х 4,28 га (розмір ріллі, яка належить ОСОБА_6.) х 1,5% = 2210 грн. 23 коп.,

- за 2012 -2013 рр. - 60454 грн. 32 коп. (нормативна грошова оцінка одного гектара землі у цих роках) х 4,32 га (розмір ріллі, яка належить ОСОБА_5) х 3% = 7834 грн. 88 коп.,

- за 2012 -2013 рр. - 60454 грн. 32 коп. (нормативна грошова оцінка одного гектара землі у цих роках) х 4,28 га (розмір ріллі, яка належить ОСОБА_6.) х 3% = 7762 грн. 33 коп.

Доказів того, що позивачі й Фермерське господарство «ОСОБА_8» дійшли згоди про розмір орендної плати, який виплачено останнім у 2009-2013 рр. (зокрема про спосіб її обчислення, в т.ч. про обраний господарством спосіб), суду не надано. Так, суду не надано документів про отримання позивачами орендної плати за ці роки, незважаючи на їх витребування апеляційним судом. У той же час представник позивачів апеляційному суду пояснює, що позивачі не пам'ятають, у якому розмірі вони отримували орендну плату. Крім того, як вже зазначалося вище, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у позовних заявах, а Фермерське господарство «ОСОБА_8» - в апеляційній скарзі визнають, що вона є незмінною з 2008 р., тобто з моменту укладення оспорюваних договорів. Тож виходячи з наявних у справі доказів і того, що чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, обов'язок нарахування й виплати орендної плати та документування цих операцій покладає на орендаря, відповідач не довів, що розмір сплаченої позивачам орендної плати протягом 2009-2013 рр. є погодженим з останніми та не є заниженим. Крім того, у позовних заявах ОСОБА_5 й ОСОБА_6 посилаються на те, що про занижений розмір цієї плати вони взнали наразі (а.с. 3, 42). Тому у даному конкретному випадку апеляційний суд не визнає сам по собі факт отримання позивачами від Фермерського господарства «ОСОБА_8» орендної плати протягом 2009-2013 рр. доказом згоди позивачів з її розміром.

Порушення прав позивачів Фермерським господарством «ОСОБА_8» виразилося у тривалому - з 2009 р. по даний час отриманні орендної плати у значно заниженому розмірі внаслідок того, що всупереч абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в укладених ними договорах оренди земельного паю відсутній порядок перегляд розміру орендної плати. Отже в силу ч. 2 вказаної статті ці договори є недійсними.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду І інстанції про неможливість застосування при вирішенні даної справи позовної давності є вірним, т.я., по-перше, порушення прав позивачів внаслідок укладення з Фермерським господарством «ОСОБА_8» недійсних договорів, про які йдеться, має триваючий характер, а по-друге, господарство не довело, що про порушення своїх прав позивачі дізналися більш ніж за три роки до пред'явлення позову. Зокрема воно не спростувало викладені у позовних заявах твердження про те, що позивачі про порушення своїх прав взнали наразі.

Т.я. по справі встановлено, що орендарем в оспорюваних позивачами договорах є Фермерське господарство «ОСОБА_8», а не відповідач ОСОБА_8, то належним відповідачем по справі є не останній, а вказане господарство.

Таким чином, висновок суду І інстанції про недійсність оспорюваних позивачами договорів є вірним, але єдиним вірним мотивом цього рішення є те, що у цих договорах відсутні такі істотні умови, як строки й порядок перегляду орендної плати. Тож дане рішення в частині мотивів задоволення позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Фермерського господарства «ОСОБА_8» підлягає зміні. Це ж рішення в частині задоволення позовів до ОСОБА_8 слід скасувати і у задоволенні вимог до останнього відмовити, т.я. він є неналежним відповідачем по справі.

Апеляційний суд вирішує дану справу як на підставі доказів, наданих суду І інстанції, так і на підставі наданих апеляційному суду доказів, т.я. всі вони мають виключне значення для справи.

В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з Фермерського господарства «ОСОБА_8» до бюджету належить стягти 122 грн. 00 коп. недоплаченого за подання апеляційної скарги судового збору пропорційно до відхиленої частини вимог: виходячи з ставок судових витрат, встановлених п/п 2 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», господарство мало сплатити судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп., натомість воно сплатило його у сумі 121 грн. 60 коп., а отже недоплата становить: 243 грн. 60 коп. - 121 грн. 60 коп. = 122 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_8» задовольнити частково.

Рішення Семенівського районного суду від 11 червня 2014 року змінити в частині мотивів задоволення позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Фермерського господарства «ОСОБА_8».

Це ж рішення в частині задоволення позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_8 скасувати і у задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.

Стягти з Фермерського господарства «ОСОБА_8» 122 (сто двадцять дві) грн. 00 коп. судового збору на розрахунковий рахунок № 31210206780002 (код бюджетної класифікації 22030001), отримувач - УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: