Ухвала

від 04.02.2015 по справі 815/1772/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/57770/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Кравцова О.В., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Левіної А.А.

представника позивача неприбуття

представника відповідача Корчинської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року

у справі № 815/1772/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Агро»

до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання протиправними дій, скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій Південної митниці щодо коригування митної вартості товарів позивача за ВМД від 17.02.2014 № 500060006/2014/000396; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12.02.2014 № 500060006/2014/00010 та рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2014 № 500060006/2014/000005/2; зобов'язання повернути позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 45 427,74 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована переважно тим, що дії та рішення митного органу у цьому випадку щодо коригування митної вартості ввезених позивачем товарів були правомірними, а підстав для повернення коштів, які, на думку позивача, ним було надмірно сплачено, немає.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 02.12.2013 між ТОВ «Грін-Агро» (Покупець) та компанія «Shankar Soya Concepts» (Індія) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1, відповідно до якого Продавець зобов'язаний поставити Товар, а покупець отримати та оплатити Товари, у відповідності до умов вказаного контракту. Точне найменування Товарів, кількість та ціни визначені у Специфікації № 1 до даного контракту, яка являється невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до Специфікації №1 продавець зобов'язаний поставити, а покупець - прийняти та оплатити, соєвий рідкий лецитин (Поліетиленові бочки з верхньою кришкою) без ГМО за ціною 1,165 USD за один кілограм, 19 200 кілограмів загальною вартістю 22 368 USD.

Згідно з інвойсом від 07.12.2013 № SSC/2013-14/0016 позивачем отримано соєвий рідкий лецитин кількістю 19,2 тонни по 1 165 дол. США за тону, загальною вартістю 22 368 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Південної митниці електронна вантажна митна декларація від 03.02.2014 № 500060006/2014/000249.

Зазначена декларація позивачем була подана разом з пакетом супровідних документів.

У вказаній ВМД митна вартість товару була визначена за першим методом (за ціною договору) у сумі 178 787,42 грн. (22 368 дол. США).

Електронним повідомленням інспектора митного органу від 03.02.2014 позивачу було запропоновано надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, згідно з приписами статті 53 (п.3) Митного кодексу України.

Крім того, у вказаному повідомленні митниця вказує про наявність розбіжностей у поданих документах, зокрема, у коносаменті визначено номер інвойсу (від 02.12.2013 № SSC/pi/2013-14/010) інший ніж надано декларантом до митного оформлення (інвойс від 07.12.2013 № SSC/2013-14/0016); у контракті від 02.12.2013 № 1 та доповнені до контракту від 02.12.2013 № 1 немає чіткого зображення печатки іноземного підприємства контрагента; у сертифікаті походження від 17.12.2013 № 005914 є посилання на інвойс від 02.12.2013 № SSC/pi/2013-14/010 інший ніж надано декларантом до митного оформлення (інвойс від 07.12.2013 № SSC/2013-14/0016); у експортній декларацій від 07.12.2013 № 0007337 немає посилання на реквізити зовнішньоекономічного контракту від 02.12.2013 №1.

10.02.2014 ТОВ «Грін-Агро» до Південної митниці надано лист №74, де позивач зазначив, що у коносаменті від 17.12.2013 № ZIMUBOM6024818 та сертифікаті походження від 17.12.2013 №005914 відправник вказав проформу інвойсу від 02.12.2013 № SSC/PI/2013-14/010, яка була виставлена відправником на адресу ТОВ «Грін-Агро» відповідно до правил міжнародної торгівлі для здійснення повної передоплати двома частинами згідно з контрактом від 02.12.2013 № 1. Для митного оформлення зазначеного вантажу в Україні відправник відправив оригінальний комерційний інвойс від 07.12.2013 № SSC/2013-14/0016 з посиланням на оплачену проформу інвойсу. Копію зазначеної проформи з оригінальними відмітками банку про здійснення оплати, а також її переклад позивачем додано до вказаного листа-відповіді.

Щодо відсутності чіткого зображення печатки іноземного контрагента в електронних копіях контракту від 02.12.2013 №1 та специфікації від 02.12.2013 №1 до зазначеного контракту, позивачем додано для оформлення оригінальний банківський примірник контракту і специфікації.

Стосовно відсутності в експортній декларації від 07.12.1013 №0007377 посилання на реквізити контракту від 02.12.2013 №1 ТОВ «Грін-Агро» додано офіційне роз'яснення відправника про правила заповнення експортної декларації на території спеціальної економічної зони м. Індор (Індія), на території якої розташовується завод виробника.

Згідно з приписами статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості позивачем додані додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника, калькуляцію виробника № RG178543 від 29.01.2014 з посиланням на біржову вартість сировини в момент виробництва зазначеного товару; офіційний лист Індійської асоціації виробників сої (S0PA) з інформацією про біржових цінах на сою на території штату Мадхья-Прадеш на початок лютого 2014 року; бухгалтерські та банківські документи виробника: платіжне доручення в системі платежів RTGS на покупку сировини, інвойс на оплату транспортно-експедиторських послуги інструкції доставки зазначеного товару, висновок торгово-промислової палати про ціну, товарний каталог виробника.

Південною митницею за результатами опрацювання поданої ВМД та доданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2014 року №500060006/2014/000005/2, яким митну вартість за одиницю товару визначено у розмірі 2,15 дол. США за 1 кг., загальна сума - 41280 дол. США.

Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товарів «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено: Розділ ІІI Митного кодексу України. Митна вартість товарів та методи її визначення, глава 9, ст. 52-64 Митного кодексу України, у зв'язку з виявленими розбіжностями у поданих декларантом документів, відповідачем запропоновано надати виписку з бухгалтерської документації. 11.02.2014 електронним повідомленням №74 декларант надіслав відповідь, однак витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості в електронному вигляді не надіслав. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС Міндоходів та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, що продавалися на експорт в Україні з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, за контрактами з виробниками товарів є більшим - по товару «Соєвий рідкий лецитин» - МД від 25.12.2013 №100270001/2014/272252 - 2, 15 США за кг., ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 1,165 США за кг. За результатами проведеного аналізу було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Тобто, відповідачем при визначенні митної вартості товарів згідно з рішенням від 12.02.2014 № 500060006/2014/000005/2 застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Південною митницею 12.02.2014 видана ТОВ «Грін-Агро» картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 500060006/2014/00010.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за першим методом. Відповідач витребував додаткові документи не вказуючи підстави їх витребування, Південною митницею не було ні в рішенні, ані в картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Крім того, незважаючи на вимогу суду першої інстанції, митним органом не надані докази джерела походження інформації про митну вартість товару на рівні 2,15 США за кг., зокрема, ВМД від 25.12.2013 № 100270001/2014/272252.

Щодо задоволення позову в частині повернення з Державного бюджету надмірно сплачених коштів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким було визначено митну вартість товару за шостим методом, що призвело до сплати позивачем додаткових сум мита у розмірі 10 621,59 грн. та ПДВ у розмірі 34 806,15 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу .

Частиною першою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначний частиною другою статті 53 Митного кодексу України .

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті до таких документів відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу .

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу .

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу , або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу .

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу .

Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Грін-Агро» для митного оформлення ввезених товарів подало відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 МК України.

Водночас, зазначені митним органом розбіжності у наданих декларантом документах обґрунтовано пояснено та спростовано під час надання позивачем додаткових документів. Тоді як митним органом не було доведено, що вказані в оспорюваному рішення розбіжності свідчать про заниження заявленої декларантом митної вартості товарів, зокрема, відповідач не зазначив, що поданий для здійснення митного контролю оригінальний комерційний інвойс від 07.12.2013 № SSC/2013-14/0016 містить нижчі вартісні показники товару, ніж проформа інвойсу від 02.12.2013 № SSC/PI/2013-14/010.

У свою чергу, частиною другою статті 55 Митного кодексу України установлено, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598 , Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» серед іншого повинна містити наступну інформацію.

Про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні .

Як установлено судами попередніх інстанцій, оспорюване у справі рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Оспорюване у справі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 12.02.2014 № 500060006/2014/000005/2 містить посилання лише на одне джерело інформації, а саме ВМД від 25.12.2013 № 100270001/2014/272252, яким відповідач користувався, визначаючи митну вартість за резервним методом. При цьому наявність вказаного документа митним органом не було підтверджено належними доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою та другою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у цій справі митний орган не довів належними доказами обґрунтованість прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 12.02.2014 № 500060006/2014/000005/2 та визначеної у ньому вартості ввезених позивачем товарів.

З урахуванням того, що судами попередніх інстанцій установлено факт подання ТОВ «Грін-Агро» достатнього пакету документів для визначення митної вартості ввезеного товару за основним методом, наявність у вказаних документах недоліків, передбачених митним законодавством, митним органом належним чином не доведено, а оспорюване рішення відповідача від 12.02.2014 № 500060006/2014/000005/2 прийнято необґрунтовано та не у порядку, передбаченому МК України і Правилами №598, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправними дій, скасування картки відмови та рішення відповідача.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині повернення з Державного бюджету надмірно сплачених коштів.

Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (у редакції від 13.03.2012) кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 Митного кодексу України поняттям «митні платежі», з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК) та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під № 1097/14364; далі - Порядок повернення коштів) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися правилами цього Порядку.

Пунктами 2, 3 Порядку взаємодії передбачено, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення коштів.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Відповідно до Порядку взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Згідно з частиною другою статті 45 БК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку. У разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-207а14.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про можливість задоволення в частині зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 45 427,74 грн.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно встановити, чи ТОВ «Грін-Агро» зверталось до митного органу з відповідною заявою про повернення коштів у порядку, встановленому наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618. У разі підтвердження факту звернення з такою заявою, суду слід установити відсутність чи наявність передбачених законодавством перешкод для повернення надмірно сплачених коштів, зокрема податкового боргу у ТОВ «Грін-Агро».

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 45 427,74 грн.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року в цій справі в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 45 427,74 грн. скасувати. Справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

О.В. Кравцов

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель